Однак, попробуємо сформувати як забезпечити, послідовність і підзвітність в економіці, в першу чергу через зміцнення довіри та подолання дефіцитів: фіскального; фінансових ресурсів в реальному секторі економіки; трудових ресурсів; зовнішньоторговельного балансу; зовнішнього фінансування. Це якраз ті сфери, які потребують особливого рівня довіри як планетарного масштабу так і внутрі країни, в тому числі – довіри один до одного.
Праця і капітал – два базових компоненти функціонування економічної системи. Однак, обидва цих компоненти залишаються суттєво дефіцитними, що створює проблеми для економічного відновлення. Бізнес переважно розвивається за рахунок власних коштів, без широкого доступу до позичкового чи іншого додаткового фінансування. Високі воєнні витрати зумовлюють колосальну дефіцитність державного бюджету (близько 30% ВВП). Трудові ресурси економіки стали обмеженими із-за мобілізації чоловіків до лав ЗСУ та міграції значної частини населення за кордон. Станом на кінець 2023 р. реальний ВВП відновився лише до 75% від довоєнного рівня при тому, що потреби воєнної економіки зростають. Проблеми продуктивності реального сектора та розширення фіскального дефіциту відображаються на стані платіжного балансу – все більше і більше товарів доводиться імпортувати, що призводить до нарощування валютного дефіциту, для покриття якого доводиться витрачати міжнародну допомогу. За 11 місяців 2023 р. структурний дефіцит платіжного балансу склав 27 млрд.дол (17% ВВП), який був повністю покритий міжнародною допомогою. Оскільки зовнішні джерела покриття дефіциту бюджету і платіжного балансу є неринковими та залежать від доброї волі партнерів, це потенційно може призвести до дефіциту зовнішнього фінансування. І ця проблема вже постала доволі гостро при пошуку джерел фінансування на 2024 рік.
Для підтримання стійкого стану воєнної економічної системи потрібне активне використання внутрішнього боргового ринку, а також розширення каналів неринкового фінансування потреб держави, таких як – зовнішня допомога, грошова емісія, переговори з кредиторами про реструктуризацію та списання частини боргів, конфіскація арештованих активів рф на користь України.
Державні фінанси
Фіскальний дефіцит. Бюджетна система працює безперебійно, але із значним фіскальним дефіцитом. За минулий рік фактичний дефіцит сягає 1,76 трлн. грн. (без врахування міжнародних грантів) або 26% ВВП. Основний чинник фіскального дефіциту – оборонні видатки, які зросли у 20 разів порівняно з довоєнним періодом. Дефіцит переважно доводиться покривати зовнішньою допомогою, яка за 2022-2023 рр. надійшла у обсязі 73,6 млрд дол.
Міжнародна фінансова підтримка формує близько 1/3 всіх фінансових ресурсів держави, майже 50% фінансових потреб покривається податками, і лише 1% - із внутрішнього ринку запозичень! Тому важливим напрямом розв’язання проблеми фінансування фіскального дефіциту є активізація ринку внутрішніх державних запозичень.
Причина низького рівня залучення внутрішніх позик для фінансування фіскального дефіциту в Україні - неадекватно високі процентні ставки НБУ, які не стимулюють банки до вкладення коштів у цінні папери Уряду.
Фінанси реального сектора
Реальний сектор. Падіння виробництва вдалося припинити, налагоджуються нові технологічні процеси, відбувається конверсія реального сектора. Однак, реальний ВВП України в 2023 році становить лише 75% від довоєнного періоду.
Як і до війни основним фінансовим ресурсом розвитку бізнесу залишилися власні кошти підприємств. Державні програми кредитної, грантової та гарантійної підтримки бізнесу було розширено. Однак, їх обсяг обмежений фіскальними рамками державного бюджету. Фінансування бізнесу з фондового ринку не відбувається із-за його інституційної слабкості та високих ризиків. Таким чином єдиним джерелом додаткового фінансування розвитку бізнесу могли б бути кредитні ресурси банків. Однак, доступ до позикового фінансування реального сектора був суттєво обмежений жорсткою монетарною політикою НБУ.
