Питання майбутнього викликає дуже великий інтерес. Майже кожного дня ми прокидаємося і щось неймовірне стається або вже сталося. Щось таке, про що ми навіть не думали. Як то пандемія, бо нічого подібного не було за останню сотню років. Або війна посеред Європи – для багатьох це був справжній шок. Або поява кандидата у Президенти у Сполучених Штатах, який має приблизно 80 судових позовів і звинувачень.
Якщо ви читали книгу Насіма Талеба, то ці події ніби «чорні лебеді». Вони непередбачувані і мають величезні наслідки. Але насправді, я не бачу їх як «чорних лебедів». Так, великою мірою ви не можете передбачити точний час чи точну форму, якої можуть набути ці події, але ви точно можете побачити, як світ рухається у цьому напрямку.
Передбачення ковіду і війни
У 2008 році Інститут опублікував сценарій, який передбачав пандемію, пов'язану з респіраторним захворюванням. Ми не вивчали, як люди реагуватимуть на це, яким буде вплив пандемії, але ми бачили дуже багато можливостей, які з'явилися через десятиліття після того, як ми спрогнозували цей сценарій.
Коли ми спілкуємося з експертами, епідеміологами або з людьми, які займаються різними розробками, ми бачимо, що часом якісь події неминучі. Світ рухається в напрямку міжсекторальності і передача різних вірусів стає більш імовірним явищем. Тому насправді не так складно передбачити, що велика пандемія є цілком ймовірною.
Я впевнена, що люди в Україні та в багатьох інших місцях напевно передбачали можливість війни з Росією, особливо після захоплення Криму – це теж подія, яку можна було спрогнозувати. У Сполучених Штатах ми спостерігаємо зростання кількості населення і на тлі цього – зростання тенденцій популізму, починаючи із 80-90-х років минулого сторіччя. Це та хвиля, яку теж можна було передбачити.
Сприйняття майбутнього як незнайомця
Але якщо ми спостерігаємо тренди, чому ми не реагуємо на них? У Каліфорнії ми позбулися великої кількості обладнання, яке під час пандемії виявилося би дуже корисним. Чому ми це зробили? Що заважає нам реагувати і діяти, розуміючи, які тренди реалізуються і які події настануть?
У той час, як ми мислимо про майбутнє та реагуємо на нього, це діє проти того, як влаштоване наше мислення, на що вказують нейрологічні дослідження. Коли ми просимо людей уявити, яким буде світ через 10 років, активізується та ж частина мозку, як і у випадку, якщо ви зустрічаєте незнайомця. Тому одна з тих речей, над чим працює Інститут Майбутнього, це допомога у тому, щоб перетворити варіанти майбутнього на ті, що будуть втілені у реальні форми, які можна осягнути. Щоб люди могли розіграти ці сценарії та перетворити їх на більш реальні.
У своїй книзі я написала: «Ми всі є імігрантами майбутнього. Ми всі – незнайомці у цьому світі. І нам всім треба вивчати нові мови і способи мислення, так само як імігранти в іншій країні опановують нові культурні норми і нові способи взаємодії із суспільством».
Одна з тих речей, які ми вивчили і зрозуміли в Інституті Майбутнього – ніхто не може передбачити майбутнє. І нашою метою є не передбачати майбутні події, але якісь тренди та імовірності. Ми живемо у сьогоденні завдяки виборам та рішенням, які ми прийняли десятиліття назад. І мета – зрозуміти майбутні тренди та допомогти людям прийняти кращі рішення сьогодні на основі того, як вони допоможуть їм досягнути своїх цілей у майбутньому.
Питання, що допоможуть прогнозувати
Як ми формуємо свої прогнози? Коли ми розглядаємо будь-яку сферу діяльності, чи то майбутній світ або штучний інтелект, ми починаємо із того, що виробляємо розуміння історії. Я завжди кажу людям, що я такою ж мірою футуролог, як і історик. Ми маємо розуміти минуле. Люди висловлюють захоплення штучним інтелектом, але забувають, що це не вперше, коли одна із основоположних технологій увійшла у наше життя і міняє його подібно до друкарського преса Гутенберга.
Ми можемо поставити собі запитання: а що відбудеться, коли ми змінимо наші основні технології комунікації? Бо коли ми міняємо фундаментальні технології, ми міняємо і те, хто має повноваження, владу і силу говорити. І тут нам знову допомагає історія, щоб зрозуміти технології і як вони розвивалися. Це важливо, перш ніж ви прогнозуватимете майбутнє, бо це одна з частин рівняння.
Безперечно, історія важлива, але коли ми дивимося у майбутнє, ми розглядаємо сигнали змін. Для нас сигнали змін – це те, що відбувається навколо нас сьогодні. Можливо, це маргінальний процес, який ще не виходить на передній план, але йому варто приділяти увагу. Я сама собі завжди ставлю питання «Чому це відбувається?». Якщо явище не вписується в мої поточні уявлення про світ, це мене турбує.
