«Під вулканом» — друга повнометражна робота польського режисера і сценариста Даміана Коцура. Сюжетну історію він написав разом з письменницею, сценаристкою та громадською діячкою Мартою Конаржевською — їм вдалося створити переконливий світ українців, які переживають жах повномасштабного вторгнення дистанційно, випадково опинившись за кордоном.
Тема міграції, переїзду, іншокультурності надважлива для Даміана Коцура: у його дебютному повному метрі «Хліб і сіль» (2022) польська гопота знущалася з чорношкірих мігрантів; у стрічці «Під вулканом» одна героїня товаришує з африканським хлопцем-іноземцем, який на свій страх і ризик нелегально перебрався на Канари. Бачити в чужинцях «своїх людей» і співпереживати будь-якому людському горю — ось що цікавить Коцура. Його фільми розмивають межі всього національно-консервативного та просувають ідеї загальнолюдського космополітизму і гуманізму. Один світ — одна цивілізація — одна людина.
Коцур демонструє глядачам, як біль споріднює абсолютно різних людей: європейця і африканця, білошкіру дівчину Софію і чорношкірого хлопця Майкла, знищуючи будь-які культурні, соціальні чи політичні кордони між ними. «Проблема в тому, що багато злих людей», — каже Софія своєму братику, пояснюючи йому причини існування зоопарків. І це пояснення для Коцура універсальне. Від абстрактних «поганих людей» страждають і Софія, і Майкл. І саме це страждання об’єднує їх і робить близькими.
Переповідати сюжет «Під вулканом» нема сенсу, адже фільм ґрунтується на психологічних переживаннях. Постійні чвари в українській родині (цього колективного персонажа переконливо зіграли Роман Луцький, Анастасія Карпенко, Софія Березовська, Федір Пугачов), розпач і страх перед війною, розгубленість, сльози, які вони намагаються проливати потайки один від одного — ось та кінематографічна площина, в якій розгортаються події фільму.
Режисер активно використовує візуальні прийоми, створюючи природні метафори переживань героїв: морські хвилі, що розбиваються об каміння, холодні туманні гори, темна безкрайня ніч — операторські знахідки Микити Кузьменка («Жива ватра», «Памфір») привносять у стрічку додатковий символічний вимір.
Отже, родина розгублена і пригнічена новою реальністю, яка увірвалась у їхнє життя: війна без війни, страждання на курорті. Саме ця зміна і є антагоністом стрічки: феєрверки, які ще вчора змушували посміхатись і плескати в долоні, тепер викликають лише бажання втекти, затуляючи вуха. Коцур майстерно досліджує цю зміну, цей стрес і травму, в яких опинилася вся українська нація в лютому 2022-го.
При цьому режисер не вдається до пафосу, романтизації чи перебільшень: «Під вулканом» справляє враження чесної роботи, яка намагається заглибитись у біль пересічних людей, а не змалювати могутніх супергероїв. Коцур відмовляється міфологізувати війну — і це робить його стрічку винятковою та важливою. Наразі «Під вулканом» — один з найкращих фільмів про психологічні наслідки російсько-української війни.