Охочих покритикувати ці реформи та реформаторів, дякувати Богові, предостатньо. Від академічно-стриманих науковців і правозахисників, до панікерів у дусі "все пропало". Не критикував їх лише лінивий.
Себе відношу саме до таких, вкрай лінивих. Якщо є хоч найменша можливість уникнути зайвої конкуренції, обов'язково нею скористаюся. Подивився: критиків багато, тих, хто хвалить і заохочує, значно менше. Конкуренція невисока, якраз місце для мене.
Ну, і крім того, я патологічний оптиміст, у якого стакан - завжди напівповний. Тож радісно поділюся своїми рожевими окулярами і буду безжально хвалити ці нові, революційні, дуже проєвропейські законопроекти.
Їх, нагадаю, 4: "Про органи внутрішніх справ", "Про національну поліцію", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху", та "Про сервісні послуги та сервісні центри".
Почну з рамкового закону "Про органи внутрішніх справ".
Добре, що Кабмін, спільно з МВС, окреслили суспільству об'єм завдань, покладених на політичну відповідальність Міністерства внутрішніх справ та органів, йому підпорядкованих.
Багато громадян з радістю дізнаються, що прикордонник тепер не спить разом з міністром внутрішніх справ. Що в структурі органів внутрішніх справ перебуває Служба з надзвичайних ситуацій і коли, наприклад, десь горить ліс, нафтобаза чи то сталася ще яка халепа, можна сміливо звинувачувати міністра МВС. Так само можна вимагати його відставки, коли вам невчасно або задорого видають закордонний паспорт тощо.
Добре, що проголошено курс на деполітизацію та демілітаризацію Національної поліції, міграційної, прикордонної служб та служба з надзвичайних ситуацій як центральних органів виконавчої влади. Політичне втручання в їх оперативну роботу прямо заборонено.
Добре, що з цього законопроекту кожен громадянин може дізнатися щодо об'єму інформації про нього, якою володітиме МВС, через свої бази даних.
Закон "Про національну поліцію" завершує епоху радянської та пострадянської міліції, змінює прийнятий ще до проголошення Незалежності, у грудні 1990 року, Закон "Про міліцію".
Міліція перейменовується на поліцію. Цілком правильно, бо навіть ті, хто ностальгує за світлим образом міліціонера зі старих радянських фільмів, розуміють: молоде вино слід наливати в нові міхи.
Добре, що відтепер радикально змінюються критерії оцінки діяльності поліції. Основним з них стає не краса звітів, не кількість складених протоколів і затриманих злочинців, а довіра громадян. Це відповідає цивілізованій світовій практиці, хто не вірить - раджу проглянути відповідні дослідження GFK та інших центрів.
У зв'язку з цим акценти в діяльності перенесено на превентивні заходи, запобігання та профілактику злочинів.
Тобто інспектор Петренко, у якого 99,9% розкриття злочинів, у рейтингу може поступитися інспекторові Іваненко, у якого на дільниці 0% розкриття, бо нульова злочинність, а люди йому вдячні за спокій і порядок.
Добре, що зростає рівень підконтрольності та підзвітності поліції перед громадою. Відтепер у процесі відбору та оцінки діяльності поліцейських представники громадськості в обов'язковому порядку включаються до Поліцейських комісій, уповноважених за кадрову роботу.
Добре, що передбачено законний спосіб одночасного звільнення тисяч нинішніх правоохоронців, негідних бути українським поліцейським.
Добре, що захищати стає обов'язком, а не правом поліцейського. Ми не раз бачили як міліціонери демонстративно відмовлялися виконувати свої функції, відверталися, ніби не помічаючи злочин, чи то зі страху перед злочинцем, чи то перестраховуючись, про всяк випадок. Зараз подібна поведінка стає злочином за який поліцейський притягуватиметься до відповідальності.
Зрештою, добре, що українські поліцейські матимуть можливість капіталізувати свої професійні знання та підвищувати рівень підготовки через участь у миротворчих операціях.
Наступний революційний закон - "Про ... забезпечення безпеки дорожнього руху".
Добре, що в основу покладено принцип: важлива не так суворість (сума чи вага) покарання, як його невідворотність. Не покарати за порушення, а запобігти його скоєнню, стимулювати громадянина, водія до правової культури - ось основна мета цього закону.
Закон передбачає перевірену часом у світовій практиці автоматичну відеофіксацію порушень ПДР.
У зв'язку з цим, логічно, що відповідальність покладається на власника автотранспорту. Це дозволяє уникнути проблем, які могли б розцінюватися як втручання у приватне життя.
Добре, що власнику транспорту надана можливість зворотнього позову до водія який, з його дозволу, перебував за кермом і вчинив правопорушення на якусь суму гривень чи балів. Таким чином покарання несе реальний порушник.
Добре, що цілих три доби надано на можливість сплатити "пільговий" штраф, тобто половину суми штрафу. Три доби - цілком достатній час, щоб подумати про оскарження штрафу або позичити гроші у сусіда для його оплати.
Добре, що виносяться елементи електронного інформування порушника ПДР. Це значно прискорює усі процеси правостосунків та комунікацій.
Абсолютно унікальне в український практиці явище - наявність штрафних балів. Держава дуже педагогічно, по дружньому, дає можливість кожному з нас, автолюбителів, адаптуватися до усвідомлення принципу невідворотності покарання.
Зрештою, добре, що у цьому випадку держава не дбає про свою скарбницю (зафіксовано мінімальний розмір встановлених дотепер штрафів), адже стягнення та штрафи у цивілізованій країні ніколи не розглядаються як джерело наповнення бюджету. Інтерес саме цивілізованої країни у тому, щоб звести цей рядок до нульової позначки. Розглядати штрафи як заробіток - означає стимулювати корупцію та злочинність.
Відповідально оскаржити ці запозичені з кращих світових практик "драконівські" нововведення не дає невблаганна статистика. У країнах Європи, США та Канаді кількість ДТП з важкими наслідками у 3, у 5, у 10! разів менша, ніж в Україні.
Що хорошого в Законі "Про сервісні послуги та сервісні центри"?
Добре, що МВС виявило ініціативу і заявило про готовність узяти на себе старт реформ у наданні адмінпослуг. Був інший варіант. Відповідно до коаліційної угоди чекати до початку 2018 року поки хтось інший ініціює процес створення таких центрів. А до того часу продовжувати діяльність в межах рідних і звичних МРЕВ.
Добре, що знайшли на цей процес міжнародну донорську підтримку.
Добре, що поліція, по суті, концентрує свою бізнес-діяльність, яка стала однією з найбільш корупціогенних царин, в єдиних центрах.
Добре, що введено принципово інший підхід до роботи співробітників СЦ. Кожен з них отримує можливість і обов'язок самостійно приймати рішення та відповідати за нього.
Добре, що перехідні положення законопроекту (як і передбачено угодою демократичної парламентської коаліції), передбачають з часом передачу функцій з надання послуг від МВС до єдиних центрів адмінпослуг.
Добре, що зменшилися час та ціна на надання деяких послуг. Прекрасно, що у цьому напрямку ще залишилося багато роботи. Зменшувати кількість платних послуг, скорочувати час на їх надання, зменшувати ціну. Зрештою, дійти до електронного уряду.
Коротше, усі представлені законопроекти, на мою думку, є бездоганними. Ну, майже бездоганними. Але якими б хорошими вони не були, розумію, що завтра ми знайдемо як зробити їх ще кращими. Бо немає межі досконалості.
І це теж прекрасно!