Описуючи явище "The Tiger Lillies", можна почати з жанру, в якому виступає гурт. Це театрально-музичні постановки, що преса зазвичай характеризує як емоційне готичне кабаре з елементами панку і французького шансону. Учасників гурту троє – з розмальованими білою крейдою обличчями, хитрими посмішками й історіями людських пристрастей. "The Tiger Lillies", ніби трійця нахабних волхвів, несуть нам дари з пісень про страх, розчарування й танці на межі життя і смерті. Здається, для цього гурту немає заборонених тем пісень: вони навмисно випробовують суспільство на моральну зрілість, розхитуючи запорошений монумент політкоректності.
Ми зустрілися за годину до київського шоу, щоб поговорити зокрема і про це.
"The Tiger Lillies" відомі як великі провокатори, що дратують текстами пісень. За 30 років вашої кар'єри відсоток нетерпимих людей став більшим чи меншим?
Едріан Стаут, контрабасист: Звісно, декого може засмутити те, що ми робимо, але головно люди більше переймаються проблемами, що відбуваються у світі. Важко сказати, але якщо слухати людей правих поглядів, то вони можуть вам пояснювати, що казати, а про що краще промовчати. Але нам здається, що ми робимо прийнятні речі і що про все слід розмовляти. Насправді зараз ми робимо те саме, що робили з моменту заснування гурту: провокуємо, шокуємо і розважаємо. І ми зовсім не схожі на віслюків, які йдуть по намальованій кимось прямій лінії. Ми працюємо в мистецькому проєкті і, як більшість артистів, хочемо робити свою справу, бажано не пояснюючи себе. Люди самі мають вирішити, чи вважають вони, що в нашій творчості чогось занадто, але це вже буде їхня реакція і їхня проблема.
Баді Бутеноп, барабанщик: Саме так, артист ніколи не повинен бути надто стурбований тим, що саме ви вже знаєте і як з цим багажем знань ви будете реагувати на пісні. Якщо артист дбаєте про те, що може подумати публіка, він перестає бути вірним собі. Коли це стається, творчість перетворюється на масло масляне.
*Для "The Tiger Lillies" нема нічого “занадто”. Як приклад сміливості в темах можна згадати пісню “Banging In The Nails”, що її гурт видав 1998 року. В ній ідеться про чолов’ягу, який прибивав Ісуса до хреста і при цьому не відчував сумніву. При цьому, звісно, гурт розуміє відповідальність, адже ступає по канату провокації дуже елегантно і завжди збирає публіку, яка розуміє сарказм і театральну гіперболізацію.
На київський концерт дехто з шанувальників прийшов з мейкапом на обличчі, копіюючи музикантів. Квитки розкупили повністю; атмосфера в залі була фантастичною. Можливо, такий ажіотаж спричинив і той факт, що у воєнний час європейські музиканти майже не відвідують Київ. "The Tiger Lillies" уже не вперше виступають в Україні, але вперше присвячують їй платівку.
Ви записали альбом під назвою “Ukraine”, але його тут ще не чули. Чи можете трохи розповісти, які саме історії склалися в цю платівку?
Мартін Жак, фронтмен: Усе з’явилось з реального життя. Я просто слідкував за тим, що відбувається впродовж місяців, і писав коротенькі пісні. Спочатку були пісні про пропаганду і лицемірство Путіна, а потім почали з’являтися пісні про смуток, тому що ми не можемо не бачити того, що люди вмирають. Тож це був просто маленький щоденник, і я його ілюстрував своїми живописними картинами, частина з яких викладена у Facebook. Тим часом я зрозумів, що в мене накопичилось близько 12 чи 13 пісень, тож я просто записав їх усі на iPhone і віддав ці музичні чернетки Едріану. Він записав деякі інструменти в студії, але моя ідея була в тому, щоб зберегти ці пісні в надзвичайно мінімальних аранжуваннях, спробувати зробити їх тихими. Проте результат для мене виявився не дуже приємним, мені здавалось, що це звучить навіть набридливо. Тому додали до записів перкусії та трохи барабанів, але я сподіваюсь, що ідея музичного щоденника збереглася.
Едріан Стаут: Мартін написав щось на кшталт скретчів, тож я ніби отримав репортаж з війні. Цей запис був грубим DIY, і я спробував покращити пісні для того, щоб вони набрали вагу, але не виявилися перевантаженими інструментами. Думаю, що альбом може донести суть, і це дійсно щоденник людини, що споглядає зі сторони і дуже переймається тим, що бачить.
