ГоловнаКультура

Сергій Зленко: «Немає жодного кінотеатру, який з березня не працював би в мінус»

Ледве не щодня західну кінопресу трусить новинами: остання тема для обговорення – рішення мейджорської студії Warner Bros. випускати свої фільми 2021 року в Штатах одночасно в кінотеатрах і на стрімінговій платформі HBO Max. Рішення вже критикують одні гравці ринку, інші ж констатують перемогу стрімінгових сервісів і смерть кінотеатрів, а відтак – реструктуризацію кіноринку в Штатах і не лише там.

І якщо для когось гегемонія онлайн-кінотеатрів здається перемогою – день, коли можна дивитись новинки кіно в гарній якості, легально, не виходячи з дому, невпинно наближається. Утім для менш розвинених ринків – наприклад українського – все може виглядати не дуже радісно: потенційна стагнація кінотеатрів може означати не перехід кіноринку онлайн, а закріплення і без того міцних позицій телебачення. 

Як кінотеатри переживають карантин, чи варто очікувати допомоги від держави, як на наш кіноринок вплине стрімінг-революція в Голлівуді – про все це ми поговорили із Сергієм Зленком, власником кінотеатру Boomer, членом правління Союзу кінотеатрів України та заступником голови Ради з державної підтримки кінематографії.

Сергій Зленко
Фото: Cultprostir
Сергій Зленко

У якому стані наразі перебувають українські кінотеатри? І чим цей стан відрізняється від періоду тотального локдауну, який був навесні?

Тут варто говорити про два взаємопов’язані блоки факторів: внутрішніх, пов’язаних з українськими особливостями реагування на епідемію, і зовнішніх, пов’язаних зі світовим ринком кінопрокату. Коли влітку ми виходили з карантину і з нами радилася влада, ми орієнтувалися насамперед на дати виходу світових блокбастерів. Тоді світ мав надію, що пандемія скоро завершиться і кіноринок за якийсь час запрацює, як і раніше. Китай подавав дуже гарні сигнали – там почали відкриватись кінотеатри, але три основні міста для американського кінопрокату: Нью-Йорк, Сан-Франциско і Лос-Анджелес – залишалися зачиненими, і це був тривожний дзвіночок.

Ми погодили тоді дату відчинення кінотеатрів 2 липня, на 14 липня стояв вихід «Тенету», а ми планували, що в нас буде два тижні на те, щоб призвичаїтися до нових правил, налагодити роботу і вжити всіх карантинних заходів. Але 14 липня «Тенет» не вийшов, його перенесли на кінець серпня.

І який результат він показав?

Завдяки йому ми повернулися на докарантинні потенційні доходи. Звичайно, вони були розтягнуті в часі, але насправді «Тенет» став найкасовішим фільмом Нолана в Україні, недивлячись на 50% заповненості кінотеатрів. Він зібрав більш ніж 50 мільйонів гривень, а таких фільмів не дуже багато за всю історію українського кінопрокату.

Після «Тенету» у вересні мав виходити один блокбастер за іншим: «Мулан», «Кінгсмен» і так далі. Але вихід «Мулан» на стрімінговій платформі одночасно з прокатом став ще одним неприємним дзвіночком, адже на другий день після його появи на Disney+ він з’явився на всіх піратських сайтах у HD-якості. Тому показники «Мулан» у нашому прокаті були значно нижчими, ніж ми зазвичай очікуємо від таких фільмів. «Кінгсмен» узагалі переїхав на лютий 2021 року, і слідом за ним посипалися інші релізи: «Джеймс Бонд», «Диво-жінка 1984», «Чорна вдова».

«Диво-жінка» взагалі вийде на стрімінгу паралельно з прокатом (у Штатах це буде 25 грудня, але в міжнародний прокат, у тому числі в Україні, фільм вийде 16 грудня – прим. авт.).

Так, і це варте окремого обговорення.

У нас є три «золоті періоди» в році для кінотеатрів: з 1 по 14 січня, вікенд на 8 березня і жовтневі шкільні канікули. Ці дні нас годують, закривають накопичені борги і дають можливість профінансувати апгрейд обладнання. Реліз «Диво-жінки» в Україні заплановано якраз на кінець грудня – студія Warner зрозуміла, що вона може заробляти на кінотеатральному прокаті на територіях поза США, де кінотеатри не всюди відкриті (там вона заробить на стрімінгу), тож дає нам фільм на ці дати. Але в Україні якраз обговорюється можливіcть ввести повний локдаун після католицького Різдва. Це буде точка неповернення для нашої роботи з голлівудським мейджорським контентом.

