Минулого року НБУ це зробити вдалося. Найяскравіше свідчать про це два показники: актуальний курс гривні, який вдалося вирівняти та стабілізувати як на міжбанку, так і на готівковому ринку; а також інфляція, показник якої за підсумками 2022 року виявився кращим, аніж прогнозувалося. Нагадаю, офіційно минулого року зростання споживчих цін було зафіксовано на рівні 26,6% проти прогнозованих 30%.
Дієвими ліками для українського фінансового ринку від емісійних ускладнень минулого року (нагадаю, протягом 2022 року Нацбанк викупив ОВДП сукупно на 400 млрд грн) стали депозитні сертифікати Національного банку. Станом на 2 січня 2023-го банки вклали в них рекордні 477,5 млрд грн. Таких обсягів НБУ ще не зв'язував.
Цей крок допоміг досягнути ключової мети – стабілізації фінансового ринку та стримування інфляційного індексу.
Чи могли акумульовані в депсертифікатах кошти бути вкладені у кредитування економіки?
У теорії – не просто «могли б», а навіть «мали б». Але свої корективи внесла війна.
Чому зупинилося кредитування
Спад кредитування після 24 лютого є очевидним усім. Через повномасштабну війну та ракетний терор частка проблемних кредитів бізнесу істотно збільшилася і на початок грудня 2022 року сягнула 40,51% портфелю.
Кредитні ризики зашкалюють, і банки не готові активно видавати нові кредити бізнесу. Навіть підприємства зі стабільними заробітками не можуть бути впевненими у завтрашньому дні, коли вся країна перебуває під ракетними ударами з боку держави-терориста. Це розуміють і підприємці, які, до речі, почали рідше звертатися до банків за кредитами. Чудово усвідомлюють це і ризик-менеджери банків.
Нечисленні проекти, на фінансування яких останнім часом наважилися банки, кредитувалися переважно за допомогою державних програм. Розуміючи обставини, банки намагалися перекласти ризики на державу.
Стратегія – уникнути емісії гривні для покриття держбюджету в 2023 році
Пройшовши найтяжчі перші місяці війни, зараз Нацбанк може планувати свої подальші кроки, спираючись на практику попередніх періодів. Минулого тижня регулятор прийняв кілька важливих рішень, чим подав ринку очевидні сигнали:
• На практиці було реалізоване раніше анонсоване підвищення обов’язкових резервів під кошти, що залучаються на поточні рахунки — на 5% з 11 лютого: до 10% у гривні та до 20% у іноземній валюті;
• З 11 березня обов’язкові резерви за поточними рахунками фізосіб (у гривні та інвалюті) будуть підняті ще на 10%. Водночас на це підняття не поширюватиметься дозвіл на формування до 50% резервів у бенчмарк-ОВДП;
• Облікова ставка НБУ і прогноз за нею не змінилися. Очікування щодо майбутніх монетарних рішень лишилися яструбиними — збереження облікової ставки на рівні 25% до кінця I кварталу 2024 року.
Банки спонукають до перегляду депозитної політики
Між тим, на тлі сповільнення інфляції за підсумками 2022 року, здавалося б, НБУ уже міг піти на певні монетарні пом’якшення — логічне рішення регулятора за підручником. Утім НБУ минулого тижня дав протилежні сигнали, які багато хто розцінив як закручування гайок для банків.
Чому так? Маю всі підстави стверджувати, що причина цього – дефіцит строкової банківської ліквідності.
Дійсно, у банківській системі за рік істотно зросли кошти, однак їхній значний обсяг розміщений не на строкових, а на поточних рахунках фізичних і юридичних осіб.
І це доволі небезпечне явище одразу з кількох причин.
Кошти, не зв’язані на певний термін, можуть бути зняті з рахунків у будь-який момент і спровокувати небажаний попит на товари та послуги, що негативно позначиться на індексі інфляції. Це вагомий ризик, з яким НБУ бореться вищезгаданим підвищенням обов’язкових резервів.
Ще один небезпечний момент у тому, що значна ліквідність на поточних рахунках стримує монетарну трансмісію. На останнє підвищення облікової ставки до 25% річних зреагували здебільшого невеликі фінансові установи і значно менше – державні банки, у яких осіла найбільша частина коштів держбюджету та виплат фізособам.
Подальші кроки
Певен, що Національний банк не зможе самостійно впоратися з тиском ліквідності на поточних рахунках. Потрібні рішучі кроки й від інших учасників фінансового ринку:
• Міністерство фінансів має не тільки покладатися на продаж нових випусків ОВДП за допомогою бенчмарку під обов’язкові резерви, які НБУ дозволив на 50% формувати за рахунок держоблігацій. В уряді мусять не забувати й про власні зобов’язання за Меморандумом МВФ щодо підняття дохідності за ОВДП до ринкової. Це дозволить Мінфіну не тільки залучати необхідні для держбюджету кошти, а й дати поштовх розвитку внутрішньому борговому ринку;
• Вважаю, що Мінфін має поліпшити комунікації з фінансовою спільнотою, яка має розуміти плани урядовців щодо подальших дій, концепції розвитку ринку;
• Державні банки, передусім маркет-мейкери депозитного ринку фізосіб мають завзятіше реагувати на сигнали Нацбанку щодо підвищення ставок. Не слід покладатися лише на залучення коштів на вимогу, це може зіграти з ними злий жарт. Модель із залучення дешевих коротких грошей і вкладання їх у депозитні сертифікати містить у собі великі ризики для держбанків і фінансової системи в цілому;
• Банкам слід переглянути свою відсоткову політику на депозитному ринку. Одночасно треба докласти максимум зусиль для подовження ресурсної бази.
Якщо цього не відбудеться, переконаний, що Національний банк буде змушений коригувати свою монетарну політику та вживати непопулярних заходів, щоб убезпечити фінансовий ринок від ризиків.