Правий у тому, що дійсно не можна позбавляти електроенергії тих громадян України, які живуть у Криму і вірять в нашу державу. Зокрема йдеться про тих наших громадян, які пов’язують своє майбутнє з Україною, але не підтримують нинішнього ембарго.
Неправий хоча б тому, що такий підхід руйнує ідею ембарго і перетворює її на беззмістовну і навіть абсурдну, неполітичну акцію, яка не погоджена належним чином і не підтримується керівництвом. Скоріше теперішнє ембарго зводиться до упередження конрабанди через Крим в РФ. Але ж для цього є інші державні органи, які оплачуються українським суспільством. Крім того, поставляючи електроенергію, зокрема промисловим споживачам, які сплачують податки в російський бюджет, тобто оплачують агресію, ми продовжуємо таким чином підтримувати агресора, зокрема у тих питаннях, які мали б належати до його виключної компетенції.
В цілому ж всякі політичні заходи, зокрема акції на кшталт ембарго, повернення Криму тощо, не справа Міністерства енергетики України. Його справа – забезпечувати, зокрема електроенергією, всіх її потребуючих українських споживачів безвідносно до їх політичних, етнічних, релігійних тощо переконань. Вирішувати політичні питання і наводити порядок у торгівлі зобов’язані інші. Все це хіба свідчить про те, що Міністр енергетики України 13 листопада у ВРУ висловлював не свою, а чиюсь думку.
З іншого боку, все це додатково доводить, що Україна не готова до відключення електроенергії на частині території. Скоріш за все, головною причиною цього є відсутність інформації про споживачів електроенергії та їх потреби, що є важливою складовою національної безпеки. Варто нагадати, що таку інвентаризацію планували насамперед зробити українські патріоти-державники ще в перші роки відновлення незалежності України. Потім ще були такі пропозиції. Останнього разу (за інформацією автора) про тотальну інвентаризацію наших потреб і можливостей, в т.ч. у сфері електроенергетики, йшлося у 2007 2009 роках. Тоді інформували енергетики, що на це треба 1-2 роки. Але, на жаль, про таку інвентаризацію громадськості України не відомо.
Залишається сподіватися, що вона тепер зроблена, а її результати утаємничені. Або - ще робиться (окрім тимчасово окупованих територій). Якщо ж такі дані є, то не складало би проблем за місяць технічно реалізувати постачання в Крим лише того обсягу електроенергії, який споживають ті споживачі, яких не можна відключати (лікарні, пологові будинки, ліфти тощо). Тобто, - постачати електроенергію в Крим лише частину обсягу - мінімально необхідний обсяг, потрібний для підтримання життя. а не, як раніше. Таким чином Україну не звинуватили б у відсутності людської моралі. Все це мало би бути детально пояснено населенню Криму, материкової частини України та світу, зокрема через ЗМІ. Якщо ж маріонеткова кримська влада і їх господарі перерозподілять електрику, то це буде їх провина. А інформувати не належить до кола обов’язків теперішнього Міненерго. В той час, як вперте блокування інвентаризації наших потреб і можливостей додатково свідчить про наявність у владі в Україні, зокрема в енергетиці, сильної антиукраїнської «п’ятої колони». Отже, її нейтралізація мала би бути пріоритетом для Міненерго України. І не тільки.