Ключовим завданням внутрішньої політики було переведення національної економіки на військові рейки, створення ефективної моделі мобілізації та перерозподілу ресурсів економіки (фінансових, трудових, матеріальних) для максимально можливого задоволення потреб військово-оборонного комплексу та збройних сил.
Тому потрібно об’єктивно оцінити успіхи та невдачі державної політики 2024 р., що дозволило б більш обґрунтовано підійти до формулювання завдань на майбутню перспективу. Рік, що минає, приніс ряд важливих перемог, однак далеко не всі проблеми вдалося розв’язати.
Cформована коаліція країн-партнерів України допомогла вистояти на фронті та зберегти фінансову стабільність в економці.
Основні здобутки 2024 року
Україна зберегла незалежність і державний суверенітет. Незважаючи на колосальні втрати людських життів та виробничого потенціалу країни, шкоду, нанесену фізичній та соціальній інфраструктурі, економіка країни продовжує функціонувати як цілісна система, а Уряд зберігає повноту влади та всі можливості для прийняття і реалізації політичних рішень.
Економіка України відновилася від початкового воєнного шоку. Падіння виробництва вдалося припинити, налагоджуються нові технологічні процеси, продовжується конверсія реального сектора, відновлено морський транспортний коридор. За оцінками Уряду реальний ВВП України в 2024 році збільшиться на 3,9%. Але слід враховувати, що зараз рівень продуктивності національної економіки становить лише близько 80% від довоєнного рівня.
Триває переведення вітчизняної економіки на воєнні рейки для проведення військово-оборонних дій і збереження державного суверенітету. За час війни потужності оборонно-промислового комплексу (ОПК) зросли в 20 разів. Зараз у вітчизняному ОПК працює понад 500 компаній різних форм власності.
Залучення безпрецедентних обсягів військової та фінансової допомоги від міжнародних партнерів. На початковому етапі війни вдалося консолідувати потужну міжнародну підтримку України, як в питаннях отримання озброєнь, так і фінансової допомоги. За період з лютого 2022 р. по жовтень 2024 р. держави-союзниці оголосили про свої зобов’язання надати Україні військової, фінансової й гуманітарної допомоги на суму 421 млрд дол., з яких 176 млрд - військова допомога (дані Кільського інституту). Допомога надходила ритмічно та вчасно (за виключенням періоду січня-лютого 2024 року). Станом на 19.12.2024 до державного бюджету надійшло 111,3 млрд.дол. грантової та кредитної фінансової допомоги від партнерів, що складає близько 20% ВВП щороку. У 2024 році пряма бюджетна підтримка донорів перевищила 41 млрд дол. США. Укладені угоди дають оптимістичні надії щодо повного покриття дефіциту зовнішнього фінансування і у 2025 році. В наступному році очікується отримання 13.7 млрд дол. від ЄС (Ukraine Facility), 19.1 млрд дол. - під потік доходів від заморожених російських активів за планом ERA 7, 3.1 млрд дол. - від МБРР, 2.7 млрд дол. - від МВФ, 1.0 млрд дол. - від Великобританії, ін.
Співпраця з МВФ. У 2024 р. Україна продовжила реалізацію програми EFF, що підтримується МВФ, загальним обсягом 15,6 млрд. дол., з яких в поточному році отримано 5,3 млрд дол. Виконані всі структурні маяки та індикативні цілі, визначені програмними зобов’язаннями. Продовження програмної співпраці з МВФ – важливий дороговказ для розширення фінансування з боку інших міжнародних організацій та приватних інвесторів, ознака якості та результативності проведених ринкових реформ.
Збережено стабільність банківської системи. Банківська система залишається стабільною, достатньо капіталізованою, ліквідною та прибутковою. Війна загалом не справила негативного впливу на стан банківської системи. Показники достатності капіталу та ліквідності в рази перевищують нормативні значення. За оцінкою прибуток банківської системи до оподаткування за підсумками 2024 р. складе близько 200 млрд. грн. Таким чином банківська система має суттєвий потенціал для розширення кредитування, що потенційно є одним із чинників відновлення економіки.
