«Протидія русофобії» в шкільних підручниках
У травні 2024 року Владімір Путін підписав указ, згідно з яким основою політики РФ у сфері дослідження історії стали Конституція Росії та стратегія національної безпеки. Тобто історичні факти і процеси розглядаються в контексті політичної доцільності та можуть змінюватися залежно від пріоритетів влади. Важливість Конституції РФ у процесі шкільного навчання на ТОТ підтверджується і тим, що в школах окупованих частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей у грудні 2024 року буде проведений загальний тест на її знання.
Водночас Кремль дискредитує будь-які спроби переосмислення історії Росії в інших країнах. Так, Російська Академія Наук (РАН) назвала «ґрунтом для русофобії» шкільні підручники з історії, видані в колишніх радянських республіках (зокрема в Казахстані, Узбекистані та Азербайджані), де російська політика щодо цих країн оцінена як колоніальна.
З 2014 року росіяни схожим чином оцінюють і вивчення історії в Україні. Навіть очільник Кремля Путін неодноразово наголошував, що українські підручники «розповсюджували русофобію». Саме тому особлива увага в «інтеграції» окупованих українських територій приділяється вивченню історії згідно з «правильною» російською позицією.
Жонглювання тезами про «нові регіони»
Російський імперський міф про території, які нібито повернулися в «рідну гавань», став ідеологічною базою для війни проти України. В офіційних повідомленнях влади РФ у 2022 році щодо окупованих частин українських областей домінувало формулювання «нові території». Воно було покликане підкреслити «офіційний» статус регіонів, які за результатами так званого «референдуму» вересня 2022 року увійшли до складу РФ.
Однак із часом російські державні пропагандисти звернули увагу, що формулювання «нові регіони» суперечать міфу про «історичну єдність російських земель». Тож із 2023 року федеральні й окупаційні ЗМІ стали частіше використовувати фразу «історичні регіони». Це проявляється як в повсякденних новинах, так і в застосуванні нових топографічних назв – наприклад, в Росії будують нову федеральну трасу «Новоросія» (яка проходить через окуповані українські міста Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Генічеськ, Джанкой, Керч та має об’єднати «історичні регіони»). Також на окупованих територіях проводять покази фільму «НЕнові регіони», покликаного пояснити мешканцям окупованих українських територій їхню «єдність» із Росією.
Врешті, міф про єдність «руських земель» просувають і на міжнародній арені – на думку росіян, Україна має «прийняти нові геополітичні реалії» та відмовитися від деокупації своїх земель.
Як перенавчають українських школярів на ТОТ
Благодатною нивою для насаджування російських міфів є сфера освіти. Однак росіяни відзначають, що процес її деукраїнізації відбувається неоднаково в різних регіонах. Так, керівник Асамблеї народів Росії в окупованій Херсонській області Артем Лагойський відзначив, що, порівняно з Донецькою областю, Херсонщина потребує набагато більше уваги в контексті «перенавчання» місцевих дітей. Вони гірше знають російську мову та вивчали історію України, тоді як у так званих «ДНР» та «ЛНР» освіта була русифікована ще з 2014 року. Також на окупованих територіях Донеччини й Луганщини вже пішли в школу діти, народжені під час окупації, – і росіяни розцінюють цей факт як чинник, що суттєво спрощує процес деукраїнізації краю.
Саме тому на окупованих частинах Херсонської й Запорізької областей особливу увагу приділяють «перенавчанню» місцевих дітей. Для реалізації програми русифікації з 2025 року планують у декілька разів збільшити кількість годин на вивчення історії в школах.
Міністр просвіти РФ заявив, що основною метою цих процесів є «вирівнювання» освітнього рівня школярів у Росії й на окупованих українських територіях. Окремо він відзначає необхідність перенавчання дітей після того, як «вони вивчали фейкову українську історію».
Для просування російського імперського міфу на окупованих територіях розробляють нові навчальні програми та підручники з локальної історії. Зокрема, історія Запорізької й Херсонської областей подається як історія «Новоросії» — ідеологічного конструкту, створеного для заперечення існування України як незалежної держави.
Подібні підручники з «історії Донбасу» активно використовують на окупованих територіях Луганщини і Донеччини ще з 2015 року. Їхній наратив концентрується на тезах про «історичну окремішність» цього регіону. Яскравим прикладом є підручник для викладачів і вчителів «Історія Донбасу від давнини до сучасності», де відправною точкою для державотворчих процесів в «ДНР» визначена Донецько-Криворізька Радянська Республіка, яка проіснувала трохи більше місяця у 1918 році.
Історія на службі в держави
Важливу роль у трансформації сприйняття локальної історії на ТОТ відіграє Російське військово-історичне товариство (РВІС). Ця організація, створена у 2012 році за указом Владіміра Путіна, формує політичне трактування історії РФ і займається пропагандою. З 2022 року регіональні відділення РВІС відкривають на окупованих територіях України, де за ними закріпили кураторство над кадетськими класами і перенавчання дітей.
Товариство тісно співпрацює з окупаційною владою: в Бердянську головою місцевого відділення організації став самопроголошений міський голова Олександр Сауленко. РВІС також організовує пропагандистські заходи історичного спрямування, зокрема проєкт «Історія для майбутнього. Руська весна» та Форум «Просвітницький десант на історичні території». Ці заходи покликані возвеличувати історичну тяглість «єдинства» Донеччини та Запорізької й Херсонської областей із Росією та вшановувати російських солдатів, які знищують українців. Окремою сферою діяльності РВІС є так звана «боротьба з історичними фальсифікаціями» – будь-якими історичними фактами, які виставляють Росію в негативному світлі.
Як бачимо, російські окупанти використовують вивчення локальної історії, як і систему освіти на ТОТ загалом, для подальшої «інтеграції» українських дітей в російський імперський проект та знищення української ідентичності. В майбутньому Україна стикнеться з тим, що частина жителів окупованих територій втратять українську ідентичність. Відповідно, вже зараз необхідно починати розробку політик, спрямованих на подолання наслідків російської окупації.