Каховську гідроелектростанцію ввели в експлуатацію у 1955–1956 роках. Сталін уже був мертвий, однак сконструйованим ним біполярний світ Холодний війни тільки починав своє існування: гонка ядерної зброї, війна в Кореї, заснування блоку Варшавського договору. У 1950-х світ затримав дихання в очікуванні Третьої світової. Ця загроза існувала до початку 1990-х і породила класику світової наукової фантастики, що так чи інакше відображала ці страхи: від фільму «Годзілла» до коміксів про «Червоного Супермена».
Творці зомбі-горору «Каховський об’єкт» також беруться за цю родючу тему, однак доповнюють її реальністю, якої не вигадали б люди в 1950-х. Після підриву Каховської ГЕС росіянами у 2023 році з'ясовують, що водосховище весь цей час приховувало радянський секретний бункер. Там у 1950-х професор Карлов розробляв вакцини, щоб створити надлюдей. Однак усе пішло не так — і будівництвом Каховського водосховища прикрили знищення й засекречення цього об’єкта. Але тепер у бункер проникли російські військові, щоб повернути втрачені секрети вакцини. Відповідно, українські спецпризначенці на чолі з командиркою Марою повинні зламати плани росіян.
Сценарист фільму Ярослав Войцешек каже, що ідея такого сценарію виникла після млявої реакції світової спільноти на російський теракт. «Я знав, що під час створення Каховського водосховища затопили села. Продовжуючи цю логіку, я подумав, що там могли бути не лише села, а й, наприклад, отакий об’єкт, який цілком був у дусі Холодної війни», — пояснює сценарист.
Таємний радянський бункер з дна Каховського водосховища знімають у підвалах київського науково-дослідного інституту «Оріон». У підземних коридорах, де зі стін злазить казенна зелена фарба, досі стоять велетенські фільтри для повітря. Підвали НДІ — це дійсно окремий бункер, де облаштували кілька знімальних локацій. Режисер Олексій Тараненко роздає вказівки перед знімання сцени, де зомбі забивають ножем. Режисер суворий і, здається, злегка роздратований — важко повірити, що його дебютним фільмом було іронічне драмеді «Я працюю на цвинтарі».
Серйозність режисера не згасає і під час урочистого відкриття знімального дня. Він досить коротко каже, що зніматиме зомбі-горор і передає естафету промов колегам. За словами продюсерки Ірини Костюк, розбивати тарілку перед початком знімань — це радянська традиція. Тож знімання «Каховського об’єкта» розпочинають із символічного розколу бюста Леніна, якого попередньо обписали всіма можливими прокльонами й образами.
«Бам! Бам! Бам!» — зірка «Памфіра» Олександр Яцентюк у військовій формі відпрацьовує сцену із застосуванням зброї. Кожен рух вивіряє режисер, а саму сцену пропрацьовують кілька разів, перш ніж актор візьме до рук заряджену холостими набоями зброю. Яцентюк не вперше втілює військового: раніше були ролі в серіалі «Перевізниця» та соціальній рекламі Генерального штабу ЗСУ. «Тут я граю хірурга, який став бойовим медиком. Взагалі, це в Україні один з перших таких жанрових фільмів. Найскладніше тут зловити оцю межу в репліках, у якихось оцінках і так далі. Я багато продивлявся фільмів на цю тематику, щоб розуміти, як втримати цю межу в жанровому кіно», — розповідає Яцентюк.
Вихід з імпровізованого бункера через погано освітлені сходи скеровує до внутрішнього двору НДІ. Актор Андрій Жила веде за собою журналісток, розповідаючи, що розтяжки встановлюють на рівні висоти кроку людини, а тому тварини в них не потрапляють. У фільмі він грає головного антагоніста, а тому щоразу, проходячи повз «зомбі», що сновигають майданчиком, гладить їх по голові й називає «мої внуки».