Бюджетна система працює безперебійно, але із значним фіскальним дефіцитом, який складає близько 25 % ВВП (без врахування грантів в складі доходів). Міжнародна фінансова підтримка покриває близько 35% потреб ДБУ, пов’язаних з фінансуванням видатків і погашенням державного боргу. Стабільність фінансування фіскального дефіциту дозволила задовольняти критично важливі потреби оборонної сфери. Однак державний борг вже складає близько 90% ВВП, а в наступному році, ймовірно, перетне рівень у 100% ВВП, що сигналізує про високі ризики для боргової стійкості державних фінансів.
Успішна мобілізація доходів до Державного і місцевого бюджетів. Співвідношення доходів Зведеного бюджету (без іноземних грантів) до ВВП 2024 року досягло 40% ВВП, що суттєво перевищує довоєнний рівень (30.5% ВВП у 2021 р.) і рівень першого року війни (32.7% ВВП). У 2024 році реальний обсяг доходів відновився до довоєнного рівня. Позитивну динаміку надходжень до бюджету демонстрували ПДВ, податок на прибуток підприємств, єдиний податок для підприємців, власні надходження бюджетних установ, відрахування прибутку державних і муніципальних підприємств.
Зважена реструктуризація зовнішнього державного боргу. У серпні 2024 р. євро-облігації Уряду загальною вартістю 24,3 млрд дол. США (включаючи капіталізовані відстрочені відсотки) були обміняні на нові цінні папери із зниженням їх номінальної вартості на 37%. У результаті цієї операції державний та гарантований державою борг України вдалося зменшити майже на 9 млрд дол. США.
Удосконалення інституційного і правового базису для участі держави у інвестиційній відбудові країни. Наприкінці 2024 р. Верховна Рада внесла зміни до Бюджетного кодексу, які передбачають реформу інвестиційних видатків державного бюджету.
Підтримка бізнесу та населення за каналами державної грантової, кредитної та гарантійної допомоги. Уряд успішно реалізує програми розвитку індустріальних парків, «Доступні кредити 5-7-9», «єРобота», «єОселя», державних гарантій на портфельній основі. На кінець 2024 р. пільгові кредити, отримані бізнесом на населенням, становлять близько 230 млрд грн і займають 30 % в структурі банківського портфеля працюючих кредитів, в т.ч. серед бізнес-кредитів – 39 %, серед кредитів, виданих населенню – 10 %. Реалізація зазначених програм дозволила покращити ефективність перерозподілу національних заощаджень на цілі підтримки функціонування економіки.
Покращення стану торговельного балансу країни. Завдяки відновленню роботи Чорноморського транспортного коридору та вдосконаленню сухопутних логістичних маршрутів обсяги товарного експорту з України за 10 місяців 2024 р. збільшилися на 12,7 % відносно аналогічного періоду попереднього року. При цьому темпи зростання імпорту товарів склали лише 6,9 %. Торгове сальдо залишається суттєво негативним (28.5 млрд дол. США), однак його рівень покращився на 2,9 млрд дол. порівняно з попереднім роком. Основну роль в національному експорті відіграють продовольчі товари, чорні метали та вироби з них, мінеральні продукти.
Що не вдалося зробити у 2024 році?
Економічне відновлення залишається слабким. Високі безпекові ризики, жорстка монетарна політика, дефіцит енергогенерації, брак трудових ресурсів, низькі темпи інвестицій та ін. визначають низькі темпи приросту реального ВВП. Реальний сектор гостро потребує фінансових ресурсів для інвестування у відновлення і розширення виробничих потужностей. Проте «політика дорогих грошей» НБУ та вади інструментарію фіскальної підтримки реального сектору гальмують обсяги продуктивних інвестицій та темпи відновлення економіки. На даний момент жодна з галузей економіки не відновила свій довоєнний рівень, крім сфери державного управління. Рівень реального ВВП у 2024 р. становить лише 80 % відносно довоєнних показників. Промисловість значно втратила виробничі потужності і формує найбільший негативний внесок у рівень ВВП. Зростання торгівлі обмежене пригніченим приватним споживчим попитом. Галузі сільського господарства, транспорту та будівництва демонструють найбільш інтенсивне відновлення, проте ще не надолужили падіння 2022 року.
Структурний дефіцит іноземної валюти зберігається. За даними Меморандуму МВФ структурний дефіцит платіжного балансу за 2024 рік розширився на 8,4 млрд. дол до 37 млрд. дол. на рік (і це - враховуючи компенсаційний ефект від реструктуризації боргу). Висока імпортозалежність економіки та високий попит на готівкову іноземну валюту – ключові фактори валютного дефіциту. Основними каналами відтоку іноземної валюти з країни стали: дефіцит торговельного балансу (23.6 млрд дол. США), накопичення готівкової валюти поза банками (13.3 млрд дол.), виплата доходів за іноземними кредитами та інвестиціями (7.3 млрд дол.). На щастя надходження зовнішньої допомоги було достатнім, що покрити такий дефіцит. Україні не вдалося достатньою мірою наростити продуктивність вітчизняних виробництв для того, щоб зменшити потреби економіки в імпорті. А політика валютної лібералізації додатково посилила валютний попит.
Дестабілізація валютного ринку. Протягом 2024 р. НБУ поетапно проводив політику валютної лібералізації, яка включала перехід до гнучкого курсоутворення та пом’якшення валютних обмежень. Однак, така політика не допомогла поглинути шоки платіжного балансу, а навпаки – дестабілізувала валютні очікування. За 2024 р. валютні інтервенції НБУ на підтримку обмінного курсу збільшилися на 20% проти попереднього року. При цьому населення наростило купівлю іноземної валюти втричі проти попереднього року, викупивши близько 12 млрд дол. (нетто). В 2024 р. населення спрямувало у придбання іноземної валюти в 11 раз більше коштів, ніж у гривневі строкові активи. Тепер підвищений валютний попит доводиться задовольняти ціною більш високих інтервенцій НБУ, ніж за умов фіксованого обмінного курсу. Це очевидний провал політики НБУ, який ще потребує усвідомлення та переосмислення з боку вітчизняного експертного середовища та МВФ й інших міжнародних партнерів. На наступний рік МВФ очікує, що нетто-інтервенції НБУ складуть 36,0 млрд. (+5%), що мало б забезпечити утримання середньорічного обмінного курсу на рівні 43,4 грн за 1 дол. США (+8%).
Підвищення інфляційного тиску. Наприкінці 2024 р. інфляція прискорилася до 11,2% у річному вимірі, тоді як ще в травні її значення становило 3,3%. Основні фактори підвищення цін – девальвація гривні внаслідок згаданого вище підвищення валютного попиту, використання альтернативних видів енергії, підвищення тарифів на електроенергію. Незважаючи на той факт, що ключова процентна ставка перевищує темпи інфляції вже понад 2 роки, це не допомогло уникнути сплеску інфляції. Політика високих ставок НБУ виявилася неефективною в площині макрофінансової стабілізації в умовах, коли основними чинниками інфляції є фактори зростання витрат, а не попиту. Це вказує також на провали політики НБУ, адже за 2022-2024 рр. на реалізацію «політики високих ставок» НБУ витратив понад 200 млрд грн державних коштів, але у даний час інфляція – прискорюється.
Залучення внутрішніх заощаджень на цілі відновлення економіки залишається низьким. В банківській системі зосереджено понад 2,5 трлн грн депозитів юридичних та фізичних осіб. Вільні ліквідні кошти банків перевищують 700 млрд грн. Крім того, в позабанківському обігу знаходиться близько 135 млрд дол. готівкової іноземної валюти. Вказані активи значною мірою збільшилися за час війни. Однак перерозподіл цих коштів на цілі підтримки економічного розвитку, військових зусиль держави чи фінансування дефіциту бюджету залишається вкрай слабким. Рівень кредитування економіки постійно зменшується, незважаючи на масштабні державні програми підтримки, а залучення Урядом коштів з внутрішнього боргового ринку залишається незначним. В той же час банки, замість інвестування у вітчизняну економіку, віддають перевагу вкладенням в іноземні боргові облігації чи депозитні сертифікати НБУ. Зокрема, за час війни інвестиції банків у боргові облігації інших країн збільшилися на 3,2 млрд дол. США, тоді як працюючі кредити банків скоротилися на 40 млрд. грн. (1 млрд дол. в еквіваленті).
Ринок внутрішніх державних позик не став надійним та доступним джерелом фінансування для Уряду. Утримання на високому рівні облікової ставки НБУ та пропонування банкам високодохідних депозитних сертифікатів призводять до аномально високої вартості обслуговування внутрішнього державного боргу, звужуючи фіскальний простір для фінансування пріоритетних видатків держави. Реальна дохідність нових гривневих ОВДП у січні-жовтні 2024 р. становила 10,9% річних, тоді як у 2023 р. – 5,4% річних. А видатки бюджету на сплату відсотків за внутрішнім боргом збільшилися із 123,5 млрд грн у 2022 р. до 205,5 млрд у 2023 р. і орієнтовно становитимуть 252,3 млрд у 2024 р.
Залишаються проблеми з фінансуванням оборонної сфери держави. Державні інвестиції та державні замовлення на закупівлю, розвиток, модернізацію, ремонт озброєння, військової техніки та обладнання не покривають ключових потреб Сил оборони України. Обсяги фінансування відповідних бюджетних програм становили 675 млрд грн у січні-жовтні 2024 р. проти 656 млрд грн у січні-жовтні 2023 р. За різними оцінками закладені у бюджеті кошти забезпечують контрактування від 1/3 до 1/2 продукції, яку потенційно можуть виробляти вітчизняні підприємства оборонно-промислового комплексу. В той же час на фронті не вистачає багатьох матеріально-технічних засобів, призначених для ураження ворога: від боєприпасів, мінометів і бронетехніки до бойової авіації. Недостатність бюджетних ресурсів та їх неоптимальний розподіл між поточним та інвестиційним компонентом у бюджеті Міноборони та інших силових відомств негативно впливають на результативність військово-оборонних дій України.
У результаті дії зазначених проблемних чинників обсяги воєнного виробництва залишаються недостатніми для задоволення потреб ЗСУ. Військове господарство так і не стало ключовою сферою економічного життя країни. Навіть діючі оборонні підприємства України мають значні незавантажені потужності і місяцями очікують державного замовлення. Підприємства стикаються з такими проблемами як: руйнування виробничих ліній внаслідок воєнних ударів, відтік робочої сили внаслідок вимушеної еміграції та мобілізації, недостатнє виробниче оснащення для відновлення пошкодженої техніки, необхідність адаптації обладнання до випуску озброєнь систем НАТО.
Основні ризики 2025 року
Головний ризик 2025 року – це продовження війни. Передбачити наслідки впливу війни на економіку з достовірною точністю практично неможливо. Наслідком ескалації воєнних дій може бути додаткове скорочення виробничого потенціалу країни та втрата трудових ресурсів. Це руйнуватиме продуктивні сили економіки та підриватиме можливості для її відновлення.
Зовнішньополітичні ризики. Зниження обсягів та порушення ритмічності міжнародної підтримки України через політичні процеси в країнах-партнерах може заподіяти суттєву шкоду як фінансовій стабільності, так і обороноздатності країни.
Блокування транспортних шляхів для експорту та імпорту. Відновлення блокади вантажних перевезень на Західному кордоні та обмеження морських транспортних шляхів негативно впливатиме на зовнішньоторговельний баланс, що генеруватиме ризики для валютної стабільності.
Техногенні та екологічні катастрофи. Внаслідок ударів російських окупантів по об’єктах критичної цивільної інфраструктури загострюються ризики виникнення аварій, що потребуватиме додаткових витрат бюджетних коштів та знижуватиме продуктивність економіки.
Завдання на 2025 рік
Ключове завдання воєнної економіки: максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових і людських ресурсів.
Потрібно розв’язати питання стабільного та ритмічного фінансування потреб державного бюджету. На жаль, війна продовжується, що потребує додаткових фінансових ресурсів. Необхідно максимізувати зусилля із залучення коштів із всіх можливих джерел – зовнішня допомога партнерів, податкові платежі, оптимізація міжбюджетних відносин, внутрішній ринок позикових коштів. Слід підняти питання про реструктуризацію внутрішнього боргу Уряду перед НБУ, а також продовжити реструктуризацію зовнішніх зобов’язань (ВВП-варранти, гарантовані державою облігацій Укренерго, зовнішні комерційні позики), які не були охоплені пакетом реструктуризації 2024 року.
Українська держава потребуватиме більшого обсягу бюджетних доходів для підтримки обороноздатності, покриття соціальних і економічних потреб країни, як під час війни, так і після її завершення. Тому курс податкових реформ, розпочатий в 2024 році, має бути продовжено у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків і прийняття податкових норм acquis Європейського союзу, підвищення ефективності та зниження корупційності податкового адміністрування.
Мобілізовані до державного бюджету кошти слід раціонально використовувати на цілі виживання країни та забезпечення функціонування воєнної економіки. У сфері видаткової політики слід дотримуватися жорсткої економії по непріоритетних цілях.
Держава повинна представити чітку економічну доктрину для бізнесу, а також сама бути активним гравцем – здійснювати державні інвестиції в критично важливі проекти та фінансувати масштабне оборонне замовлення.
Економічна доктрина для бізнесу має включати три блоки: доступ до ринків збуту, доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування. Доступ до ринків збуту має передбачати безперешкодне функціонування логістичних шляхів та каналів збуту продукції, створення умов безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, прийняття чітких планів державного замовлення (включаючи операції Держрезерву), удосконалення практик державних закупівель. Доступ до трудових ресурсів має спиратися на допомогу Уряду у пошуку кваліфікованих працівників (в т.ч. серед закордонних мігрантів), програми бронювання працівників, залучення незайнятих до трудової діяльності, підготовки та перепідготовки кадрів.
Доступ до фінансування має передбачати відновлення роботи банківського сектора як інституту фінансового посередництва.
Потрібно посилювати потенціал воєнного виробництва. Для цього необхідні цільові державні програми та розширення державного оборонного замовлення, реалізація інвестиційних проектів зі створення нових виробничих потужностей військового призначення, державні податкові та кредитні стимули для виробників військової продукції всіх форм власності.
Окремий акцент державних стабілізаційних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проектах створення робочих місць у сферах локалізації виробництва та імпортозаміщення. Це дозволить не тільки посилити виробничу продуктивність економіки, а й знизити перспективні валютні ризики. Важливим аспектом підтримки бізнесу є запуск повноцінної системи страхування інвестицій від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів.
Для збереження суспільного консенсусу важливо посилювати роль держави у забезпеченні соціальної справедливості. Запровадження диференційованої системи оподаткування доходів, підвищення податків на багатство – можливі опції посилення перерозподільчої ролі фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів сприяє більш продуктивному їх використанню в економічному обороті країни.
Конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики є особливо важливою під час структурних криз, коли руйнуються традиційні виробничі і фінансові зв’язки економіки. Чинне законодавство передбачає можливість спрямування діяльності Національного банку на підтримку економіки, якщо це не суперечить цілям цінової та фінансової стабільності. На мою думку, зараз якраз склалися умови, коли зосередження діяльності центрального банку на підтримці економіки, відновленні її продуктивності і трансмісійних механізмів, відповідає і цілям центрального банку, і цілям Уряду. Узгоджену позицію України важливо змістовно та послідовно представляти для міжнародних партнерів (насамперед у переговорах з МВФ), оскільки без їх підтримки можливості успішного відновлення національної економіки є обмеженими.