Фото: Кіноманія

Якщо ми закриємося на Новий рік, не покажемо в ці дні ні «Диво-жінку», ні піксарівську «Душу», ми не отримаємо потрібного нам ковтка повітря. Відкриті кінотеатри на Новий рік – це такий собі ШВЛ для індустрії і можливість продовжити діалог з голлівудськими мейджорами про те, що ми є ринком, продовжуємо працювати і даємо достатню маржу, щоб за ці гроші можна було дублювати фільми українською, тиражувати, рекламувати і випускати в прокат. А якщо ми знову без попередження, як було з карантином вихідного дня, введемо повний локдаун на різдвяний період, це буде удар, тому що робота з голлівудським контентом – це наша кров, яка живить кінотеатри, дає можливість знаходити гроші на оплату всіх витрат, у тому числі щоб ставити в репертуар українське кіно.

Разом із тим за відсутності голлівудських блокбастерів у кінотеатрах зараз дивовижне різноманіття фільмів із різних країн: німецькі, мексиканські, нідерландські, французькі стрічки. В інший час такі фільми могли б зібрати максимум по 100-200 тисяч, але зараз з’явився шанс у європейського, незалежного та українського кіно. Наприклад, у жовтні вийшла в прокат комедія «Матуся у відриві», яка стала найкасовішим голландським фільмом за всю історію українського прокату. У той самий час, на жаль, українське кіно не завжди показує результат, хоч йому деколи даються хороші умови, на які воно не могло розраховувати в часи без карантину.

Як ти оцінюєш збори «Атлантиди»?

Я вважаю, що вона показала прекрасний результат. Я не очікував, що цей фільм збере навіть мільйон гривень, тому що цільова аудиторія подивилася його на Одеському кінофестивалі онлайн і на Київському тижні критики офлайн. Але він продовжує збирати.

Але крім того, чи є якісь великі українські фільми, які могли б зараз добре пройти в кінотеатрах?

Коли ми закривалися на карантин у березні, мав виходити «Пульс» – спортивна драма з достатньо потужною рекламною кампанією, на широку аудиторію, якісно зроблена. Але бачите, через карантин його вихід притримують. Були заявлені комедії, які завершують зйомки. На Новий рік стоять «Безславні кріпаки», в «Обміну зірками» завершується монтаж, у третього «Скаженого весілля» теж. Але великих блокбастерів і справді не встигли ще зняти.

Тобто зараз ми маємо експеримент і можемо подивитися, як себе показує українське кіно, якщо давати йому хороші сеанси.

А як ти оцінюєш рішення Ворнерів випустити свої фільми 2021 року одночасно в кінотеатрах і на стрімінгу? І «Дюну», і четверту «Матрицю» навіть. До чого це може призвести як у світовій, так і в нашій індустрії кінопрокату?

Це рішення мені нагадує, коли під час турбулентності літака один з пасажирів встає і починає бігати по салону, ризикуючи розбити голову об стелю, замість того, щоб спокійно побути пристебнутим кілька хвилин, доки турбулентність закінчиться. Рішення прийняте в паніці, і навряд чи воно доживе до кінця 2021 року саме в такому вигляді і точно не принесе очікуваних результатів. Треба розуміти, що це одноосібне рішення лише кількох менеджерів, а всі задіяні в процесі сприйняли це рішення дуже негативно. У першу чергу я маю на увазі голлівудських спеціалістів. Наприклад, це вже прокоментував Крістофер Нолан: «Багато хто з найкращих режисерів і найбільших кінозірок пішли спати, думаючи, що працюють на найкращу у світі кіностудію, а прокинувшись дізналися, що насправді працюють на найгірший стрімінг». Тобто на довгострокову перспективу цей хід не сприятиме зміцненню кіностудії Warner як мейджорського гравця глобального ринку.

