Умовно-сформульована ідея та надія ініціаторів і організаторів таких кадрових конкурсів полягала в тому, що:
По-перше, вдасться швидко очиститися від тих кадрів, які паплюжать себе і установи, в яких вони працюють, своїми негідними аморально-корупційними рішеннями і вчинками.
По-друге, залучити на місце звільнених працівників і керівників нові кадри професіоналів, які свідомі й не заплямовані корупційними шлейфами своєї біографії та будуть здатні швидко підвищити рівень довіри суспільства до себе і відповідних органів та інституцій.
По-третє, еволюційним шляхом розпочати заходи з реформування системи державного управління, відмовляючись від спадку минулих совєтсько-тоталітарних методів та інструментів соціального управління.
З метою реалізації цих «захоплюючих планів реформування/перебудови» були запроваджені відносно новітні методи та інструменти, серед яких:
- Конкурсні процедури добору нових кадрів спеціально створеними для цієї мети конкурсними комісіями, членами яких мали стати суспільно авторитетні, бездоганно доброчесні, об’єктивно неупереджені та незалежні від інтересів тих сторін/осіб, які й створювали ці комісії. Навіть були започатковані умовні конкурси кандидатів на посади в члени таких комісії - на рівні «я(ми) його/її знаємо, він/вона достойні і заслуговують на довіру». До проведення цих конкурсів були залучені майже всі прошарки суспільства: політики/партії, громадські активісти/організації, владні органи.
- В різний спосіб і різними авторськими колективами розроблялися конкурсні процедури та інструменти добору для різних інституцій. Базова частина цих процедур/методів та інструментів була зафіксована в законах та підзаконних нормативно-правових актах. Розроблялися спеціальні тести на знання законодавчого регулювання тієї сфери діяльності, в якій кандидати на посади мали намір працювати, ставлячи таким чином під сумнів дипломи про вищу освіту цих осіб. Був введений в обіг абсолютно новий критерій оцінювання кандидатів – «доброчесність», сутність якого всі начебто собі уявляють, але ніхто дотепер не може визначити його складові. Вся методика оцінювання результатів конкурсних процедур була віддана «на розсуд» членів створених конкурсних комісій. Всі конкурсні комісії працювали на волонтерських засадах, а їх організаційно-технічна діяльність забезпечується бюрократичними апаратами тих державних структур, на користь яких вони й здійснюють свою діяльність!?
- Значне (вище економічної спроможності держави і всупереч здоровому глузду) підвищення рівня матеріально-фінансового забезпечення (оплати праці) нових кадрів, що мало створити додаткові мотиви для сумлінного виконання ними своїх професійних повноважень і підвищення рівня їх професійної відповідальності за свої думки, слова і вчинки на користь суспільного добробуту.
Ці новації протягом всіх років їх запровадження постійно зазнавали законодавчих та організаційно-методичних реновацій, включно зі зменшенням довіри до національних членів конкурсних комісій та залученням до участі в їх роботі іноземних членів з вирішальним голосом.
У цьому ж контексті продовжують викликати сумнів щодо (не)довіри до результатів роботи таких конкурсних комісій, оскільки вони зобов’язані подавати суб’єктам владних повноважень декілька (2-5) кандидатур на одну посаду. Таким чином продовжується ще один конкурс осіб, остаточні результати якого мають суб’єктивну оцінку того, хто призначає на посаду конкретну особу, нівелюючи певною мірою результати попередніх, як правило, багатоетапних конкурсних процедур і залишаючи за межами управлінських рішень осіб, які де-факто є рівними у праві на призначення на посаду!
Результати цих новацій, триваючих протягом уже майже 10 років, виявилися, м’яко кажучи, дещо далекими від ідей, намірів і надій їх ініціаторів і організаторів. Прикладів такої оцінки у відкритому доступі у наших ЗМІ більш, ніж достатньо. Нещодавно були опубліковані два цікавих і корисних аналітичних документи, підготовлених декількома громадськими організаціями України за сприяння міжнародних партнерів: «Тіньовий звіт до Звіту Єврокомісії що України у 2023 році» і «Моніторинговий звіт за результатами проведення конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду України за новою процедурою». Охочі можуть ознайомитися з ними і зробити власні висновки.
(Довідково: автор цих рядків має особистий досвід участі в роботі трьох конкурсних комісій: членів НАЗК (2015-2016), членів ВРП (2019), членів РГК ДБР (2021), у двох з яких був обраний головою комісії, а також у двох – достроково припиняв свою участь на знак незгоди з методами їх роботи).