Протягом воєнного періоду банківські кредити бізнесу скоротилися до рівня 7% ВВП (до початку війни було 10% ВВП). За 11 місяців минулого року працюючі кредити бізнесу номінально зменшились на 5%. Висока вартість запозичень стримує процес банківського кредитування. Так, за 2022-2023 рр. процентні платежі підприємств, сплачені банкам за взяті ними кредити зросли на 45% (!), тоді як сукупний попит в економіці (номінальний ВВП) зріс за цей же період лише на 19%. Серед галузей промисловості приріст обсягів реалізації відносно попереднього року зафіксовано в машинобудуванні (+16,5%), електроенергетиці (+18,5%), харчовій промисловості (+18,8%), легкій промисловості (+58,8%). В решті галузей, а також в будівництві, зафіксовано падіння обсягів реалізації. Тобто, лише в легкій промисловості приріст обсягів реалізації є достатнім для компенсації витрат за взятими кредитами без погіршення рентабельності.
Природньо, що відносний рівень кредитування бізнесу (у % до ВВП) продовжив скорочуватися і скорочується до сих пір. Підприємства опинилися в ситуації, коли їх процентні зобов’язання перед банками прогресивно зростали, тоді як обсяг попиту на їх продукцію знижувався, або ж зростав недостатньо, щоб компенсувати процентні витрати.
Реалізація інвестиційних проектів з розширення виробництва чи навіть з відновлення законсервованого виробництва потребує розв’язання проблем фінансового та кадрового забезпечення, а також питань логістики.
Фінансове посередництво
Банківський сектор. В банківській системі зосереджено понад 2,2 трлн. грн. депозитів юридичних та фізичних осіб. Вільні ліквідні кошти банків становлять майже 1,0 трлн. грн. Крім того, в позабанківському обігу знаходиться майже 120 млрд.дол. готівкової іноземної валюти. Однак перерозподіл цих коштів на цілі підтримки економічного розвитку чи фінансування фіскального дефіциту залишається вкрай слабким. Потенціал внутрішніх заощаджень майже не використовується на цілі розвитку та структурної перебудови економіки країни.
Рівень кредитування економіки постійно зменшується, незважаючи на масштабні державні програми підтримки, а залучення Урядом коштів з внутрішнього боргового ринку залишається мізерним. Загальний обсяг наданих банками працюючих кредитів бізнесу складає лише близько 460 млрд. грн, що номінально на 20% нижче ніж на початку війни. Рівень банківського кредитування в Україні є найнижчим в світі показником серед країн з ринками, що формуються. Поряд з цим Уряд має постійні проблеми із залученням внутрішніх позик. За 2 останніх роки Уряд зміг залучити з внутрішнього боргового ринку лише 148 млрд грн. чистих позик, що складає лише 1,4% усіх ресурсів Уряду за 2022-2023 роки.
В той же час банки отримують рекордні процентні доходи та прибутки. За 11 місяців поточного року банки отримали 131 млрд.грн чистого прибутку. Процентні доходи банків склали 276 млрд.грн., з яких 31% (84 млрд. грн) - проценти за депозитними сертифікатами НБУ.
Кредитну активність банків обмежують воєнні ризики та монетарна політика НБУ. Ключова ставка позичкового процента в Україні суттєво перевищує рівень інфляції (15,0% проти 5,1% відповідно), що дестимулює банки від ризикового кредитування та обмежує бажання підприємців брати дорогі кредити та позики (які не дозволятимуть мати рентабельний бізнес).
Робоча сила
Трудові ресурси. Дефіцит кваліфікованих працівників створює суттєву перепону бізнес-активності. Трудові ресурси країни обмежуються факторами мобілізації, воєнних втрат, еміграції, збільшенням кількості травмованих та недієздатних осіб. Понад 6 млн. осіб покинули межі країни.
Значимість фактора дефіциту робочої сили зростатиме, оскільки продовження війни потребуватиме мобілізації додаткових людських ресурсів на потреби оборони, а низькі темпи економічного відновлення та безпекові ризики не дозволяють очікувати на швидке повернення біженців на батьківщину. Тому економіка країни потребує системної державної політики в сфері формування та збереження трудового потенціалу.
