Щодо поліції (колишньої міліції), один з ключових очільників НРУ В.Чорновіл був переконаний у тому, що певний час (2-3 роки) мають співіснувати дві паралельні структури з поступовим «перетоком» кадрів з урахуванням їх патріотизму, фахової підготовки і досвіду - через спеціальну «фільтраційну комісію», в яку, зокрема, не можуть входити люди з антиукраїнськими переконаннями. Тим, хто не пройшов в нову правоохоронну структуру, держава мала б запропонувати привабливі робочі місця, де б вони максимально могли використати свої знання і досвід. Крім цього, до роботи у новій право-охоронній структурі пропонувалося залучати всіх бажаючих з відповідною освітою, які не мали ніякого антиукраїнського досвіду. Наголошувалося на тому, що організовувати, забезпечувати і фінансувати її роботу може тільки держава Україна, враховуючи нашу ментальність. І т.д.
Особливу увагу, на думку В.Чорновола, треба приділяти згаданій «фільтраційній комісії». Крім згаданого «патріотизму» до членів таких комісій має бути вимога, що її член не може мати ніякого досвіду в колишніх право-охоронних органах. В цілому, це питання має бути окремо вивчене і вирішене.
Згадане напрацювання акумулювало напрацювання багатьох поколінь українських патріотів, які докладали інтелекту і зусиль для створення Української Держави.
Крім цього, варто підкреслити, що всі згадані напрацювання ретельно перевірялися на практиці при підготовці, створенні та функціонуванні «Муніципальної варти» у місті Львові на початку 90-х років минулого століття в незалежній Україні.
Голова Львівського облвиконкому, а пізніше просто голова фракції НРУ у ВРУ В.Чорновіл кілька разів у 1992-93-му роках пропонував керівництву держави і галузі вивчити і врахувати згаданий досвід. Але, на жаль, все це було проігноровано, Україна була ще не готова сприйняти такі зміни. І навіть тепер, коли фактично організовувалася паралельна структура – поліція, нікого з учасників тих процесів нічого не спитали.
Тепер достеменно не відомо, чи український досвід знадобився б (чи ні) для реформування міліції в поліцію. Але однозначно можна сказати, що ігнорування цього досвіду обходиться нашій державі людськими життями, безпекою нації тощо.
Таких прикладів можна навести багато. Практично у всіх галузях. А висновок один: «якби були враховані напрацювання українських державників на початку відновлення незалежності, може б ми тепер не мали багатьох проблем».