Які виклики перед українською культурою ставить війна? Як зберегти і розвивати ключові культурні інституції у нових умовах? Якою має бути державна політика щодо захисту культурної спадщини? Та як культурна дипломатія може протидіяти російським наративам. Відповіді на ці питання шукали спікери та гості дискусійної панелі “Культура як один з інструментів нашої перемоги”, що проходила в межах спільного проєкту LB.ua та “EFI Group” “Нова країна”.
Спікери дискусії:
-
Микола Точицький, міністр культури і стратегічних комунікацій;
-
Олена Ковальська, заступниця керівника Офісу Президенту;
-
Максим Голенко, в.о. генерального директора-художнього керівника у Національний театр ім. Марії Заньковецької;
-
Наталія Кривда, професорка КНУ імені Т. Г. Шевченка, голова Українського культурного фонду;
-
Ігор Ліскі, голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group;
-
дієвці культури, представники громадського сектору, народні депутати тощо.
"Українські культура і ідентичність – це феноменальна річ. І не лише територія, а, в першу чергу, наша ідентичність стала об'єктом агресії. Путін вважав десь у своїх маревах і конструкціях історії, які він нам повідомляв, що хтось створив Україну, українську ідентичність. Насправді російська армія переконалась, що Україна – це дійсно феномен, частина європейської культури", – заявив під час дискусії “Нової країни” міністр культури Микола Точицький.
І серед завдань міністерства - чітко комунікувати, що цей феномен є частиною великої європейської культури, і ми одні з тих, хто створював велику демократичну Європу, поширювати це світом за допомогою партнерів, підкреслив міністр.
Заступниця голови Офісу президента Олена Ковальська відзначила “нову якість культурної дипломатії” з початком повномасштабного вторгнення.
“Міжнародний напрямок, культурний напрямок, - це потужна зброя. І не Міністерство культури повинно навчатися дипломатії, а дипломати повинні навчати Міністерство культури, як працювати”, - вважає представниця ОП.
Директорка УКФ Наталія Кривда акцентувала на необхідності синергії державних зусиль, партнерів і бізнесу у розвитку українських культурних продуктів.
“Наші іноземні партнери говорять: ми готові допомагати, але ми хочемо бачити добру волю держави. Держава має інвестувати у свою культуру. Для того, щоб промотувати Україну за кордоном, потрібно виробити цей продукт тут. Виробити продукт, об'єктувати, займатися опредметненням цінностей, смислів, формуванням текстів, культурних подій тощо І держава не може сказати, я не інвестую в це.
Тому що, зрештою, мені боляче про це говорити, але війна йде у найвищому сенсі - за існування нас як нації, європейської нації, як культури”, - відзначила професорка.
На думку, керівника Національного театру ім. Марії Заньковецької Максима Голенка, сьогодні українці відкривають для себе “неймовірні пласти української культури і розстріляного відродження”. І фактично умовний новий український театр виховує глядача та є варіантом енергетичного перезавантаження під час війни.
“Театр – це живе, і глядач приходить за цим. Плюс цей простір почав відкриватися по-новому, нести новий сенс. І ми навчилися про це говорити. Людям це стало дуже потрібно під час війни. Вони реально пропрацьовують свої травми. І якщо це робиться в адекватній формі, це сприймається”, - зазначив режисер.
Культура має допомогти Україні вперше чергу виграти боротьбу за розум українців, вважає бізнесмен Ігор Ліскі, постійно нагадувати, за що ми боремося.
“Це може тільки культура або, вибачте, пропаганда чи стратегічні комунікації, як ми їх називаємо. …Якщо наші солдати не будуть розуміти, навіщо вони платять кров'ю, бо просто слова вже не працюють, гроші просто не працюють.
З одного боку, нам багато легше: ми воюємо за правду, за країну, за майбутнє, але це треба зав'язати дуже потужно на максимально більшу кількість людей, українців”, - заявив Ліскі.
Повні виступи спікерів очікуйте на LB.ua незабаром.