Баланс зовнішньої торгівлі
Платіжний баланс. Дефіцит зовнішньої торгівлі формує основну проблему платіжного балансу країни. За 11 місяців 2023 р. зовнішньоторговельний дефіцит становив 34,1 млрд. дол, що вже в 1,5 рази перевищує прогнози МВФ від середини 2023 року. За 11 місяців 2022 р. дефіцит становив 21,5 млрд дол. Загалом за 10 місяців 2023 р. імпорт товарів зріс на 15% проти аналогічного періоду минулого року, тоді як експорт – скоротився на 17%.
Україні не вдалося достатньою мірою налагодити вітчизняні виробництва для того, щоб зменшити потреби економіки в імпорті. Додатковим фактором дефіциту стали логістичні ускладнення зі збутом продукції та постачання сировини на морських торгівельних шляхах та Західному кордоні.
Безпекові ризики та логістичні ускладнення звузили географію українського експорту. При неможливості експлуатації авіаційного транспорту та обмежених можливостях морського транспорту частка ЄС в серед імпортерів української продукції збільшилась до 65%. Натомість частка країн Африки зменшилася з 5,5% до 4,5%, а частка країн Америки – з 3,1% до 2,1%.
Вагомим чинником нарощування імпорту послуг є витрати українців закордоном. Станом на початок 2024 р. в інших країнах світу було зареєстровано 6,3 млн. українських біженців, у 2023 р. їх поточні витрати за кордоном склали 15 млрд. дол., що в 3 рази перевищує показники довоєнного періоду (витрати на подорожі).
Проблеми фінансування
Валютна стабільність країни та безперебійне функціонування системи державних фінансів забезпечується виключно завдяки масштабній міжнародній допомозі. За даними Міністерства фінансів України за 2023 рік Україна отримала 42,5 млрд дол. США зовнішнього фінансування до загального фонду бюджету. Близько 40% зовнішньої допомоги надходить у вигляді безповоротних грантів, а близько 60% - у вигляді кредитів за пільговими процентними ставками. Без зовнішньої допомоги валютні резерви країни були б повністю вичерпані ще в листопаді 2022 року.
Найбільшими кредиторами і донорами України стали: ЄС – сума фінансування 19,5 млрд доларів, Уряд США – 10,9 млрд дол., МВФ – 4,5 млрд дол., Уряд Японії – 3,6 млрд. дол., Уряд Канади – 1,8 млрд. дол., Уряд Великобританії – 1,0 млрд.дол.
Потреби України в зовнішньому фінансуванні на 2024 рік, згідно з оновленою програмою МВФ, становитимуть 37,3 млрд дол. США (порівняно з 45,7 млрд дол. у 2023 році). На жаль, станом на сьогодні, більше половини з названих 37,3 млрд дол. не мають надійних джерел покриття. Планом зовнішнього фінансування України на 2024 р., що є складовою програми співробітництва з МВФ, передбачено надходження 8,5 млрд дол. гранту від США і 2 млрд дол. гарантованих коштів від Японії. Решта в сумі 20,4 млрд дол. позначається як «інші» джерела фінансування, до яких МВФ відносить потенційні надходження від ЄС, Урядів Канади і Японії. Проблема в тому, що такі «інші» джерела не затверджені законодавчими органами відповідних країн чи об’єднань, а тому їх надходження не є гарантованим.
Найближчим часом проблема залучення до України адекватної військово-економічної допомоги для відбиття російської агресії та підтримання стійкості економіки буде однією з найгостріших. Її розв’язання потребуватиме активних зусиль всіх гілок влади та виконання Україною погоджених зобов’язань перед міжнародними партнерами. При збереженні непохитної солідарності західних союзників з Україною та їх стратегічної налаштованості на нанесення відчутної шкоди агресивному авторитарному режиму путіна тимчасові затримки зовнішнього фінансування не матимуть критичного характеру для нашої країни. У даний час Україна має 39 млрд дол. США золото-валютних резервів, значні накопичення на депозитах Уряду та недовикористаний потенціал внутрішнього ринку державних запозичень.
