Міжнародний досвід
У світі є приклади, коли за відсутності політичної волі в держави, саме НУО брали на себе ініціативу з фіксування міжнародних злочинів. Яскравим прикладом такої роботи НУО саме у документуванні є робота неурядової організації ААРР (Assistance Association for Political Prisoners), що виникла у М’янмі внаслідок подій військового перевороту у країні. Під час протестів, війська вбивали, затримували, залякували та катували незгодних з режимом. Починаючи з 2013 року, представники AAPP активно вивчали відкриті джерела та проводили розмови зі свідками тих подій, що призвело до того, що на момент 2021 року було задокументовано 1250 вбивств та близько 10000 арештів режимом. Засновник цієї організації Ко Бо Чжи сам брав участь у протестах 1988 року.
Документатори М’янми також співпрацювали зі командою Bellingcat — неурядовою організацією, яку заснував Еліот Хіггінс у 2014 році. Ця НУО є першопрохідцем у сфері онлайн-розслідувань, роботі з відкритими джерелами, цифровими доказами та документуванню. Першою серйозною, на мій погляд, справою цієї організації було розслідування збиття пасажирського літака Boeing-777 рейсу MH17 в небі над Україною. У тому числі завдяки праці розслідувачів Bellingcat та їх роботі зі супутниковими знімками, телефонними розмовами, фото та відео файлами, вдалося встановити причетність російських збройних сил до цієї авіакатастрофи. Зараз команда Bellingcat продовжує документувати воєнні злочини в Україні.
Український контекст
Будучи прокурором Автономної Республіки Крим, з 2016 р., та пізніше, з 2019 р., коли ми створили т.зв. «Департамент війни та миру» в структурі Офісу Генпрокурора та почали займатися ще й Донбасом, ми системно налагоджували співпрацю з НУО та журналістами-розслідувачами. Адже вони були певним тригером системи. Кейси та факти, задокументовані ними, нерідко ставали підставою для відкриття кримінальних проваджень і, більше того, спонукали правоохоронну систему до правильної кваліфікації подій. Адже був період, коли більшість імовірних воєнних злочинів кваліфікувалися Україною як тероризм. Також важливо розуміти, що правозахисники часто мали доступ на тимчасово окуповані території та довіру жертв. А самі НУО з часом фактично почали контролювати роботу держави аби кожен факт злочину був досліджений в рамках кримінального провадження, а кримінальні провадження втілювалися в конкретні вироки винним. Тож я з власного досвіду знаю, наскільки плідною може бути співпраця держави та громадянського суспільства. А особливо зараз, коли масштаб міжнародних злочинів величезний.
Саме тому на наступний день після початку російської повномасштабної агресії в лютому 2022 року ми з низкою експертів і НУО (ZMINA, ULAG, МІПЛ, РЦПЛ, КримSOS, Truth Hounds та іншими) заснували коаліцію, яка пізніше отримала назву «Україна. П’ята ранку». Наразі до Коаліції “Україна. П’ята ранку” входить понад 30 правозахисних організацій та чотири незалежні експерти. Всі вони об’єднали свої зусилля задля документування міжнародних злочинів на території України та захисту жертв, поширення знань щодо того, як працювати зі свідками та здійснювати документацію. А також, щоб посприяти створенню спеціальних механізмів правосуддя та притягнення кожного винного у скоєнні злочинів в Україні до відповідальності.
Наведу декілька прикладів. Серед ініціаторів створення Коаліції – неурядова організація Ukrainian Legal Advisory Group, основні цілі якої з початку міжнародного збройного конфлікту в 2014 році, це не лише фіксація злочинів та експертна робота, а й захист жертв, яких вони, як адвокати, представляють в судах на національному та міжнародному рівнях. А Український центр охорони здоровʼя (UHC) фокусується на злочинах проти медичної інфраструктури. Лабораторія журналістики суспільного інтересу досліджує вплив пропаганди. І цей список можна продовжувати. Абсолютно кожна організація, що є членом Коаліції, робить величезну роботу за своїм напрямом, водночас всі об'єднані спільною метою та посилюють один одного.