*Мартін Жак співає фальцетом; почувши раз, його вже ні з ким не сплутаєш. Він розповідає, що не втомлюється співати несправжнім високим голосом, бо знає техніки розслаблення і може плисти в цьому потоці всю ніч. Київський концерт "The Tiger Lillies" триває майже дві години; гурт грає емоціями слухачів, задаючи ритм, наче під час якогось забутого племінного обряду. Стає зрозумілим, що ці музиканти знайомі з традиційною балканською та ромською музикою. З майстерністю весільно-похоронного оркестру вони час від часу доводять очікування слухача до невеликих катарсисів з вибухом оплесків.
Одна пісня нового альбому має цікаву назву: “Washing Machines”. Це справді про ті події, про які ми можемо подумати?
Едріан Стаут: Саме так, в пісні йдеться про те, що солдати крадуть особисте майно цивільних людей, забирають у них усе: телевізор, килими… Пам’ятаєте, як нацисти відбирали в людей золоті зуби. Це техніка дегуманізації, яка підриває віру в людей взагалі. Солдати знають, що люди не захищені, що можна зайти в будь-який дім до звичайних мешканців, чиє життя розірване на частини, і вони це роблять.
Баді Бутеноп: Ми також бачимо, наскільки буквально зубожілі російські солдати, для яких мають великий сенс пральна машина та мікрохвильова піч. Здається, що війна збирає найбідніших і найгірших людей у Росії та кидає їх у м’ясорубку, а вони дбають лише про те, щоб вибратися з неї з цією кривавою мікрохвильовкою.
Ви підтримували Україну зі самого початку війни: і висловлюваннями, і музикою, і навіть живописними роботами. А чи помічали ви дивні настрої людей, які підтримують агресію? Чому це взагалі відбувається, на вашу думку?
Едріан Стаут: В інтернеті, в інших багатьох спільнотах люди виявляють свою ненависть, дійсно. В інтернеті перш за все, тому що там ви сидите у своєму кутку абсолютно самі і звідти можете висловити будь-яку думку. Вам не потрібно ні з ким стикатися, і, звісно, ви не готові сказати все те саме опоненту в обличчя. Тому інтернет є безпечним місцем для всіх деструктивних, тих, хто ненавидить, хто хоче принизити інших, ховаючись за вигаданим ім’ям. Ми не маємо сприймати висловлювання в інтернеті надто серйозно.
Мартін Жак: Абсолютне божевілля трапилося у Facebook минулого року, коли ми почали розміщували меми про війну. Люди з російськими акаунтами писали сотні, тисячі коментарів, це була наче хвиля. Мені не лишалося нічого, як блокувати їх, але на це я витрачав приблизно годину на день. Так я дізнався про існування фабрики тролів в інтернеті.
Зараз ви на власні очі бачите, як живуть українські міста. Наскільки відрізняється реальність в Україні від того, що ви уявляли?
Едріан Стаут: Я не думаю, що сильно відрізняється, бо країна намагається життя, і люди тут, як і на передовій, намагаються робити якнайкраще те, що вони можуть. Ми намагалися заспокоїти себе перед тим, як приїхати сюди, бо розуміли, як безглуздо боятися, коли ось тут матері ведуть своїх дітей до дитячого садка. Вони можуть упоратися з цим, і ми були впевнені, що маємо приїхати хоч на кілька днів. Добре, що люди ходять на концерти, роблять такі прості, звичайні речі.
В одному інтерв'ю ви казали, що хотіли б зробити мюзикл з Рене Магріттом (бельгійський художник-сюрреаліст середини ХХ ст. — Ред.). Напевно, то був жарт, але розкажіть про свої артистичні проєкти найближчого майбутнього.
Едріан Стаут: Ми починаємо роботу з каталонською театральною компанією над постановкою “Макбет” Шекспіра, але я думаю, що завершимо її тільки наступного року. Мартін, можливо, попрацює з гуртом "Dakh Daughters" за кілька тижнів. Ще незабаром у нас буде американсько-канадський тур. А взагалі, ми залишаємося відкритими для спілкування, тож цікаві речі просто відбуваються. Ми завжди оптимістично налаштовані, готові до несподіванок, і було б приємно попрацювати, наприклад, в проєкті з українськими художниками-сюрреалістами чи в чомусь подібному. Ніколи не знаєш, з якими людьми тобі доведеться познайомитись.
*Можлива колаборація з "Dakh Daughters" буде для "The Tiger Lillies" не першою співпрацею з українськими артистами. Ще рік тому гурт виклав у мережу пісню “I’m a Star”, яка була записана разом з "The Hypnotunez". А обкладинку нового альбому британців, з димом від пожежі, зробив дніпровський художник і режисер Микита Лиськов. Якщо для "The Tiger Lillies" платівка “Ukraine” стала експериментом з опису нашої реальності, то для нас це витончена робота про жорстку епоху, це ще один, досить оригінальний документ часу.
