Що таке сильна державна інституція? Що це означає на практиці?
Критерії "потужності" державних інституцій можуть варіюватись у залежності від контексту і конкретних умов. Ризикну запропонувати таке бачення цих критеріїв.
Авторитет та вплив. Потужна державна інституція повинна мати високий рівень авторитету та впливу. Рішення та рекомендації мають серйозно сприйматися та враховуватися іншими органами влади, громадськістю та всіма зацікавленими сторонами.
Ресурси та здатність до реалізації. Сильна державна інституція повинна мати доступ до наявних ресурсів, таких як фінанси, персонал, технології та інші матеріальні та людські ресурси, для забезпечення ефективного виконання своїх завдань і функцій.
Правова база і легітимність. Державна інституція повинна мати сильну правову базу, яка надає їй законні повноваження та право на прийняття рішень та дій. При цьому вона має діяти в межах конституційних норм і законів, що підтримує її легітимність перед громадськістю та іншими державними інституціями.
Ефективність та результативність. Потужна державна інституція має бути здатна досягати поставлених цілей та позитивних результатів. Вона має працювати ефективно та продуктивно, забезпечуючи виконання своїх завдань з високою якістю та у встановлених термінах.
Незалежність. Впевнена, що сильна державна інституція має володіти високим рівнем незалежності від зовнішнього впливу та політичного тиску. Щоб вона могла приймати об'єктивні рішення на основі даних, експертних досліджень і професійних знань, забезпечуючи захист від корупції та інших негативних впливів.
Легітимність та довіра серед громадськості. Потужній державній інституції необхідно мати широку легітимність та високий рівень довіри громадськості. Вона має здобувати підтримку та визнання як внутрішньо, так і зовнішньо, після дій та рішень, які відповідають інтересам та потребам суспільства, сприяють зростанню загального блага та демократичних цінностей. А це можливо при нульовій толерантності до корупції та забезпеченні прозорості, відкритості та відповідальності державних структур.
Френсіс Фукуяма у своїй праці "Кінець історії та остання людина" теж каже про важливу роль державних інституцій у сучасному світі.
За Фукуямою, сильні державні інституції сприяють стійкості, економічному розвитку та добробуту суспільства, а також забезпечують легітимність влади. Він закликає посилювати та реформувати державні інституції, щоб забезпечити їх ефективність і відповідність потребам сучасного світу.
Застосовуючи підходи Фукуями до України, можна наголошувати на необхідності розвитку сильних і незалежних державних інституцій, які гарантують правову державу, ефективне управління та захист прав громадян.
Але як зробити державні інституції в Україні сильними і потужними? З якими викликами зараз мають справу ті, хто намагається досягти вищезазначених критеріїв?
Якщо дискутувати на тему потужності державних інституцій з представниками органів влади, передусім в це поняття вкладається антикорупційна складова. Державна інституція має бути прозорою і нетерпимою до корупції. А її очільник – обраний під час відкритого, прозорого конкурсу. Тут не посперечаєшся, прозорість і транспарентність є важливою складовою будь-яких державних систем.
А людина, яка управляє такою інституцією, має закласти візію її розвитку на наперед, щоб певна сфера діяльності держави була впроваджена в життя і вирішувала проблеми громадян країн. Так в інституції на багато років вперед закладаються правила діяльності, які допоможуть досягти необхідних показників у майбутньому.
Але тут ось в чому справа. Справді потужна інституція не буде зручною. Бо вона не завжди буде відстоювати політично доцільні в даний момент речі, оскільки має стратегію на довгий період. Якщо, наприклад, приходить популістський уряд, то сильна державна інституція не буде давати швидких рішень і швидких результатів на догоду популістам. Вона буде працювати системно, входитиме в дискусію, але точно не буде зручною для політиків.
Якщо ми хочемо спиратися на потужні інституції, то потрібно по-чесному говорити, що такі інституції не повинні бути “кишеньковими”. Вони повинні мати право обговорювати і доносити свою думку при прийнятті рішень, які стосуються їх галузі. І їх думка має бути врахована. А це робить такі інституції “не зручними”. І це трохи більше, ніж бути тільки відкритою і прозорою. Тут повинно бути і системне бачення розвитку на далеке майбутнє, і сміливість його відстоювати.
Відповідно, постає наступне питання, яке стосуються держслужби, – якими повинні бути люди, які очолюють потужні державні інституції?
Очільники державних інституцій повинні мати сміливість брати на себе відповідальність за складні рішення. Часто політично не популярні. І боротися за їх впровадження. Бо потужна державна інституція має рухати реформи. А будь-яка реформа на початку та всередині передбачає прийняття низки складних рішень, які іноді не вкладаються в наявне нормативне поле, коли потрібно створювати нові нормативні правила. Отже, ці люди повинні вміти брати на себе відповідальність в момент, коли наслідки цієї відповідальності не визначені “в межах і в спосіб”.
На жаль, ми бачимо останнім часом деякі кейси утисків реформаторів у минулому, які є реальністю для реформаторів і зараз. Бо нормативне поле для держслужбовців – все одно, що мінне поле. Якщо ти, як держслужбовець, намагаєшся діяти в межах законодавства, то рано чи пізно зіштовхнешся з нормативними актами, які можуть суперечити один одному. А потім, якщо ситуація в країні зміниться не на користь реформи, яку ти впроваджував, за тобою можуть прийти.
Історія складається таким чином, що якщо хочете потужну держінституцію, то її очільники, керівники департаментів мають бути людьми, які не бояться брати на себе відповідальність, знаючи всю недосконалість нормативного поля, в якому вони працюють. І розуміючи всі наслідки такої недосконалості для себе особисто.
Далі ми приходимо до третього виклику – де взяти таких людей, які мають бачення майбутнього розвитку галузі, ризикнуть бути незручними для певної вертикалі влади і не побояться взяти на себе відповідальність, розуміючи всю глибину наслідків?
Є небезпечна ілюзія, що якщо запросити людей із бізнесу і зробити для них державну службу цікавою (до речі, ще один виклик, як це зробити), то вони зроблять прорив. Це не нова ідея і ми мали кілька хвиль такого феномену. Я, власне, сама 5 років тому прийшла на держслужбу з власного бізнесу. В деяких випадках такий підхід був успішним, як наприклад з історією створення Національної служби здоров’я України, в деяких – на жаль, ні.
Тобто, підсумовуючи, ви хочете, щоб прийшла професійна людина, з успішного бізнесу, на значно менший дохід (бо ну це ж служіння державі, і взагалі високі з/п чиновникам - фу фу фу). При цьому вона має “зламати систему” і зробити реформи, всупереч сіюхвилинній політичній доцільності, і при цьому вона має взяти на себе таку відповідальність, наслідки якої будуть наздоганяти її ще досить довго.
Що ж друзі, хочу вас розчарувати: люди з бізнесу на таке більше не прийдуть. Вони вже не раз на цьому обпеклися. Я вам більше скажу: ті державні службовці, хто здатен приймати складні рішення і має бачення та сміливість, на це теж більше не підуть. Нещодавно мала цікаву дискусію з діючими держслужбовцями, із бізнеса в минулому, яких я щиро поважаю. Вони кажуть, що навіть для них, сміливих і потужних, зараз на держслужбі простіше не приймати жодних рішень, а лише обкладатися папірцями, щоб було потім, як пояснити свої дії правоохоронним органам.
Тож як нам тоді зробити такі важливі для відбудови та майбутнього України державні інституції потужними? Де знайти для них керівників і що робити зі страхом прийняття складних рішень з невідомими наслідками?
Ці питання скоріш риторичні і для майбутніх дискусій про відбудову країни. Єдине, що я хочу на завершення зробити, це звернутися до тих лідерів думок, громадських активістів, філософів та політиків, які так часто останнім часом говорять про сильні державні інституції. Якщо ви дійсно цього хочете, починайте формувати новий суспільний договір і створювати чітку систему правил, законів та нормативних актів, які дозволять людям на державній службі впроваджувати цей договір. А ще ви маєте бути готові виступити на захист цих людей - у владних кабінетах, у засобах масової інформації, можливо, навіть і на Майдані.