Коаліція акумулювала велику базу доказів, що архівуються за сприяння організації Mnemonic і сервісу I-DOC. Ці докази будуть передані в національні та міжнародні органи кримінальної юстиції та використовуватимуться для доведення конкретних злочинів. Варто також зазначити, що Коаліція займається не тільки збором та архівацією доказів, але також готує та публікує аналітичні звіти, співпрацює з органами влади та міжнародними дослідницькими місіями, такими як наприклад USAID, INL або ОБСЄ. А значна та важлива робота коаліції «Україна. П’ята ранку» була відзначена престижною премією «Відкрите суспільство», яку Central European Institute присуджує з 1994 року за видатні заслуги в захисті та розбудові відкритого суспільства в світі.
Інструменти та переваги НУО
Насамперед, серед переваг в роботі НУО в порівнянні з офіційними структурами держави варто виділити доступ до місця злочину. Також вони здатні ефективніше, ніж держава, побудувати діалог та довіру з очевидцями та жертвами злочинів. Оскільки розслідування державних структур можуть бути скуті певними процесуальними обов’язками та ресурсами – НУО в цьому плані почуває себе значно легше. Вони не обмежені процесуальними рамками та вже зараз використовують цифрові докази через доступ до передових технологій чи то супутникових знімків, співпрацюють з іншими неурядовими організаціями по всьому світу та намагаються слідувати міжнародним стандартам розслідування. Більш того, тим самим вони стимулюють державу до наближення національних стандартів розслідування до існуючих міжнародних. Також варто виділити перевагу неурядових організацій в плані експертних висновків. У таких організаціях беруть участь різнопрофільні спеціалісти, які постійно відвідують конференції, пишуть науково-дослідницькі роботи та йдуть у ногу із сучасним світом. Неурядові організації часто швидше та ефективніше використовують інноваційні методи. Інститут держави передбачає певну консервативність та повільність у змінах. Тоді як НУО, щоб залишатися актуальними та дієвими, необхідно вдаватися до нових технологій і бути гнучкими та швидкими. Наприклад, ті ж застосунки для розпізнавання облич і робота з відкритими джерелами, як метод розслідування, вперше почали застосовувати саме журналісти та НУО, і тільки потім держава. До того ж, неурядові організації легко перебудовують свою структуру та підлаштовуються під існуючі обставини та виклики. Це дозволяє їм швидше залучати ресурси та приступати безпосередньо до вирішення задач в полі. Вони мають фінансову підтримку волонтерів та грантову допомогу міжнародних донорів, користуються довірою людей. Водночас важливо зазначити, що алгоритми збору і архівування доказів для міжнародного і національного рівнів відрізняються і НУО насамперед орієнтовані на перший із них. З одного боку, в цьому є перевага, адже вони на практиці можуть зрозуміти недоліки національної системи й запропонувати реальні кроки для її поліпшення (наприклад, зараз, розуміючи недосконалість національної системи правосуддя, більшість експертного середовища виступає за підсилення її міжнародним елементом – так званий “гібридний механізм правосуддя”). З іншого – це породжує певні складнощі при передачі ними доказів у національні органи правопорядку. Тож синхронізація підходів та тісна взаємодія урядового та неурядового секторів в умовах повномасштабної війни, враховуючи масштаб злочинів, видається доречною.
Тож, підсумовуючи усі наведені вище аргументи, можна зробити висновок, що державні інститути, зокрема правоохоронні органи, безумовно, отримають лише перевагу від налагодження конструктивної співпраці з НУО, оскільки це може значно пришвидшити та спростити їх роботу, а також допомогти у розбудові ефективного правосуддя, захисті й відновленні прав потерпілих від міжнародних злочинів. Звичайно, неурядові організації з 2014 р. працюючи з наслідками збройного конфлікту, дуже виросли. Проте важливо пам’ятати, що вони не мають та не можуть своєю роботою підміняти державні органи. Бо ж подекуди відсутність координації та взаємодії може шкодити розслідуванням (до прикладу, коли відбувається подвійна травматизація жертв чи то свідків через їх опитування як НУО, так і правоохоронцями). З іншого боку, і держава не має перекладати на них свої обов’язки. Співпраця НУО та держави – це дорога з двостороннім рухом, й саме такий формат співпраці та пошуку шляхів взаєморозуміння сприятиме інституційній розбудові та посиленню державних органів, а врешті-решт й реалізації більш значної мети – правосуддя для кожного злочинця, та захисту для кожної жертви російської агресії.
Автор: Гюндуз Мамедов