ГлавнаяКультура

Біль та слава: про спірні результати 11 пітчингу Держкіно

8 серпня оголосили результати 11 пітчингу кінопроєктів Держкіно – фінансування отримав 101 ігровий фільм на загальну суму понад 1,5 млрд гривень.

Окремі рішення Ради з державної підтримки кінематографії (саме вона затверджує перелік переможців) виявилися доволі суперечливими і критикувались журналістами та в кінематографічній спільноті. Наприклад, один із проєктів, «Блакитний лев» Олени Дем’яненко, отримав державне фінансування, хоча не набрав необхідну кількість балів для проходження конкурсного відбору.

LB.ua розбирався, чи було це та інші рішення, які викликали питання, легітимними, а також розповідає, як взагалі влаштована процедура конкурсного відбору.

Процедура пітчингу Держкіно

В Україні два роки не проходили пітчинги Держкіно (10-й конкурсний відбір відбувся в червні 2017-го), і повернулися вони з новими правилами. За цей проміжок часу ухвалили закон України «Про державну підтримку кінематографії», який визначив новий найголовніший орган, що приймає рішення про виділення фінансування — Раду з державної підтримки кінематографії (тут — норма закону, яка визначає порядок утворення Ради, а тут — її нинішній склад).

Рада приймає рішення на основі рекомендацій членів експертних комісій. Слово «рекомендації» тут ключове, адже остаточний вибір залишається за Радою, навіть якщо її бачення кардинально відрізняється від думок експертів.

Можливістю не керуватись рішеннями експертів Рада скористалась вже на першому з двох етапів відбору. Члени експертних комісій дистанційно оцінювали проєкти за чотирма критеріями: оригінальність ідеї, актуальність теми, драматургічна якість сценарію та соціальна важливість. Кожен із критеріїв оцінювався за шкалою від 1 до 5 балів, а прохідним визначили середній бал 3,5. Проте за рішенням Ради частина фільмів пройшла в другий тур із результатами, меншими за 3,5.

У другому турі список критеріїв розширився – їх стало дев’ять, із ними можна ознайомитись у Наказі міністерства культури України, який регулює проведення пітчингу. Максимальний бал, який міг отримати фільм, — 45, прохідним визначили 35. Власне, ось тут можна ознайомитися з фінальними оцінками експертів.

Після другого етапу пітчингу, на якому продюсери і режисери презентували свої майбутні фільми перед комісіями, Рада зібралась, щоб затвердити остаточний перелік переможців – тобто роздати фінансування. Цим Рада прийняла на себе весь удар критики щодо розподілу бюджетних коштів.

Отже, які рішення Ради з державної підтримки кінематографії зазнали критики?

1. На початку засідання Ради для всіх проєктів, окрім дебютів, було запропоновано підняти прохідний бал із 35 до 38. Це була довідкова інформація, яку озвучив голова Держкіно Пилип Іллєнко, спираючись на розрахунки виробничого відділу агентства.

Довідка в свою чергу базувалася на обмеженнях цьогорічного бюджету Держкіно та невідомих обсягах державної підтримки наступного року. Тобто всі фільми, які мають отримати фінансування у 2020-му, потрапляють у зону ризику.

За окремі проєкти, які набрали менше 38 балів, в індивідуальному порядку голосували члени Ради. Так отримали фінансування фільми «Яків» Вікторії Трофименко (сума держпідтримки 48 400 000 грн), «Шалена подорож» Олександра Тіменко (сума держпідтримки 21 000 000 грн), «Затримка дихання» Яна Кідава-Блонського (сума держпідтримки 14 905 740 грн), «П'ятниця, 13» Романа Балаяна (сума держпідтримки 26 317 366 грн), «Сирена» Євгена Матвієнка (сума держпідтримки 20 176 937 грн), «Антопоцен» Мирослава Слабошпицького (сума держпідтримки 48 000 000 грн) і найбільш спірний проєкт — «Блакитний лев» Олени Дем’яненко (сума держпідтримки 25 000 000 грн).

На відміну від інших фільмів із цього списку, «Блакитний лев» не набрав прохідну суму балів ні на першому, ні на другому турі пітчингу. До того ж, фільм отримає 100% державного фінансування.

За це 100%-ве державне фінансування дорікали іншому учасникові творчого конкурсу в цій же категорії — «Із зав’язаними очима» Тараса Дроня. Але, на відміну від фільму Дем’яненко, проєкт Тараса Дроня виборов державне фінансування із різних джерел.