Пропозиції
Державна економічна політика потребує нагальних змін. Зміни потрібно фокусувати на заходах інтенсифікації інвестиційного відновлення країни та підвищення ефективності використання наявних ресурсів. Фінансові, трудові та виробничі ресурси країни повинні використовуватися з максимальною ефективністю та продуктивністю. Країні потрібен дієвий розворот економічної політики (монетарної, фіскальної, структурної) на цілі відновлення країни. Найнадійнішим фундаментом для забезпечення стійкого довгострокового економічного зростання, фінансової та фіскальної стабілізації економіки є відновлення та посилення її реального сектора.
Перш за все потрібно розв’язати питання стабільного та ритмічного фінансування потреб державного бюджету. Необхідно максимізувати зусилля із залучення коштів із всіх можливих джерел – зовнішня допомога партнерів, податкові платежі, оптимізація міжбюджетних відносин, внутрішній борговий ринок, грошова емісія НБУ. А також вжити заходів зі зниження державних витрат: жорстка видаткова політика по непріоритетних цілях, реструктуризація державного боргу, обмеження величини заробітних плат всіх категорій держслужбовців і тих, хто фінансуються з держбюджету чи бюджету державних банків і підприємств, включаючи припинення виплат винагороди іноземним членам наглядових рад державних банків і підприємств, адміністративному персоналу тощо; вдосконалення системи фінансування закладів освіти Академій наук; адміністративні заходи на фінансовому ринку (які в економічній літературі називають фінансовими репресіями).
Потрібно посилювати потенціал воєнного виробництва. Для цього необхідні цільові програми розширення державного оборонного замовлення, реалізація інвестиційних проектів зі створення нових виробничих потужностей військового призначення, державні податкові та кредитні стимули для виробників військової продукції всіх форм власності.
Важливим аспектом підтримки бізнесу є запуск державної системи страхування інвестицій від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів.
Окремий акцент державних стабілізаційних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проектах створення робочих місць у сферах локалізації виробництва та імпортозаміщення. Це дозволить не тільки посилити виробничу продуктивність економіки, а й знизити перспективні валютні ризики.
Продовження структурних реформ у судовій та правоохоронній системі покращуватиме міжнародний імідж України, що слугуватиме базисом для залучення додаткового зовнішнього приватного та офіційного фінансування, а також стимулюватиме внутрішні інвестиції.
Для збереження суспільного консенсусу важливо посилювати роль держави у забезпеченні соціальної справедливості. Запровадження диференційованої системи оподаткування доходів, оподаткування багатства – можливі опції посилення перерозподільчої ролі фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів економіки сприяє більш продуктивному їх використанню в економічному обороті країни.
Конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики є особливо важливою під час структурних криз, коли руйнуються традиційні виробничі і фінансові зв’язки економіки. Тому Уряд та НБУ повинні дотримуватися єдиної політики макроекономічної стабілізації, визначеної рамковою програмною співпрацею з МВФ, з урахуванням аспектів незалежності центрального банку, наскільки це можливо в умовах воєнного часу та враховуючи рекомендації МВФ щодо Оцінки захисних механізмів НБУ.
Перелік окремих заходів
В сфері монетарної політики:
- Зниження ключової процентної ставки до співставного з інфляцією рівня.
- Зміни в дизайні монетарної політики. Відновлення симетричного дизайну процентних ставок. Скасування 3-місячних депозитних сертифікатів НБУ. Встановлення лімітів на вкладення коштів банків в депозитні сертифікати НБУ. Спрощення системи нормативів обов’язкового резервування.
- Обмежений викуп Національним банком державних облігацій за узгодженим з Мінфіном порядком, що передбачає умови та терміни використання такого фінансування відповідно до дизайну програми МВФ.
- Запровадження інструментів цільового пільгового рефінансування банків, які реалізують пріоритетні кредитно-інвестиційні проекти (на зразок TLTRO ЄЦБ).
