Євген Пригожин, особистий Путінів кухар, який перекваліфікувався в організатора приватної військової компанії, у прямому ефірі обурювався через непрофесіоналізм і неорганізованість російської армії.
Цей бритоголовий гевал, чиїм лицем ідеально було б ілюструвати енциклопедичну статтю про російський бандитизм, виступав у соцмережах і розтирав на порох «публічні» мотиви Кремля вести війну в Україні.
— Війна була потрібна не для того, щоб повернути громадян Росії у російське лоно, демілітаризувати чи денацифікувати Україну, — сказав він. — Війна була потрібна, щоб купка тварюк просто потріумфувала й попіарилась.
Згодом він розпочав іще один відкритий публічний скандал, розкритикувавши російського міністра оборони Шойгу, який буцімто не дає членам ПВК «Вагнер» (куди входили як елітні найманці, так і тисячі російських зеків), котрі воюють в Україні, потрібної кількості боєприпасів. Через дефіцит патронів загони «вагнерівців» масово гинули у м’ясних штурмах.
— Це чиїсь батьки й сини, — презирливо кричав він. — І ті мудаки, які не дають нам боєприпасів, будуть у пеклі жерти свої тельбухи!
У кількамісячній битві за східноукраїнське місто Бахмут, за словами Пригожина, ПВК «Вагнер» втратила понад 20 тисяч бійців. На відео, яке він розмістив у мережі, Пригожин іде нічним полем, укритим десятками трупів у камуфляжі.
— Оце ось хлопці ПВК «Вагнер», які загинули сьогодні, — каже. — Ще кров свіжа!
Далі він накинувся на очільників російської армії й волав просто на камеру: «Шойгу, Герасимов, де, нахуй, боєприпаси?»
У п’ятницю 23 червня 2023 року терпець Пригожина урвався. Він розвернув своїх «вагнерівців» з українського фронту й наказав іти «маршем справедливості» на Москву. Колона танків повільно покотилася геть від українських кордонів у бік російської столиці, зосередивши на собі об’єктиви камер з усього світу. Іранські телеканали транслювали пригожинський марш у прямому ефірі, а тамтешній президент Ебрагім Раїсі занепокоєно дзвонив Путіну.
— Повторюю, будь-які внутрішні чвари — смертельна загроза для нашої державності, для нас як нації. Це удар по Росії, по нашому народу, — з неприхованою отрутою в голосі сказав Путін, звернувшись того дня до народу по телевізору.
Менш ніж через добу, спинившись за 200 кілометрів від Москви, Пригожин оголосив, що домовився з білоруським президентом Олександром Лукашенком і вирішив повернути військо назад.
Через два місяці керівник ПВК «Вагнер» загинув у авіакатастрофі у Тверській області.
— Рішуче вбивство Пригожина цілком у його стилі, — сказала очільниця нацрозвідки Евріл Гейнс, спостерігаючи за Путіним. — Таке вбивство дарує почуття всемогутності. Він усе контролює, він свого досяг — ось його психологія.
На економічній конференції у Росії, що відбулась у вересні того ж року, Путін сказав:
— Пан Трамп пообіцяв розв’язати всі насущні проблеми за кілька днів — зокрема й розібратися з українською кризою. Це не може нас не тішити.
Довгий список давніх і сьогочасних кримінальних позовів проти Трампа, який нині налічував 91 позицію, Путін назвав ознакою політичних переслідувань.
— Зважаючи на нинішні умови, все, що стається на наших очах, на мою думку, іде нам на користь, — додав він, — бо показує всю прогнилість американської політичної системи, яка не може претендувати на те, щоб учити інших демократії.
Почувши запитання про ці Путінові зауваги, поставлене під час інтерв’ю журналістом NBC Крістеном Велкером для програми Meet the Press, Трамп просяяв.
— Мені подобаються його слова, бо вони означають, що все сказане мною — правда. Я запросив би його в кабінет, завів би Зеленського в якийсь кабінет і домігся б із ним угоди, — сказав він. Велкер став наполегливо домагатись подробиць. — Відверто кажучи, — додав Трамп, — хто його зна, що я робив би, якби не мав на руках жодної фішки. Ніхто того не знає. Але я б точно поговорив із Путіним і дещо йому сказав. І Зеленському б дещо сказав.
Невідомо, чи були у Трампа конкретні ідеї, як завершити цю війну.
— Ми з ним дуже добре ладнаємо, — сказав він про Путіна, — і це добре, а не погано.