Крістофер Нолан
Фото: EPA/UPG
Крістофер Нолан

А з приводу стрімінгів – моє бачення таке, що після завершення періоду агресивного накопичення підписників на ринку будуть явні лідери і явні аутсайдери. Зараз ми маємо ситуацію, коли кожна студія воліє бачити власний стрімінг, але вже через пару років ми будемо спостерігати процес об’єднань і поглинань. І базовими стрімерами будуть саме власники інфраструктури, такі як Amazon, Apple TV+, YouTube, плюс власники найпривабливішої бібліотеки Disney+. Решта ж студій повинні будуть об’єднуватися з цими перерахованими. Якщо вдасться зміцнити бібліотеки за рахунок інших студій, можливо, також виживе і найдосвідченіший Netflix. На решту у споживача не вистачить грошей: уже сьогодні американці підрахували, щоб підписатися на всі сервіси, треба понад 200 доларів, і ця цифра продовжує зростати. І поштовхом до перегляду стратегій буде саме той час, коли споживач буде обирати підписки зважено, залишаючи лише 2-3. 

І студії знову відкриють калькулятор і порахують, що 10 доларів на місяць на всі фільми бібліотеки - це значно менше, ніж 10 доларів з квитка за кожен фільм щотижня. І кінотеатри знову стануть для студій пріоритетним майданчиком отримання основних прибутків. Головне, щоб не було пізно, бо навчити глядача знову платити гроші в кінотеатрі буде значно важче, ніж підсадити на домашню підписку. 

Про які внутрішні фактори ти говорив на початку нашої розмови?

Найболючіша проблема – відсутність підтримки з боку держави. Нам держава запропонували гранти інституційної підтримки від Українського культурного фонду, але тепер стало зрозуміло, що вони не будуть виплачені, тому що казначейські рахунки порожні і державі заледве вистачає грошей на виплати за захищеними статтями. Ми розуміємо, що підтримка кінотеатрів не в пріоритеті. 

Ми ведемо діалог з міністром культури, з урядом і просимо хоча б виконати те, про що вже підписані контракти і введені платіжки. Ми говоримо: розрахуйтеся спочатку за гранти, тому що і вони надаються на досить жорстких умовах – цим коштом ми можемо компенсувати лише непогашену заборгованість – по зарплатах, наприклад. І що довше держава нам не виплачує ці гранти, то менше можливостей у нас покрити ці статті витрат. Якщо ми не виплатимо заробітну плату, ми підпадемо під кримінальну відповідальність. А якщо ми заплатимо зарплату із своїх грошей, то ми втратимо право отримати компенсацію від УКФ. Для отримання цих грантів рахунки мають бути неоплачені.

Бажання у влади підтримати креативні індустрії є, але грошей на казначейських рахунках нема. І ми опинилися в ситуації, коли ці невиплачені гранти навіть погіршили ситуацію для кінотеатрів. Коли нам пообіцяли гранти, ми вибудовували наші бюджети, виходячи з тих коштів, за якими держава взяла зобов’язання. Якби я знав, що гранти не будуть виплачені цього року, я не відкривав би кінотеатри, поки діють карантинні обмеження, адже коли кінотеатр не працює, він генерує значно менше збитків, ніж коли працює. 

Про які ініціативи з підтримки кінотеатрів йдеться?

Тут є чотири напрямки. Перший – продовжувати вже зрозумілу нам процедуру грантів від УКФ. Це знайома, але дуже бюрократична процедура, і для кінотеатрів існують свої обмеження на фінансування – по 4 мільйони гривень для мереж, по мільйону для незалежних кінотеатрів, які працюють як ТОВ, і по близько 400 тис. для ФОПів. Але навіть ці чотири мільйони для мереж покривають лише заробітну плату половини місяця, що зовсім не відповідає меті цього гранту. Це крапля в морі витрат цих мереж. Було б логічно збільшити ці суми і удосконалити роботу з грантами.

Фото: EPA/UPG

Другий – пряме фінансування (можливо, навіть оминаючи рахунки кінотеатрів) певних видів затрат: сплати зарплат, податків або комунальних платежів напряму на відповідні рахунки.

Третій напрямок – пільгове кредитування. Зараз активно працює система кредитування 5-7-9, але кінотеатри не відповідають вимогам, щоб отримати ці кредити. Основний вид забезпечення цього кредиту – застава нерухомості, а кінотеатри дуже часто працюють в орендованих приміщеннях торгових центрів, наприклад. Тож ми пропонуємо уряду розробити спеціально для кінотеатрів особливі види забезпечення. Ми просимо або 5-7-9, а в ідеальному варіанті 0% на довгий період (щонайменше 5 років), який дозволив би нам покрити касовий розрив, який є зараз у кожному кінотеатрі. Немає жодного кінотеатру, який не мав би заборгованості з березня і не працював би в мінус. Навіть у хороші місяці «Тенету» кінотеатри отримали втричі менше, ніж зазвичай.

Четвертий напрямок – врегулювання стосунків із торговельними центрами. На щастя, багато ТЦ виявились адекватними і багатьом кінотеатрам вдалося домовитися про знижки та пільгові періоди. Але лишилось немало ТЦ, які не пішли назустріч кінотеатрам і нарахували повну орендну плату за квітень, травень і червень, не йдуть на жодні поступки. Кажуть: до нас стоїть черга із секонд-хендів, які ми готові до себе взяти, із більшою орендною ставкою.

Чи вже підраховано, скільки кінотеатрів в Україні закрилися через локдаун?

У мене немає цієї інформації, можливо, вона є в дистриб’юторів. Але за моєю інформацією, немає таких, хто закрився б так, що вивіз обладнання. Є ті, хто законсервувався до повного зняття обмежень і карантину і відновлення роботи з блокбастерами. До кінця 2021 року, умовно кажучи. Дешевше не працювати, ніж продовжувати виплачувати зарплати, комуналку й утримувати приміщення.

Є якісь прогнози, які наслідки карантину будуть стосовно кіноринку? Хтось займається такою аналітикою?

Я не зустрічав такого в Україні, але є глобальні аналітичні звіти, які багато в чому можна спроєктувати на Україну.

Однозначно, накопичиться заборгованість кінотеатрів – що більша мережа, то більший борг. І рано чи пізно в когось із кредиторів здадуть нерви, вони попросять виплатити ці борги - і це запустить процедури банкрутства мереж. А це означатиме, що майно кінотеатрів розпродадуть за вартістю, значно нижчою, ніж воно насправді коштує, і це зможе покрити лише частину зобов’язань. Можливо, на це місце зайдуть нові гравці, нові мережі. Невідомо, як себе поведуть мережі, наскільки їм вдасться між собою домовитись, щоб не користатися слабкістю одне одного, не стояти на порозі в орендодавця і не чекати, поки твій конкурент забереться геть.

Але в нас у найгіршому сценарії все одно залишаться комунальні кінотеатри – тобто кінотеатрів 50 в Україні залишиться, якщо всі інші закриються. У Києві близько 10 кінотеатрів, а решта – в регіонах. Тож починати буде легше, ніж у 1998-му, коли ринок запускався фактично з нуля.

Тим не менше, якщо дійсно закриється більшість кінотеатрів і їхня кількість скоротиться до 50, як на нас дивитиметься Голлівуд? Це питання не варто недооцінювати, адже за 22 роки Україна провела величезну роботу. Перші 7-9 років ми працювали як область великої території під назвою «СНД+Балтія», коли всі документи, кіноплівки і дублювання робились у Москві та Санкт-Петербурзі, а потім розсилались по всьому СНД. Лише з середини 2000-х ми уклали прямі контакти з усіма мейджорами, почалося створення ринку українського дубляжу, тиражування, українських студій міксування звукозапису. Тобто за цей час в Україні створили інфраструктуру для кінотеатральної дистрибуції – на перший погляд, це неочевидні речі, але це дуже великі інвестиції для створення ринку.

Фото: Александр Рудоманов

Будемо сподіватись, що Голлівуд не відмовиться від України, а це може статись, якщо дистрибуційні затрати перевищать дохід. Для них ми така собі математична похибка зараз – вони отримують від нас не дуже багато, мільйонів 100 на весь ринок. Тож якщо ми раптом повернемось до рівня кінця 90-х, є ризик, що будемо працювати як Білорусь, Молдова чи Грузія, яким Москва скидає права і дубльовані фільми.

Не треба чекати, що Голлівуд буде благородним в цьому плані, студії рахують свої гроші, а на це є простий приклад Криму. Голлівудські фільми студій-мейджорів там показують юридично як на території Російської Федерації. Політика для них нічого не варта, головне – це гроші.

Як нинішня ситуація може відобразитися на прокаті українських фільмів і на тому, чи вони будуть виходити в нуль хоча б за результатами бокс-офісу?

Там проста математика – в середньому треба ділити збори на 3 або 4, щоб отримати суму того доходу, який отримує продюсер. Якщо фільм зібрав у прокаті 10 мільйонів гривень, то продюсер отримує 2,5 мільйони на свій рахунок. Отже, якщо потенційні збори фільму – 10 млн, то щоб вийти в нуль хоча б, продюсер має його зняти не більше ніж за 100 тис. доларів.

Касові збори залежать від кількості кінотеатрів: Київ дає 50% зборів, але іншу половину треба зібрати по всій Україні, і важливо мати максимальну присутність у максимальній кількості населених пунктів, яких глядач може дістатись. Тобто важливо не лише зберігати, але й збільшувати кількість екранів, щоб збільшувати касові збори. Є така теза, що зараз усі населені пункти, де є потенціал для роботи кінотеатру, уже екрани мають. Але ми бачимо, що наразі все одно росте кількість кінотеатрів, усе більше невеликих міст стають кінофікованими, і разом з цим ростуть касові збори.

Повертаючись до окупності українських фільмів: так, перш за все треба знімати недорого, якщо є бажання, щоб фільм повністю окупився в прокаті, або знімати з міжнародним потенціалом, щоб можна було заробити на інших територіях. Важливо, щоб в Україні відкривалися багатозальні кінотеатри, тому що потрапляння українських фільмів у такі кінотеатри більш вірогідне, ніж в одно- двозальники.

Чи є якісь прояви солідарності серед власників кінотеатрів? Чи ви домовляєтеся між собою про те, які зміни вам варто лобіювати і про що домовлятися з владою?

Так, у нас є асоціація власників кінотеатрів, яка репрезентує понад 2/3 кінотеатрального ринку і через яку ми можемо комунікувати з владою і артикулювати якусь нашу позицію. Але що стосується свого роду пакту про ненапад, про який я казав раніше, – це вже питання бізнес-етики і розуміння того, як має розвиватись ринок, самими гравцями. Фактичної домовленості про те, щоб ніхто не заходив у торговельні центри, якщо звідти виживають якусь мережу, немає.

Як відбувається державна підтримка кінотеатрів у Європі – у Польщі, у Франції, наприклад?

Окремо для кінотеатрів там переважно немає специфічних заходів, адже є єдиний підхід для допомоги бізнесам, які страждають під час пандемії. Підтримують прямими грантами на покриття витрат або виплатами на рахунки працівників, які опиняються без роботи на період карантину і локдауну. Австрія виплачує кінотеатрам 80% доходу за відповідний період минулого року.

Фото: EPA/UPG

Думаю, це питання цікавить усіх читачів, хто ходить у кіно. Наскільки безпечно взагалі під час пандемії ходити в кінотеатри?

Для початку скажу, що на відміну від шкіл або громадського транспорту, кінотеатри або інші розважальні заклади – це місця вільного та активного вибору споживача. Тобто тут завжди є вибір: піти чи не піти. Можна вирішити для себе – сядеш ти в повну зали, чи підеш на 10 ранку і будеш сидіти з чотирма людьми в залі. На відміну від школи чи університету, куди дітям треба йти, створено такі умови, що або дитина перестає вчитися повністю, або іде до школи, де може заразитись сама і заразити свою родину після того. Небагато шкіл і вишів перелаштувалися на роботу онлайн.

Є дослідження, що немає у світі жодного доведеного випадку зараження після відвідування кінотеатру. Окрім того, у всіх кінотеатрах працюють достатньо потужні витяжні системи і кондиціонування. Кінозал – це приміщення без вікон, з двома чи трьома дверима, які зачинені під час сеансу, тож витяжка має працювати таким чином, щоб за час сеансу повітря в залі повністю оновлювалося 7-10 разів.

У кінотеатрах усім міряють температуру, у нас є відпрацьовані механізми повернення квитків тим, хто приходить із симптомами або температурою. Плюс ми зберігаємо соціальну дистанцію між глядачами у півтора метра, обробляємо поверхні. На мою думку, не лише як власника кінотеатру, а як пересічної людини, кінотеатри взагалі мають бути зачинені в останню чергу, а найперше треба закривати школи і громадський транспорт як найбільші джерела поширення вірусу. Є всі підстави вважати кінотеатр безпечним місцем у часи пандемії.

Дарія БадьйорДарія Бадьйор, Редакторка відділу "Культура"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram