Звідки взялися ці зміни?
У червні 2023 року Венеційська комісія розкритикувала український закон про нацменшини. Зокрема, вона порадила переглянути низку положень, які стосуються використання мов меншин, і скасувати мовні квоти в Законі «Про медіа». Крім того — вкотре відкласти переведення системи освіти на українську мову.
8 листопада Європейська комісія рекомендувала державам Європейського Союзу почати переговори з Україною про вступ до ЄС. Однак Київ повинен провести ще частину реформ. Зокрема, втілити ті самі рекомендації Венеційської комісії щодо закону про національні меншини.
Кабінет Міністрів прислухавсь і вніс до Верховної Ради відповідний законопроєкт, навколо якого зараз і тривають дискусії.
Чи дійсно 10288 аж такий загрозливий?
Якщо коротко, то так. Окрім того, що виконує вимоги Європейської комісії й має норми, спрямовані на захист нацменшин, документ критично звужує права української мови і водночас загрожує повторною русифікацією телебачення, радіо, реклами, книговидання й інших галузей.
По-перше, право використовувати мову нацменшини поряд з державною мовою в освітньому процесі в класах з навчанням мовами нацменшин, які є офіційними мовами ЄС, порушує статтю 10 Конституції України. Відповідно до неї, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
По-друге, держава порушує право школярів – представників національних меншин – вивчати українську мову на рівні, необхідному, щоб здобути вищу освіту. І, відповідно, допуск до кваліфікованої праці в Україні. Яка кар'єра без належного знання державної мови й можливості її вивчити?
Тож якщо ухвалять 10288, випускники шкіл національних меншин матимуть складнощі з інтеграцією в суспільство. Як наслідок — будуть ізольовані від ровесників. Це підштовхуватиме їх до еміграції в країни, мовами яких вони володіють. Отже, Україна вкладатиме бюджетні кошти у виховання кваліфікованих працівників для інших держав.
По-третє, 10288 надає можливість приватним закладам вищої освіти обирати мову навчання. А це порушує статтю 13 Конституції України, за якою всі суб’єкти права власності рівні перед законом.
По-четверте, цей законопроєкт критично зменшує частку української мови на телебаченні. Телеканали й радіостанції мовитимуть українською не 80–90% часу, а лише 30%. Російською можна буде відразу заповнити чверть ефіру, а за кілька років легально діятимуть на 70% російськомовні загальнонаціональні телеканали й радіостанції.
По-пʼяте, законопроєкт дає можливість створювати книгарні з асортиментом видань російською як мовою національної меншини. Вимогу видавати принаймні 50% назв книжок українською не поширюватимуть «на видавничу продукцію, видану мовами національних меншин».
Книгарні так само зможуть обійти припис про половину асортименту українською мовою. Для цього досить назватися спеціалізованою книгарнею для реалізації прав національних меншин. У такому разі всі видання там можуть бути російською.
По-шосте, він дозволяє проводити передвиборчу агітацію мовами національних меншин. А це суперечить Конституції та Закону «Про функціонування української мови як державної». Крім того, це суперечить принципу вільних виборів, адже не дає електорату змоги вільно сформувати політичну волю.
По-сьоме, урядовий законопроєкт дозволяє використовувати російську мову в рекламі, публічних, культурно-мистецьких і видовищних заходах у населених пунктах, у яких традиційно (понад 100 років) мешкають росіяни або становлять значну частину його населення (понад 15%). Та чи 15% аж така значна цифра, аби ставити під загрозу національну безпеку?
Що в результаті?
Урядовий законопроєкт штучно протиставляє захист прав національних меншин і захист української мови. Крім того, він загрожує повторною русифікацією публічного простору через повільне, але критичне звуження прав української мови.
Тож необхідно доопрацювати проєкт, аби становище державної мови не погіршало. Адже відтермінування дії всіх вказаних положень для російської на п’ять років після того, як скасують воєнний стан, навряд чи можна вважати адекватним запобіжником проти русифікації в умовах постійної екзистенційної загрози з боку РФ.