«Це вам треба пройти Наддніпрянщину, потім завернути на Полтавщину і звідти вийдете в Полісся», — сивий охоронець з військовими нашивками показує дорогу до знімального майданчика в Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові.
Кільканадцять хвилин бродіння українськими землями в мініатюрі — і ось воно, пирогівське Полісся: листяний ліс, який пахне свіжістю нічного дощу. Усі очікують акторів і режисерку Катю Царик, а тому атмосфера на знімальному майданчику досить розслаблена: хтось проводить традиційний ритуал вранішньої кави, хтось переносить знімальний реманент. Усі навколо жартують, і лише періодичний шум рації нагадує, що все це робочий процес.
Головна локація знімань, на яку запросили журналістів — бар «Цвіт папороті». Дворівнева дерев’яна споруда з широкою терасою, куди треба підійматися по сходах. Над дверима — неонова вивіска, біля дверей — меню цього вигаданого бару.
«Матча-лате якесь у вас дешеве», — сумнівається колега, читаючи меню.
«Ну то це десь у Києві воно таке дороге, а поза Києвом дешевше буде», — усміхається художник-постановник Максим Німенко, який опікується атмосферою автентичного бару фентезійного Полісся.
«Знайти цей бар — це насправді велика удача. Ми дуже переживали за цю локацію, узагалі думали, що її доведеться збудувати в павільйоні. Але нам дуже пощастило знайти приміщення з таким ідеальним екстер’єром, і водночас ми змогли домовитися, що повністю змінимо інтер’єр цього бару. Оскільки бар з’являється на початку фільму, то вирішили зробити його інтер’єр так, щоб він ніби передавав увесь фільм своїм оздобленням», — пояснює художник-постановник.
Інтер’єр бару дійсно цікавий: зеленкуваті настінні панелі із «середньовічними» зображеннями русалок; освітлення, що ллється з невеликого човна, підвішеного до стелі посеред бару; стільці зі спинками у вигляді листя папороті; мушлі — чи то оздоба, чи то монетки в цьому химерному світі.
За сюжетом фільму, в цей лісовий край прибуває група студентів-біологів з науковою експедицією. Молодий біолог Лук’ян (Іван Довженко) зустрічає Мавку (Аріна Бочарова), що запускає процес химерної любові між світом науки й містики.
Режисерка Катерина Царик зауважує, що «Мавка. Справжній міф» не пов'язана з «Лісовою піснею» Лесі Українки, де хлопець зі схожим іменем — Лукаш — закохується в Мавку.
«Ми надихаємося українською міфологією та демонологією, але намагаємося створювати унікальну історію. Нам дуже хочеться зобразити світлу частину такого темного персонажа, як міфологічна мавка, щоб показати, що любов здатна змінити всі писані й неписані закони та освітлити ту душу, що вже потонула в темряві», — розповідає Царик.
Поки спілкуємося з режисеркою, актори збираються на репетицію: два потужні джипи буквально обліплені молодими хлопцями й дівчатами. Особливість знімань «Мавки» — для більшості акторів й акторок цей фільм стане дебютом у повному метрі, багато хто взагалі ще здобуває акторський фах у виші. Однак Катерина Царик (для якої цей фільм також повнометражний дебют) каже, що керувати гуртом молодих акторів їй подобається.
«Вони дуже серйозно готуються й глибоко пропрацьовують персонажів. Це покоління взагалі дуже вражаюче. Вони мене дуже надихають. Слідкуючи за їхньою захопленою роботою на майданчику, розумію, що в України буде велике майбутнє», — хвалить своїх акторів режисерка.
Головну чоловічу роль у фільмі грає актор Національного драматичного театру імені Івана Франка Іван Довженко. Високий і статний блакитноокий брюнет з низьким голосом. У Голлівуді 1950-х він міг би скласти конкуренцію Джеймсу Діну, а нині — Остіну Батлеру. Іван серед тих, для кого ці знімання — дебют у повному метрі. Актор працює на знімальному майданчику з батьком, відомим українським актором В’ячеславом Довженком, який зіграв багацько кіноролей, від Петра Франка до Миколи Хвильового. У «Мавці» Довженко-старший грає керівника експедиції, який стоїть на чолі гурту молодих талантів.
«Я не відчуваю чогось надто особливо, що працюю разом з батьком. Я дуже його люблю, але на майданчику ми працюємо як колеги. Це звісно приємно, але не більше», — каже Іван Довженко. Він грає головного протагоніста: молодого науковця, якому доведеться побачити те, що в його науковий світогляд не вписується.
«Ця трансформація відбувається буквально в кадрі, коли мій герой знайомиться з Мавкою і бачить невідомий йому світ, — пояснює актор. — Звісно, спочатку це страх, такий первісний страх перед невідомим. Це дуже потужна емоція, і її цікаво грати. Я багато дізнався про те, якими бувають біологи. У фільмі це не кабінетні науковці, що весь день сидять за мікроскопом, а дуже круті і драйвові, які часто бувають у різних далеких місцинах».
Довженко-молодший вважає, що ця роль далася досить спокійно. А от його напарниця Аріна Бочарова, та сама Мавка, зізнається, що дуже хвилювалася перед повнометражним дебютом.
«Зараз уже спокійніше себе почуваю порівняно з першими днями. Дуже подобається моя роль. Я насправді спершу не знала, як увійти в цей образ. Але пробувала різні підходи, шукала візуальні образи з міфології», — ділиться Бочарова.
Едуард Поляков, який грає Олеся — найкращого друга головного героя, явно почуває себе досить вільно на знімальному майданчику.
«У мене персонаж, схожий на Віслюка зі “Шрека”, такий самий привабливий і кумедний. Хоча, мабуть, глядачам краще судити, яким вийде мій персонаж. Це мій дебют у повнометражному кіно, і це дуже цікавий досвід роботи з режисером на довгий період, притирання до сценарію, до інших акторів, до персонажів, до знімального процесу. Це, мабуть, має пройти кожен, щоб потім почуватися як риба у воді», — розповідає актор.
Поліна Зеленська також дебютує в повному метрі. З її слів, це дуже бентежно, але передчуття гарні.
«Томочка — професорська донька. Вона дуже світла й приємна дівчина, але трохи сором’язлива. У неї ніби все є, щоб бути впевненішою, але вона це приховує», — розповідає Зеленська про свою персонажку.
Молодь знову обліплює джипи для сцени. В’ячеслав Довженко вкотре повторює фразу: «Ми повертаємось до міського життя». Ще місяць триватимуть знімання в різних київських локаціях: у Голосіївському лісі, на Жуковому острові, у Пирогові, а також у Коростишівському кар’єрі на Житомирщині. У цілому на знімальному майданчику атмосфера великого літнього табору. Усі жартують, позують на тлі джипів і насолоджуються літньою природою Пирогова.
Жанр романтичного фентезі, або ж роментезі, зараз особливо популярний у масовій літературі. Чи стане він таким успішним в українському кіно й чи відкриє «Мавка. Справжній міф» нових українських зірок — дізнаємося вже навесні.
