Діалог — не просто обмін думками, а спосіб інтеграції нових знань, уточнення позицій та формування більш глибокого розуміння складних питань. Через обговорення викликів, які постають перед суспільством, ми можемо знайти нові рішення, адаптуватися до змін і уникнути пастки однобокого сприйняття реальності.
Чому для продуктивного діалогу важливе розмаїття
Однією зі складових місії Аспен Інституту Київ є розвиток культури діалогу. Для цього команда Інституту організовує події різних форматів, серед яких особливе місце займають діалоги стейкхолдерів. Це унікальні зустрічі, що дають можливість обговорити нагальні суспільні питання в колі професіоналів сфери.
Формат став особливо актуальним зараз. Українське суспільство не має практичного досвіду, щоб адресувати виклики, які виникли і продовжують виникати внаслідок повномасштабної війни. Отже, потрібне широке залучення лідерів до діалогу, щоб з’ясувати як діяти на практиці: не маючи усталеної норми, знайти і погодити її тут і зараз.
У процесі формування груп для таких діалогів ми свідомо залучаємо дуже різних учасників. Це лідери багатьох сфер, що мають спільні або відмінні погляди, щоб створити мозаїку думок, або стейкголдери однієї галузі, що працюють над вирішенням визначених викликів. Ще один формат такого діалогу, коли ми запрошуємо представників сторін, між якими існують певні суперечності чи непорозуміння, для пошуку спільних рішень.
Уявіть собі: відомий режисер разом із власником металургійного підприємства обговорює питання суспільної справедливості, а професійний музикант ділиться ідеями щодо розвитку доброчесності з урядовцем. Саме така різноманітність учасників є важливим критерієм діалогових сесій, адже спілкування лише з однодумцями виключає повноту розуміння ситуації. Вихід за межі власної “бульбашки” дозволяє не лише краще усвідомити себе й світ навколо, а й стати сильнішим, отримати більше інструментів для дій на благо суспільства.
Важливо зазначити, що діалоги стейкхолдерів тривають один або кілька днів. Учасники таких подій не отримують статус випускників, адже цей формат відрізняється від довготривалих програм Інституту.
Програмні напрямки Аспен Інституту Київ — навіщо Інститут займається їхнім розвитком
Аспен Інститут Київ проводить діалогові заходи у межах програмних напрямів. Зараз їх дев’ять — усі стосуються різних тем, але охоплюють актуальні виклики сучасності. Серед них програми, присвячені суспільному договору для України, доброму врядуванню, сімейній політиці, діяльності медіа, юриспруденції, підлітковому лідерству та іншим суспільно значущим темам.
Теми програмних напрямів можуть містити багато питань. Так, вже більше 2 років Інститут залучає лідерів до пошуку консенсусу стосовно майбутнього країни у рамках проєкту “Суспільний договір для України”. Або ж ми проводимо діалоги стейкголдерів, щоб адресно знайти відповіді на виклики певної галузі — зокрема, як це було з програмою “Діалоги про кібербезпеку” або “Людина, сімʼя та суспільство”.
Інститут також організовує окремі події, присвячені конкретним питанням. Наприклад, у листопаді минулого року ми запросили представників провідних медіа та держави обговорити баланс між свободою слова та захистом національних інтересів, а також — оптимальне інформування суспільства під час воєнного стану. У лютому того ж року Інститут разом з Frontier Institute та CEO Club Ukraine провели Форум “Україна 2024: виміри стійкості”. Питання, зважаючи на торішні настрої у суспільстві, були відповідними — як Україні втриматися у 2024 році та перемогти.
Серед особливостей аспенівського діалогу — безумовний принцип довіри. Не менш важливою є інклюзивність — готовність вести обговорення з людьми, які мають різні точки зору. А також — поважати відмінні від вашої думки. Різноманіття — наша перевага та сила, а обговорення у колі “різнодумців” може бути набагато більш ефективним, ніж з тими, хто з усім погоджується.
Одним із ключових принципів діалогів в Аспен Інституті Київ також є дотримання правила Chatham House, згідно з яким жоден учасник не має права розголошувати тези інших без їхнього дозволу. Це сприяє створенню атмосфери довіри та відкритості, де лідери можуть вільно висловлювати свої думки без побоювань щодо можливих наслідків.
Результати таких діалогових сесій можуть мати різноманітні прояви: аналітичні записки, які впливають на розробку державних політик; рекомендації для бізнесу, громадянського суспільства. Не менш важливим є і сам пошук взаєморозуміння між учасниками або звірка позицій між ними. Це сприяє консолідації суспільства та формуванню спільного бачення.
Які питання не підлягають обговоренню
Чи усі питання підлягають проговоренню? Безумовно, є певні “червоні лінії”, вихід за межі яких може нашкодити.
У деяких питаннях ми скоріше маємо орієнтуватися на негласний консенсус у суспільстві. Наприклад, завчасні повідомлення про ті чи інші військові операції можуть зашкодити їхньому успішному проведенню. Більше того — спричинити жертви. З прикладу вище випливає перший принцип при визначенні “червоних ліній” — захист національних інтересів.
Другий — права людини. Ми чітко задекларували, що це пріоритет української держави. А також — один з чинників, що об’єднує нас з цивілізованим світом, який ми захищаємо разом. Відповідно, будь-які заклики до порушення цих прав у обговоренні — табу.
Третій принцип — неможливість просування будь-яких наративів з людиноненависницької позиції. На прикладі диктаторських режимів ми бачили, що буває, коли така позиція стає прийнятною та поширюється у суспільстві: страти тисяч невинних українців росіянами, Голодомор та Катинський розстріл, Голокост та Апартеїд — на жаль, таких прикладів багато.
Іноді ми свідомо уникаємо обговорення тем, що здатні травмувати певні групи, адже це не лише втручання в їхній особистісний простір, а й підваження людської гідності. Скажімо, військові часто воліють не згадувати свого бойового досвіду чи пережитих травм. Відмова від таких тем — насамперед вияв поваги до іншої особи, адже пошана й збереження гідності людини мають бути основою взаємодії в нашому суспільстві.
Діалог як інструмент пошуку істини та порозуміння
У світі, де інформаційні потоки стають дедалі більш хаотичними зростає необхідність в скоординованих діях різних суспільних груп. Діалог стає не просто інструментом комунікації, а способом збереження єдності та пошуку спільних рішень.
Як колись друковане слово відкрило перед людством нові горизонти мислення, так і сьогодні живий діалог є тим містком, що з’єднує різні погляди, дозволяючи не лише зберігати, а й зміцнювати суспільство. У часи, коли алгоритми соціальних мереж, нескінченний інформаційний потік, робоче середовище закривають нас у “бульбашках”, вміння вести відкриті, довірливі розмови стає не просто корисним, а життєво необхідним для майбутнього нашої країни.