«Я вам скажу, що роль особисто для мене страшенно складна. Складна тим, що у свої 63 роки я почав ненавидіти те, що було колись для мене важливим, — увесь цей час, коли я ріс, навчався і становлювався у своїй професії, а я в театрі з 1983 року. Адже ця війна показала, що росіяни роблять зараз фактично те, що раніше робив СРСР. Вони нас зомбували тоді й намагаються зомбувати зараз», — розповідає Жила, затягуючись цигаркою. «Сподіваюся, що мій персонаж викличе в глядачів огиду до всього, що відбувалося тоді й відбувається зараз, і трохи прояснить тим ждунам, які досі є і в моєму рідному Миколаєві, і не лише там. Коли Мара (головна героїня. — Ред.) запитує мого героя, чи здійснювали тут досліди на людях, він їй відповідає, що ні, лише на зеках, на політв’язнях, на психічнохворих. Тобто він насправді прихильник ідей Гітлера. Це важка роль, але хтось повинен втілювати цих підлюгарів».
За рядами білих вантажівок-трейлерів стоїть невеликий намет, навколо якого крутяться замурзані люди. Це прихисток акторів масових сцен, які грають зомбі. Вони скидають важкі маски, п’ють чай і вдумливо курять перед наметом, не знімаючи свого специфічного гриму й костюмів.
«Я багато де знімався як актор масових сцен. Переважно граю безхатьків. У мене таке характерне амплуа», — розповідає актор масових сцен Володимир. На ньому тонна гриму й роздера радянська гімнастерка. На запитання, кого грати складніше — безхатька чи зомбі, актор на мить задумується: «Та знаєте, насправді однаково, головне — чітко виконувати вказівки режисера. Хоча гриму для зомбі треба більше. Кожного з нас (Володимир вказує на своїх колег по цеху) гримують по півтори години щодня. А так усе як завжди. Команда в нас гарна (посміхається)».
Серед рядів трейлерів можна зустріти і виконавицю головної ролі Марину Кошкіну. Камуфляжний костюм, важка корона з дредів і нагримований шрам на щоці.
Її героїня — бойова медикиня Мара, яка на фронті з 2014 року. На війні загинув її брат; проблема гіперопіки й горе від втрати привели Мару на фронт. Акторка зауважує: «Цей шрам для моєї героїні не просто шрам. Це шрам, який є зараз у кожного українця. Це те, з чим нам доведеться жити все життя. Але саме жити: творити, любити, відбудовувати нашу країну. Нам треба просто прийняти ці шрами. Саме про це для мене історія моєї героїні. Протягом фільму вона проходить певний шлях пізнання, прийняття себе й любові до себе. Це найважливіше в Марі: зі своїм характером, своїми шрамами, болями і травмами вона все-таки продовжує жити».
Продюсерка Ірина Костюк — одна з творців горорної лінійки Film.UA, яка розпочалась минулого року фільмом «Конотопська відьма». Попри суперечливі відгуки, цей фільм зібрав непогану для українського прокату касу. В успіху проєкту «Каховського об’єкта» Костюк також не має сумнівів. «Горори — дуже популярні у світі, вони взагалі збирають гарні каси. При цьому їх можна знімати за відносно невеликий бюджет. Ми у Film.UA давно збирались запускати горори, але, на жаль, через такі часи довелося знімати на таку ось специфічну тематику. Наша "Конотопська відьма" боролась із рашистськими окупантами, а тепер наша Мара буде боротись із совком — як буквально, так і з тим, що в головах», — пояснює продюсерка. За її словами, лінійка матиме чотири фільми, і наступний присвятять нацистам і вампірам.
Пополудні у дворику стає малолюдно. Частина команди занурюється в оріонівські бункери знімати наступні сцени, інші вже відпочивають. Потроху розходять журналісти, які знімали сюжети про початок ери зомбі-горорів в українському кіно.
Творці фільму обіцяють, що це буде не просто зомбі-горор, а багатошарова стрічка, яка говоритиме про зміну радянської свідомості та ще багато чого. Наскільки вдалим вийде картина і чи вдасться їй оминути недоліки попередниці — «Конотопської відьми», дізнаємося зовсім скоро. Адже фільм обіцяють у прокаті уже восени.