- Пом’якшення вимог фінансового регулювання кредитної діяльності банків, зокрема вимог щодо надійності позичальника та якості предметів застави.
- Запровадження лімітів на спред кредитних процентних ставок банків відносно облікової ставки НБУ, наприклад у формі додаткових вимог резервування за надміру високі ставки виданих кредитів чи прямого обмеження на спред ставок.
В сфері податкової політики
- Реформування системи податкових ставок з врахуванням наявних стандартів оподаткування економічної діяльності в країнах ЄС, а також зростання потреб держави для фінансування своїх зобов’язань під час війни та повоєнного відновлення.
- Запровадження прогресивного податку з доходів фізичних осіб з максимальною ставкою на рівні 30%.
- Налагодження безперебійної роботи системи повернення ПДВ та автоматизованої перевірки податкових накладних.
- Зміцнення потенціалу податкової служби, цифровізація та спрощення процедур податкової звітності, боротьба з податковими зловживаннями.
В сфері політики управління державним боргом:
- Проведення реструктуризації зовнішнього державного боргу, відстоювання переговорної позиції щодо отримання знижки (дисконту) не менше 60% від номіналу боргових зобов'язань (поточна ціна українських євробондів на вторинному ринку складає в середньому 25% від номіналу).
- Створення Агентства з управління міжнародною допомогою для координації дій різних донорів, використання їх переваг, узгодження графіків зовнішніх погашень, відбору бенефіціарів допомоги, моніторингу використання допомоги.
В сфері структурної політики Уряду:
- Розвиток інструментів страхування бізнес-діяльності від воєнних ризиків, залучення коштів донорів для реалізації проектів страхування.
- Посилення цільових державних програм стимулювання приватної бізнес-активності. Цілеспрямована підтримка проектів розвитку експорту, імпортозаміщення та локалізації виробництва, підвищення ступеня переробки сировини (це не тільки підтримує бізнес, але й мінімізує довгострокові валютні ризики економіки).
- Створення системи доступу підприємців до різних інструментів підтримки бізнесу за принципом «єдиного офісу». Інструменти підтримки бізнесу давно відомі з світової практики – пільгові кредити, гранти, страхування, гарантії, територіально-орієнтовані механізми тощо.
- Створення в Україні повноцінного банку розвитку, який буде займатися виключно кредитною, гарантійною та грантовою підтримкою бізнесу та населення в рамках відповідних державних програм. Можлива опція: створити банк на платформі Фонду підтримки підприємництва із залученням окремих підрозділів, виключених з інших державних банків.
- Поширення дії закону "Про індустріальні парки" на підприємства ВПК.
- Завершення структурних реформ, спрямованих на правовий розвиток держави, на захист прав власності, розвиток інституційного поля для приваблення інвестицій.
- Створення Спеціальних економічних зон з пільговим податковим режимом оподаткування інвестиційної діяльності.
- Створення загальнонаціональної онлайн-платформи пошуку інвесторів для реалізації проектів в Україні (на зразок платформ, які зараз використовуються у світі для проектів зеленої економіки). Розвиток компаній по залученню іноземних інвестицій в Україну (Investment promotion agency).
В сфері політики зайнятості:
- Політика максимізації зайнятості серед населення. Залучення трудових ресурсів в рамках тимчасових проектів відновлення зруйнованих війною об’єктів. Розширення програм Уряду, спрямованих на створення робочих місць в пріоритетних видах діяльності.
- Створення спеціальних програм для залучення ветеранів, жінок та людей з каліцтвами, отриманими внаслідок війни, до продуктивної участі в функціонуванні тилової економіки. Потрібно бути готовим до можливого дефіциту трудових ресурсів.
- Створення програм, націлених на повернення біженців у відносно безпечні регіони України з опорою на такі інструменти: сприяння зайнятості репатріантів у місцевій економіці; надання освітніх послуг і послуг з професійної підготовки; доступ до мікрокредитів для заснування власної справи і юридична підтримка цього процесу; консультування щодо можливостей придбання пільгового житла і доступності місць тимчасового перебування для біженців; проведення громадських робіт з участю репатріантів і достойною оплатою їх праці.