«Якщо ви пам'ятаєте, квітень 22 року — візит Анджеліни Джолі в Україну. 24 лютого 22 року ми зустрічали в Офісі Президента Шона Пенна, влітку того ж року знімали з ним фільм. Це розуміння того, що власне культурні події можуть впливати на політику таким креативним шляхом. Я впевнена, що це пов'язано з тим, що в нас президент такий, якого не було раніше в Україні, — зі своїм баченням і розумінням сили культури й сили мистецтва.
Таких подій, міжнародних проєктів ставало все більше і більше. І воно вилилося в те, що ми зрозуміли: міжнародний напрямок, культурний напрямок — це потужна зброя. І не Міністерство культури повинно навчатися дипломатії, а дипломати повинні навчати Міністерство культури, як працювати», — зазначила Олена Ковальська.
Розповідаючи про «культурний десант», заступниця очільника ОП провела паралелі між хором Кошиця, що прославляв Україну за кордоном у часи Симона Петлюри і став відомим завдяки, зокрема, виконанню «Щедрика», і гуртом «Антитіла».
«У нас є свіжіші кейси — тури, які роблять «Антитіла»: вони приїжджають у багато країн, є великий розголос. Це проєкт "Культура vs війна" (цикл документальних фільмів. — Ред.) — ми зробили просто тисячі показів і мистецьких івентів під час війни. Це наші класичні театри, які їздять за кордон і представляють нас», — розповіла Ковальська.
Велику роботу проводить і кіноіндустрія, додала посадовиця.
«У лютому ми робили фестиваль Cinema for Victory, куди запрошували фільми, які зроблені в Україні власне в період війни. Було дуже багато заявок. Ми знову анонсували цей конкурс і в лютому очікуємо ще більше заявок», — заявила представниця Офісу Президента.
Однак вона вважає, що український кінематограф як потужний інструмент впливу на масову аудиторію сьогодні не допрацьовує. У зв’язку з чим мають намір реформувати Державне агентство у сфері кіно.
«Є потреба переглянути задачі, які стоять перед Держкіно, переглянути його структуру, підпорядкованість, тому що зараз воно підпорядковується міністру Кабінету Міністрів, і це потребує змін. Залежно від того, які будуть у цієї організації задачі, буде змінена чи доопрацьована структура. А стратегія пошуку керівника має бути такою, як для Міністерства культури (його очолив дипломат Микола Точицький. — Ред.) — там дуже важлива міжнародна складова… Тому що лінія фронту проходить не тільки на сході нашої країни, але й на Заході, і там, власне, повинні працювати наші митці», — зауважила Олена Ковальська.
Вона також розповіла, що так звана культурна дипломатія активно долучалася до промоції Саміту миру, що проходив у червні у Швейцарії.
«Звичайно, працювали всі міжнародники і дипломати, але це була, як завжди, креативна ідея Офісу Президента. Були організовані численні зуми з міжнародною спільнотою в освіті, в культурі, з молодіжними організаціями, релігійними діячами, котрих ми просили адвокатувати участь країн у Саміті миру. Це був цікавий кейс», — зауважила представниця ОП.
Також, додала Ковальська, напрацьовані алгоритми дій українських кінематографістів на міжнародних фестивалях. «Це дуже гарна нагода використовувати такий майданчик для наших наративів. До речі, з паном Черновим (режисер фільму “20 днів у Маріуполі”, який отримав “Оскар”. — Ред.) ми теж працювали, коли була історія з “Оскаром”», — зазначила вона.
Однак, на думку Олени Ковальської, така система культурних дипломатів має працювати на дві різні цільові аудиторії — на українців за кордоном, «яких уже приблизно стільки, скільки залишилося в країні», і безпосередньо іноземців.
«У першому дуже важливий вектор — це зберігати й розвивати українську ідентичність наших українців, які опинилися чи вже багато років живуть за кордоном. І це один продукт, і одні шляхи. Друга історія — коли нам потрібно розповідати західній аудиторії, де Україна вже є, а вони про це не знають. Малевич, наприклад.
І перший, і другий вектори не можуть існувати без генерування якісного продукту тут, в Україні. А це виходить за межі відповідальності Мінкульту… Це і освіта, і релігійне питання, яке дуже чутливе. Це повинна бути потужна система. Точковими рішеннями цього не розв'язати. І самої держави теж недостатньо», — зауважила заступниця голови Офісу Президента з гуманітарних питань.
Ще одна проблема — сьогодні багато культурних продуктів у країні фінансують коштом грантів міжнародних організацій чи українського бізнесу. І це потребує систематизації, оскільки розраховувати на бюджетне фінансування повною мірою дієвці культури не можуть — у держави не вистачає ресурсів.
«Це складне питання, тому що ми ще так не жили, коли основна ставка (фінансування культурного продукту. — Ред.) йде на умовне донорство та спонсорство. Зараз, як ми бачимо, є задача цю роботу систематизувати, щоб вона була стратегічною — щоб гроші йшли туди, де потрібно; щоб українських митців підтримував український бізнес не за принципом “хто домовився, перший прибіг, того і гроші”, а щоб усі розуміли, які стратегічні напрямки потрібно підтримувати, де потрібна, може, більш законодавча підтримка, адміністративна. Щоб це було впорядковано, тому що зараз робити ставку тільки на держбюджет неможливо, ми всі розуміємо.
Йдуть дискусії, ми багато спілкуємося з культурними діячами, виявляємо їхні потреби, але поки ми всі не візьмемося разом і не складемо єдину стратегію, нічого не буде», — підкреслила Ковальська.
Також вона вважає, що українській культурі час відходити від радянської позиції «дайте грошей», а вчитися й думати, як заробляти самостійно, і це теж буде ключиком для розвитку галузі.