Здавалося би, цей результат передбачуваний. До «Оскара» стрічка «20 днів у Маріуполі» визбирала призи чи не всіх фестивалів. Лише місяць тому здобула нагороду Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA). 2023 року авторів удостоїли Пулітцерівської премії в номінації «За служіння суспільству». На батьківщині їх також відзначили: два дні тому стало відомо, що «20 днів у Маріуполі» отримали Шевченківську премію в категорії «Публіцистика, журналістика».
А проте, цей «Оскар» — диво. Чернов і Малолєтка були останніми з пулу міжнародних журналістів, хто залишився й працював у оточеному Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення. Навіть із тих матеріалів, які увійшли до фільму, видно, що вижити їм вдалося дивом. Дивом вдалося і вивезти відзняті матеріали з облоги: журналістам й героєві стрічки поліцейському Володимиру довелося проїхати більш ніж 100 кілометрів окупованою росіянами територією, подолати 15 російських блокпостів, переховуючи камери й плівки під сидіннями автівки. Це диво — і велика сміливість. Це також нагода згадати всіх тих журналістів і кінематографістів, які заплатили надвелику ціну за бажання розповісти правду про цю війну, — Макса Левіна, Мантаса Кведаравічюса й багатьох інших.
Цей перший «Оскар» — наші радість і гордість. Це також наші біль і сльози. У своїй промові під час церемонії нагородження Мстислав Чернов дуже чітко зафіксував ці змішані відчуття: «Напевне, я буду першим режисером, який скаже це тут: я хотів би, щоб цього фільму не було. Я хотів би, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста. Я віддав би цю нагороду за те, щоб Росія не вбивала моїх земляків, звільнила всіх українських військових і цивільних, які зараз у тюрмах і перебувають у заручниках. Але я не можу змінити минуле. Але всі ми можемо змінити історію, зробити так, щоб правда перемогла. І люди Маріуполя й інші, які віддали своє життя, ніколи не будуть забутими. Тому що кінематограф формує спогади, а спогади формують історію. Тож дякую вам усім, дякую Україні! Слава Україні!».
Минулого року церемонію нагородження «Оскар» дивилися близько 19 мільйонів глядачів. Цьогорічних цифр ще немає, але можемо вважати, що аудиторія у промови була чимала. Зважаючи на тріумфальний похід самої стрічки міжнародними фестивалями, вона теж зібрала за рік показів значну аудиторію. Минулого року в інтерв’ю LB.ua Мстислав Чернов розповів, що покази фільму допомогли відкрити зелений коридор з Маріуполя — і, відповідно, урятувати чиїсь життя. Що фільм змінив погляд світу на російське вторгнення, адже наочно продемонстрував: це не високоточні бомбардування військових об’єктів, а масове вбивство цивільних людей. Авторам стрічки вдалося створити потужне звинувачувальне висловлювання: Росія є країною-терористкою, яка порушує закони війни й винищує населення сусідньої держави, прикриваючись брехливими вигадками ідеологів і пропагандистів.
Тож ця перемога для нас особлива. Українські автори вперше отримали «Оскар» за стрічку від України. Цей фільм уже допомагає в нашій боротьбі. Він також наочно спростовує улюблену тезу всіх прихильників концепції «мистецтво поза політикою»: що культура не може впливати на владу. Це неправда. Тобто це правда лише щодо тієї культури, яка — словом чи мовчанням — цю владу обслуговує.