Можу навести такий приклад – п'ять-шість років тому я прогулювалася Кремнієвою долиною і побачила багато «венів» – вагончиків, де живуть люди. Раніше я таке бачила лише на якихось туристичних фестивалях, але тепер з'ясувала, що ці люди живуть в таких умовах постійно – вони працюють в цьому регіоні і приїжджають сюди на роботу. Можливо, хтось є водієм Uber, а хтось викладає в Стенфордському університеті, але всі вони не мають житла, офіційного працевлаштування і не можуть купити будинок. Вони живуть в таких умовах і це нові форми роботи і їх вплив на людей.
Розрізняти сигнали від шуму
Є речі, які вас вражають – це може бути якась частина даних або спостереження, подібне до того, яке я зробила. Або нова технологія, яку ви формуєте у лабораторії. Ми скануємо горизонт, щоб виявити такі сигнали, і я ставлю завжди запитання: чи це сигнал, чи шум? Варто на це звертати увагу чи ні? Якщо ви працюєте на майбутнє, ви маєте подумати, як ідентифікувати важливі сигнали. Необхідно розвивати спроможність організації виявляти їх. І потім ви маєте розібратися, що ці сигнали можуть вам сказати в сенсі виявлення більших трендів.
Коли ви мислите у горизонті, скажімо, 10 років, варто послуговуватися STEEP-підходом, що полягає у вивченні комбінації трендів – соціального (S), технологічного (T), економічного (E), екологічного (E) та політичного (P). Бізнес має розуміти, що відбувається у всіх цих сферах – ви вивчаєте, що змінюється в економіці, у навколишньому середовищі, регуляторному секторі, у політиці, якими є соціальні тренди, наприклад, демографічна ситуація. Ми наразі спостерігаємо, що кількість населення зменшується і це треба мати на увазі. Інший важливий демографічний тренд – проєктування зростання кількості населення в Африці. Після 2050 року населення цього континенту подвоїться і кожна четверта особа у світі за походженням буде з Африканського континенту, це буде молодь і це буде домінантне населення світу. А у старих, архаїчних суспільствах, в усталених демократіях, падає народжуваність. І коли ви про це думаєте, маєте мислити, звідки будуть ваші працівники, де будуть основні ринки.
Що з цим робити?
В економічній площині ми звертаємо увагу на поширення неформальних методів роботи, які стають тепер дуже поширеними. Більшість людей в Західному світі раніше працювали формально в організаціях, мали офіційну посаду і роботу, а тепер тенденції такі, що всі бажають працювати як творча особистість. У Сполучених Штатах розвинена тенденція бути інфлюенсером чи блогером. Куди люди будуть рухатися, мігрувати? Яким є вплив цього у політичному сенсі? Ми бачимо загрози демократичним суспільствам і системам – у всьому світі зберігається така тенденція і зростає популізм.
Які висновки можна зробити з цього? Яким є значення цього всього для мене і що я маю маю розпочати робити чи припинити робити? У рамках різних груп, але в контексті тих самих трендів, відповіді можуть бути відмінними. Якщо ми говоримо про демографічні дані і зростання африканського населення, про те, що велика кількість молоді з'явиться на африканському континенті, ви думаєте, звідки будуть ваші студенти? Якщо ж ви мислите про бізнес і розвиток ринку, або плануєте створювати об’єкти нерухомості чи пропонувати університетську освіту як послугу, якщо ви працюєте у сфері офісної нерухомості, міркуєте над тим, які офіси потрібно будувати, якщо люди працюватимуть у нових форматах? Це та послідовність запитань, відповідаючи на які, ви формуєте висновки, що важливо для вас і вашої організації.
І останній крок – це вже конкретні дії. Коли ми робимо прогноз, то дивимося на десятирічну перспективу. Такий горизонт планування – достатній проміжок часу, щоб ви побачили чи підсилюються тренди. 50 років – це складний горизонт планування, і хоча часом ми робимо таке довгострокове прогнозування, це складно.
У розрізі десятирічного часового інтервалу ви маєте замислитися над тим, що ви треба зробити сьогодні і завтра, як підготуватися і перейти до бажаного варіанту майбутнього. Мета такого прогнозування – виробити найкращі рішення і обрати найкращі шляхи майбутнього та наблизити його. Ми маємо певні повноваження і вплив на те, щоби сформувати майбутнє в той спосіб, який нам найкраще підходить. Тому завжди ставте собі питання – що я мушу робити сьогодні, щоби краще підготуватися до майбутнього в межах вашої групи, сфери діяльності.
Іі останній момент – що потрібно зробити сьогодні, щоби скерувати своє майбутнє у той напрямок, який є більш бажаним? Ви можете формувати дуже негативні сценарії і однією з небезпек цього є проєктування ідеї песимістичного розвитку подій. Ми повинні цього уникати, натомість концентруватися на позитивних сценаріях, при цьому таки не забувати про неприємнощі, які можуть статися.
Якщо майбутнє складається з дуже багатьох ідей, а ми віримо що так і є, і що є наш вплив на майбутнє. Це дає нам надію, впливає на нашу поведінку та на вибір, які у свою чергу формуються завдяки нашому мисленню.