Для того щоб зрозуміти сутність допомоги і можливих спільних проектів із відновлення для Миколаєва, слід розібратися, що являє собою Данія в економічному, соціальному та політичному плані.
Почнемо з економіки. Відповідно до даних Світ попереду 2022, спільного видання The Economist та НВ, у 2022 році зростання ВВП Данії очікувалося на рівні 3,0%, ВВП на душу населення - 69700$, інфляція - 1,6%. На 2023 рік прогнозні показники цього ж видання для Данії трохи “просіли”. Зростання ВВП - 1,9%, ВВП на душу населення - 66090$, інфляція - 6,0%.
Хоча, у 2022 - 2023 рр. у Данії очікується збільшення населення з 5,8 млн до 5,9 млн, а також перехід від негативного (-0,2%ВВП) до позитивного (0,6%ВВП) сальдо бюджету. Останнє означає, що Данія у 2023 році очікує профіцит державного бюджету т.т. надходжень більше ніж витрат.
Звісно, цікаво подивитись на аналогічні показники і для України. У 2022 році експерти прогнозували для нас зростання ВВП - 4,1%, ВВП на душу населення - 4970$, інфляцію - 7,2%, сальдо бюджету - (-3,8%ВВП), населення - 41,6 млн. У 2023 році зростання ВВП - 4,3%, ВВП на душу населення - 3920$, інфляція - 18,9%, сальдо бюджету - (-25,2%ВВП), населення - 36,6 млн.
Зіставляючи прогнозні показники для двох країн, можна зробити цікаві висновки. Наприклад, що у 2023 році у Данії ВВП скоротиться майже на величину ВВП України. Через війну нашу країну залишило 5 млн українців (за деякими даними ця цифра сягає 8 млн) тобто за чисельністю населення України зменшилося майже на цілу Данію.
Не менш цікавою Данія є з соціально-політичної точки зору, а ще більш цікавим виглядає історичний контекст і сутність становлення Данії як ефективної держави суспільства сталого розвитку.
Для людей у розвинених країнах Данія має імідж міфічного місця, де діють стійкі політичні й економічні інституції: вона стабільна, демократична, мирна, процвітаюча та інклюзивна.
Звісно, цій країні знадобилося багато часу і значних зусиль щоби запровадити, а також розвинути складні інституції. У XV столітті Данія була досить важливою міжнародною державою, яка контролювала Норвегію, Ісландію, німецькомовні території Шлезвіг і Гольштейн, а також провінції, що зараз є західною Швецією. У 1536 році нетривала громадянська війна призвела до перемоги протестантів і формуванню національної лютеранської церкви.
Лютеранська церква почала відкривати школи в кожному данському селі, де священики навчали селян основ читання й письма. У результаті до ХVIII століття селянство Данії перетворилося на освічений та організований соціальний клас. Грамотність не тільки дозволила селянам покращити своє економічне становище, а й допомогла спілкуванні між собою й навіть організуватися в політичних акторів. Тобто у домодерній Данії рушієм соціальної мобілізації стала релігія, а не економічний розвиток.
У 1660 році після поразки у війні зі Швецією Датський парламент було скасовано і встановлено абсолютистську монархію. Хоча, між 1760 і 1792 роками саме просвітлена данська монархія прийшла до необхідності скасування кріпацтва. Данський монарх вважав свободу селянства можливістю підірвати силу землевласників, які запекло протистояли його реформам. Також вільних селян можна було призивати до національної армії і, зрештою, вони досягали набагато вищої продуктивності ніж кріпаки.
У ХІХ столітті Данія поступово зазнає територіальних втрат. У 1814 році в наполеонівських війнах втрачає - Норвегію, а у 1864 році Пруссія війною забирає німецькомовні герцогства Шлезвіг і Гольштейн. У результаті Данія перетворилася на маленьку гомогенну, переважно данськомовну країну.
У середині ХІХ століття фермерський рух, натхненний священиком і педагогом Н.Ф.С. Грундтвігом, а також національні ліберали, що представляли буржуазію країни, почали вимагати безпосередньої політичної участі, що потягло за собою надання їм прав голосу і запровадження у 1848 році конституційної монархії.
Отже поява данської держави загального добробуту у ХХ столітті спиралася не лише на робітничий клас, а й на клас фермерів, чию мобілізацію було спричинено на ключовому моменті розвитку не економічним зростання, а релігією та освітою.
Нині Данія - конституційна монархія, де Королева виконує роль голови держави, а уряд формується з парламенту. Загалом Уряд Данії є урядом меншості тобто не містить парламентської більшості. Це означає, що політика Данії заснована на компромісах різноманітних політичних партій.
На сьогодні на чолі уряду меншості знаходиться лівоцентристська Соціал-демократична партія, підтримувана колегами з “червоного блоку”.
У червні 2023 році у Данії відбудуться чергові парламентські вибори. Через розкол у опозиційному “синьому блоці”, очікується, що перевагу на виборах отримає “червоний блок”.
Повномасштабне вторгнення росії в України призвело до відмови Данії від багаторічної норми неучасті у спільній європейській оборонній політиці і прискорення інтеграції із програмами оборони та безпеки ЄС.
У 2023 році уряд Данії планує зменшити залежність від постачання російських енергетичних ресурсів за рахунок кампанії зеленої енергетики, що має на меті до 2030 року перетворити країну в експортера зеленої енергії.
За час війни уряд Данії у рамках патронатної діяльності стабільно підтримує Миколаїв та його мешканців у багатьох напрямках, починаючи від облаштування свердловин із системами очищення води, передачі генераторів та іншого необхідного обладнання, аж до розробки плану відновлення міста.
Наприкінці січня 2023 року у Миколаєві Президент України В.Зеленський зустрівся із Прем'єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен. Робоча зустріч засвідчує високий рівень політичної уваги до нашого міста та відновлення його зруйнованої інфраструктури.
Маю великі сподівання, що 1 вересня 2023 року більшість миколаївських дітей та студентів повернуться до своїх відбудованих шкіл та університетів.
Через високий позитивний імідж системи державного управління Данії проблему створення сучасних інституцій називають проблемою “дістатися Данії” за назвою статті, написаною соціологами Світового банку, Лантом Притчетом і Майклом Вулкоком.
Як бачимо з історії цієї країни, що саме освіта та відповідне культурне виховання, на основі фундаментальних людських цінностей стає передумовою до формування і розвитку в державі стійких демократичних інституцій, що у майбутньому і дозволяє “дістатися Данії”.