2. Рада з державної підтримки кінематографії проголосувала за «Блакитного лева», проте проігнорувала проєкт «Утопія» Юрія Речинського. Цей фільм знаходиться в іншій категорії — ігрових повнометражних фільмів художньої та культурної значущості (авторські), спільного виробництва. Проте він перетнув відмітку в 35 балів (його оцінка — 35,33), а також має договори щодо міжнародного фінансування. Серед іншого, підтримку фільму надав Фонд Г’юберта Болса, що є певною гарантією участі «Утопії» на кінофестивалі класу в Роттердамі.

3. Декілька постановників пітчингували по два проєкти. Члени експертної комісії запропонували їм визначитися з пріоритетами. Пропозицію експертів прийняв лише один режисер — Ахтем Сеїтаблаєв. Троє інших — Влад Дикий, Володимир Харченко-Куликовський та Марина Ер Горбач — не змогли обрати проєкт і подавали на другий тур обидва фільми.

Зрештою, Рада ухвалила рішення щодо фінансування обох проєктів Влада Дикого і Володимира Харченко-Куликовського, мотивуючи це тим, що вони розведені в часі. Натомість один фільм Марини Ер Горбач, «Зубарикус або стонАдцять халеп Остапа Квіточки», був відкладений із рекомендацією підтримати його на наступному творчому конкурсі Держкіно. Пріоритетний для режисерки проєкт Рада обрала самостійно.

4. Серед інших підтриманих проєктів — кіноальманах Андрія Різоля. Це вже 4-й альманах короткого метру, створений цим продюсером. Проте досі жодний із них не потрапляв у повному обсязі до кінотеатрального прокату і може похвалитися здебільшого участю у програмах українських кінофестивалів.

Подивитися засідання Ради з державної підтримки кінематографії повністю можна тут:

14.43 «Зубарикусу або стонАдцять халеп Остапа Квіточки» відмовляють у фінансуванні цього року; 19.46 Обговорення та погодження фінансування обох проєктів режисерів Влада Дикого та Володимира Харченко-Куликовського; 34.29 Як приймали рішення щодо зменшення фінансування, яке просили продюсери «Із зав’язаними очима»; 45.34 Голосування за «Блакитний лев»

Про найбільш суперечливі рішення ми запитали трьох членів Ради з державної підтримки кінематографії – Людмилу Горделадзе, Аліка Шпілюка і Андрія Халпахчі.

Чому Рада з державної підтримки кінематографії підтримала проєкт «Блакитний лев» та надала йому 100% фінансування?

Олена Дем'яненко
Фото: Вікіпедія / Григорий Ганзбург
Олена Дем'яненко

Людмила Горделадзе:

“Я ні з Оленою, ні з Дмитром у жодних стосунках не перебуваю. Як і всі інші члени Ради.

Я підтримую цього режисера — Олену Дем’яненко. Її фільми вже дивлюся двадцять років і знаю, що вона помітно творчо зростає. Я була вражена фільмом «Моя бабуся Фанні Каплан». Вважаю, що це перша вдала спроба українського погляду на історію революції 1917 року.

Також ми знаємо, що «Гуцулка Ксеня» дуже сподобалася багатьом. Не кажу про фестивалі або про її не дуже успішний прокат, але це є достойна картина. Я як представник кінотеатру бачила, як люди із задоволенням виходили після перегляду.

Крім того, це вже офіційна точка зору, у неї був порівняно низький бал, але ми як Рада з державної підтримки кінематографії маємо на це право (Тобто, Рада може не дослуховуватися до думок експертів, а приймати рішення відповідно до власного бачення, — прим. ред.). Якісь звинувачення у стосунках я вважаю некоректними або «брєдом», якщо висловлюватися непарламентськими словами”.

Алік Шпілюк:

“Давайте по пунктах відповім на ваше питання. По-перше, поняття «прохідний бал» не існує. По-друге, проєкт підтриманий на 100%, оскільки знаходиться в категорії авторських фільмів, які мають право отримувати фінансування на 100%. По-третє, бюджет цього фільму порівняно з бюджетами інших стрічок доволі скромний”.

Андрій Халпахчі:

“Рада не є Цербером. Завдання Ради — допомагати нашим творцям отримати фінансування. Але, безумовно, вона має аналізувати, хто може зробити фільм і хто не може зробити фільм.

Ми затвердили всі проєкти, які набрали більше 38 балів. Далі аналізувалися фільми поза цією групою. Зокрема, картина Олени Дем’яненко «Блакитний лев». Вони просили на цей рік 1 млн 727 тисяч, а інша частина суми переходить на наступний рік.

Продюсер і чоловік Олени Дем’яненко, Дмитро Томашпольський, виносив на розгляд Ради питання, яке він мотивував як конфлікт інтересів, що один із експертів ненавидить їхній фільм і ненавидить їх особисто. Ми довго це слухали і прийшли до висновку, що не маємо права заміняти експертів, але маємо право враховувати чи не враховувати окремі думки.

Успіх останнього фільму «Гуцулка Ксеня» — це все-таки привід підтримати Олену Дем’яненко. І ще один важливий момент. Дуже багато компаній іноді навіть контракт не підписують. Компанія «Гагарін Медіа», яку фактично і ведуть Томашпольський і Дем’яненко, всі проєкти здавала вчасно. Не було затримок.

Ми довго сперечалися, абсолютно усвідомлюючи, що буде піднятий галас навколо цього фільму. Особливо серед тих, хто не отримав гроші. Але ми все-таки взяли на себе сміливість запустити цей проєкт”.

Чому Рада з державної підтримки кінематографії дорікала фільмові «Із зав’язаними очима» через фінансування на 100% за державний кошт?

Кадр з фільму "Із зав'язаними очима"
Фото: Facebook / Blindfold
Кадр з фільму "Із зав'язаними очима"

Людмила Горделадзе:

“Ми голосували за проєкт, але зі зниженням суми державної підтримки від Держкіно. Основну суму ця компанія отримала від Міністерства культури за підсумками минулорічного «патріотичного» пітчингу, де, до речі, я також була членом експертної комісії та голосувала за підтримку цього проєкту.

Отже, проєкт Тараса Дроня претендував на фінансування з двох джерел державної підтримки — Мінкульту та Держкіно. В минулому році на пітчингу Міністерства культури продюсери заявляли про «власне» джерело 20% бюджету. Якщо б на ХI пітчингу Держкіно проєкту Дроня відмовили, то продюсери б все одно мали фільм зняти відповідно до договору з Мінкультом. А «Блакитний лев» вперше подавався на державну підтримку в секції авторського кіно, яке, за законодавством, має право на 100% державну підтримку. Рада своїм рішенням включила «Блакитний лев» до списку переможців”.

Алік Шпілюк:

“Історія з проєктом «Із зав’язаними очима» відрізняється від «Блакитного лева» тим, що перший фільм уже знятий. І фінансування від Держкіно просили лише на етап постпродакшну.

У нас була рекомендація від експертної комісії стосовно зменшення бюджету. Інші продюсери, зважаючи на такі рекомендації, самостійно приймали рішення. Що стосується цього проєкту, то його автори офіційно сповістили Держкіно, що вони не будуть власноруч зменшувати бюджет і надають це право Раді. Що Рада, власне, і зробила, виходячи зі своїх повноважень”.

Андрій Халпахчі:

“Я не є виробником, але є члени Ради, які разом з представниками Держкіно бралися порахувати їх бюджет, сказали, що запитувана сума перебільшена. У цьому питанні я не вважаю себе експертом і прислухаюся до думок колег”.

Чому Рада з державної підтримки кінематографії не підтримала фільм «Утопія» Юрія Речинського, який має потенційне успішне фестивальне майбутнє та копродукційних партнерів?

Юрій Речинський
Фото: Viennale / Alexander Tuma
Юрій Речинський

Алік Шпілюк:

“Якщо ви звернули увагу, то всі проєкти, які були запропоновані та підтримані членами Ради і таким чином потрапили до програми виробництва та розповсюдження національних фільмів, або взагалі не просили фінансування на 2019 рік, або, як у випадку «Блакитного лева», просили мінімальне фінансування на цей рік.

Що стосується «Утопії» Юрія Речинського, безумовно, передбачається, що в цього режисера та його проєкту є дуже великий міжнародний потенціал. Але проблема в тому, що фінансування на 2019 рік, яке запитувалося фільмом, було доволі високим. Це 9,5 млн гривень.

Додам, що «Утопія» знаходиться в секції фільмів художнього та культурного значення спільного виробництва, де у мене офіційно заявлений конфлікт інтересів. Я не голосував за жодний із цих проєктів. Тому не можу достеменно відповісти, чому цей проєкт не висувався, на відміну від інших”.

Андрій Халпахчі:

“Як бачите, в цій секції ми нічого не додавали та не змінювали щодо риски 38. Зараз Юрко прочитає і образиться, але я не є великим прихильником його творчості. Та вважаю, що не мені вирішувати, чи може він знімати, чи ні. Бо це людина, яка має фестивальну долю і створює талановиті фільми.

Він просив не так вже й мало — на цей рік 9,5 мільйонів. І тут ще й питання виробника. Підрахуйте, скільки проєктів отримав «Пронто фільм» (ця виробнича компанія за результатами пітчингу отримала фінансування на 4 стрічки — прим. ред.). Перекинуть спочатку трохи грошей на Речинського, почне знімати, подадуть проєкт на наступний пітчинг і отримають гроші. Є і такі думки. Я впевнений, що цей фільм відбудеться”.

Чому Рада з державної підтримки кінематографії зробила вибір за режисерку Марину Ер Горбач та з двох її проєктів обрали лише один, у той час як обидва фільми режисерів Влада Дикого та Володимира Харченко-Куликовського отримали фінансування?

Алік Шпілюк:

“У Влада Дикого та Володимира Харченко-Куликовського виробничі плани роботи над двома проєктами розходиться в часі. Кожен із режисерів закінчує один фільм у 2019 році. Новий державний контракт із продакшеном цього режисера заключать лише після того, як буде закінчений перший проєкт цього режисера. За цим також слідкує Рада.

Що стосується режисерки Марини Ер Горбач. Якщо ви уважно дивилися пітчинги, то бачили, що вона не сказала, якому проєкту надає перевагу, а надала це право Раді. Зважаючи на те, як режисерка представляла фільми, було зрозуміло, що один — це її наболілий авторський, а другий проєкт їй теж близький, але він якби «чужий». Тут авторство інших людей, і вона виступає як талановитий інтерпретатор.

Але найголовніше, що обидва проєкти за виробничими планами повністю співпадають у графіку. Режисер не може, з точки зору Держкіно, одночасно повноцінно працювати над двома фільмами такого великого фінансування. Саме тому Рада прийняла рішення затвердити той проєкт, у зв’язку з повноваженнями, переданими нам авторкою, який є для неї більш важливим та перспективним. А після в неї є право податися з наступним фільмом, який отримав дуже високі оцінки”.

LB.ua: Виходить, що є прецедент, коли компанії-виробники можуть подати два проєкти з однаковими режисерами і на обидва отримати фінансування? І так можуть робити всі?

Безумовно, якщо продюсери домовляться між собою про те, щоб їх виробничі плани були розведені. Продюсери Марини Ер Горбач могли це зробити. Тоді вона була б у тій ситуації, що й Дикий та Харченко-Куликовський.

Чому Рада з державної підтримки кінематографії підтримала альманах Андрія Різоля, хоча минулі альманахи короткого метру цього продюсера оминали кінотеатральний прокат?

Андрій Різоль
Фото: www.kinoua.org
Андрій Різоль

Алік Шпілюк:

“Мені складно відповісти на це запитання. Я пам’ятаю, що минулі альманахи дійсно були підтримані. Я не впевнений, чи здані вони, і це запитання треба ставити Держкіно. Можливо, вони ще й досі знаходяться у виробництві, але точніше я не можу сказати, бо не маю на руках документів”.

Андрій Халпахчі:

“Альманахи Андрія Різоля йдуть на фестивалях, як окремі фільми. Крім того, режисерський склад у його альманасі мені здається доволі цікавим.

Тут більше питання до експертів, ніж до Ради. Альманах набрав той бал, який відповідає навіть цьому критерію (тобто, 38 балів, — прим. ред.) фінансової справедливості.

Наскільки я знаю, Андрій Різоль усе здавав. Я не знаю, чи здані всі документи та звіти, які вимагає Держкіно, але як готовий продукт він завжди нам показував повний альманах”.

На що ще варто звернути увагу

Обсяг фінансування, який загалом отримали проєкти на пітчингу, складає понад 1,5 млрд гривень. Варто враховувати, що це сума, розрахована не лише на 2019-й рік, а, фактично, покриває три найближчі роки.

Невдовзі стартує наступний творчий конкурс Держкіно — 12-й. На нього подаються проєкти документальних й анімаційних фільмів. Тобто, виділені наперед 1,5 млрд — це лише частина коштів, які будуть заплановані на кіно в найближчі три роки.

Алекс Малишенко, Кіножурналіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter