Перебування у такій інформаційній бульбашці робить людину вразливішою до маніпуляцій. Це призводить до хибних рішень та негативних, часом, катастрофічних наслідків. Одним з таких наслідків може бути так зване “іншування” — неприйняття людей, які мають інший досвід або погляди. Це повністю суперечить ідеї спільнодії, єднання заради перемоги України та подальшого розвитку.
Однією з передумов творення доброго суспільства, про яке мріють всі Аспен Інститути світу, є пошук взаєморозуміння між лідерами. Вони можуть мати не лише відмінні, але і протилежні позиції, що відповідають усталеним практикам різних секторів суспільства. Тож найкращим інструментом взаєморозуміння лідерів є діалог. Особливо важливим є консенсус між тими, хто приймає рішення, саме в умовах екзистенційної загрози, такої як повномасштабне вторгнення Росії на територію України.
В чому особливість діалогу і чим він відрізняється від дебатів та дискусій?
Основна мета діалогу — зрозуміти позицію і точку зору іншої сторони. Це створює можливість для виявлення спільних поглядів і знаходження консенсусу. У дебатах і дискусіях часто переважає прагнення довести свою правоту, а не зрозуміти інших. А, почасти, таке “доведення” зводиться до правила: “хто голосніший, того й правда”.
В той же час діалог передбачає ще і активне слухання, адже для напрацювання спільних відповідей на різні питання потрібно сприйняти та зрозуміти позицію, яку представляє інша людина. У діалозі створюється можливість поєднати різні погляди та ідеї для пошуку оптимального вирішення проблеми.
Діалог покликаний зосередитися на позиціях та ідеях, а не на особистостях учасників та учасниць обговорення. Така довірлива атмосфера дозволяє конструктивно обговорити “болючі” питання та попередити можливі розколи у спільноті або суспільстві.
Як платформа лідерського діалогу Аспен Інститут Київ залучає до обговорень стейкголдерів тієї чи іншої галузі, знавців певної проблематики або теми.
Наприклад, з квітня 2022 року Аспен Інститут Київ реалізує проєкт, присвячений суспільному договору України. Інститут залучає лідерів різних сфер, зокрема, державного управління, бізнесу, юриспруденції, політики, науки, медіа для обговорення різних аспектів суспільної угоди як динамічного консенсусу щодо найважливіших аспектів нашого життя. Мета проєкту — заохотити українців до рефлексій на тему майбутнього та напрацювати вектори розвитку нашої країни.
Отже, що ми маємо на увазі, коли говоримо про діалог?
1. Ставлення до інакшості та різноманіття з повагою і навіть як до цінності.
2. Обговорення ідей та раціональних аргументів, а не особистостей.
3. Прагнення зрозуміти позицію іншого учасника діалогу, навіть якщо його висновки відрізняються від твоїх.
Які реалістичні очікування можливі щодо діалогу?
1. Збільшити комплексність уявлень про предмет обговорення. Це дозволяє згенерувати нові ідеї та знайти неочевидні підходи до вирішення проблем.
2. Зрозуміти аргументи інших учасників діалогу та логіку становлення проблематики, про яку йдеться. Це дасть змогу ефективніше на неї впливати.
3. Порозумітися з іншими, зрозуміти особисті переконання та цінності учасників діалогу.
Крістофер Джеймс Макінс, 2-й барон Шерфілд та виконавчий віце-президент Аспен Інституту також казав: “Можна виділити три широкі складові діалогу. Першою є ідея взаємності. Тобто, взаємне визнання одного учасника іншим "підтверджує незалежність, внутрішню свободу, незавершеність і невизначеність [іншого]". Завдяки цьому почуттю взаємної поваги у відносинах учасники мають спільну основу, з якої вони можуть виходити. З ідеєю взаємності тісно пов'язаний другий компонент діалогу: зворотній зв’язок або симетрія. Іншими словами, стосунки між учасниками мають бути збалансованими, коли існує "симетрія в розподілі тверджень і заперечень, одкровень і приховування, приписів і конформності". У цій концепції зворотного зв’язку закладена ідея про те, що діалог — це вулиця з двостороннім рухом; діалог не є платформою виключно для самовираження, це також форум, який вимагає об'єктивного, цілеспрямованого слухання. Третій компонент діалогу - це спільне дослідження. Якщо кожна людина діє на основі обміну переконаннями, що те, ким вона є, дозволяє їй бути частиною цілого, розширюючи систему, тоді вона розуміє діалог як діалектику, а отже, як процес зміни їхньої спільної реальності. Коли люди слухають і говорять один з одним у взаємності, зворотному зв’язку і спільному дослідженні, діалог змінює їхню спільну реальність”.
Чи існують випадки, коли діалог неможливий?
Одне з питань, яке часто звучить стосовно діяльності Аспен Інституту Київ як платформи лідерського діалогу: “Чи варто вести діалог з усіма?”. Шлях до обговорення закритий, якщо потенційний учасник займає людиноненависницьку позицію, не визнає рівності учасників діалогу, не готовий до змін власних переконань, вважаючи їх єдино вірними та вищими за будь-які інші, не поділяє ідеї основних прав людини, відкидає ідею суверенності та самоврядності власної спільноти.
Широкий консенсус — інструмент “зшивання країни”
Аспен Інститут Київ не ділить погляди учасників діалогів на правильні чи ні, бо всі вони представляють ту чи іншу частину українського суспільства. Більше того, ми вважаємо недоцільним запрошувати до діалогу тільки тих, хто заздалегідь погоджується одне з одним, адже так не вдастся зрозуміти реальний зріз позицій.
В сучасних умовах, коли суспільство фрагментоване на групи з різними поглядами, практика діалогу та зближення позицій таких груп стають основним завданням для подальшого розвитку. Зараз діалог більш важливий, ніж будь-коли, адже наявні виклики не мають готових рецептів.
Потрібно збирати у кімнаті людей, які мають різні точки зору. Не кричати, не залишати приміщення, коли щось не подобається, а слухати та розуміти одне одного. На цьому грунтується місія, яку втілює Аспен Інститут Київ. Звичайно, відразу прийти до взаєморозуміння неможливо. Але точно треба докладати максимум зусиль, щоб його досягти.
Поступове зближення громадян та пошук спільного бачення можуть вимагати часу, терпіння і зусиль, але це важливий етап в процесі розбудови демократії, взаєморозуміння та суспільства доброго життя.