5 грудня від час доповідей на форумі “Реставрація та відновлення культурної спадщини України після Великої Війни” спеціалісти зі збереження культурної спадщини озвучили ключові проблеми сфери.
Віктор Дворніков, регіональний координатор експедицій Heritage Monitoring Lab у Харкові та Харківській області:
-
відсутність спільної інформаційної бази, придатної для обчислення втрат: наявні списки об’єктів культурної спадщини не повні, часто не мають точних адрес, що ускладнює контролювання стану пам’яток;
-
відсутність усвідомлення цінності об’єктів культурної спадщини серед громади та представників влади: після ушкоджень пам’яток, комунальні служби не опікуються їх збереженням та працюють лише в інтересах безпеки та зручності перехожих чи мешканців; з цією метою вони часто продовжують руйнування пам’ятки; муніципалітет, як правило, заохочує такі роботи без відповідної експертної оцінки стану пам’ятки;
-
відсутність адекватної оцінки збитків: той моніторинг, завдяки якому ми маємо цифри щодо втрат та ушкоджень пам’яток, непридатний для реальної оцінки їх стану; таку оцінку можливо зробити лише через польові дослідження; їх, утім, не застосовують системно.
Федір Стоянов, заступник директора департаменту культури Одеської міськради:
-
відсутність придатного правового врегулювання: є постанова Кабміну від 15 листопада 2022 №1342 “Про затвердження порядку проведення окремих видів робіт на об’єктах культурної спадщини в умовах воєнного стану”; ця постанова, хоч і полегшує роботу з ушкодженнями, усе ж більше придатна для використання у тих випадках, коли пошкоджена пам’ятка відноситься до великих об’єктів, чиї власники мають ресурси для проходження процедури; але не у випадках, коли пошкоджена пам’ятка належить до житлового фонду; мешканці порушеного будинку починають прибирати уламки самотужки, а міська влада змушена долучатись, щоб забезпечити мешканцям тепло та дах, не переймаючись у цей момент архітектурними особливостями.
Міхал Красуцкі, директор Департаменту охорони спадщини Варшави:
-
відсутність оперативних рішень щодо вибору, які ушкоджені будівлі треба зберігати, а які ні: під час масованих ушкоджень пам’яток, слід швидко обирати ті споруди, які вимагають негайної консервації та подальшої реставрації або реконструкції з модернізацією; цим має опікуватись влада, і якщо ніхто не приймає такі швидкі рішення, це призводить до ще більших втрат.
Олександр Харлан, член бюро Українського національного комітету ICOMOS:
-
відсутність достатньої співпраці між міністерствами в питаннях моніторингу та відновлення: моніторингові ініціативи має підтримувати Міноборони, яке єдине має актуальну інформацію (картографія, розвідданні); питання відновлення неможливо ефективно розглядати без задіювання Міненергетики;
-
відсутність повних реєстрів та їх фіксації у законі: ми не знаємо, скільки в нас історичних населених місць; є реєстр щодо 401 історичного місця, але він враховує лише міста та містечка, і не враховує близько 550 історичних сіл та селищ;
-
відсутність достатньої кількості спеціалістів, зокрема, реставраторів: відповідні освітні програми слід впроваджувати на загальнодержавному рівні, в усіх освітніх закладах дотичної спеціалізації.
За даними МКІП, з 24 лютого 2022 року по 25 вересня 2023 року зруйновано або пошкоджено 835 об’єктів культурної спадщини. З них пам’яток національного значення – 118, місцевого значення – 653, щойно виявлених – 64.
Форум “Реставрація та відновлення культурної спадщини України після Великої Війни” проходить у партнерстві з EFI Group.