У вітальному слові виконавча директорка Аспен Інституту Київ Юлія Тичківська наголосила, що зараз у суспільстві є запит на діалог, творення нових сенсів, обмін думками та напрацюванні візії майбутнього. Саме тому Аспен Інститут Київ заохочує рефлексії на тему суспільного договору і в рамках проєкту упорядкував збірку есеїв провідних українських інтелектуалів.
Під час семінару учасники говорили про значущість суспільного договору на різних рівнях; також обговорювали те спільне, що обʼєднує українське суспільство, і те, що може роз’єднувати.
Зокрема, наводимо деякі тези, що звучали у рамках обговорення.
Концепція суспільного договору: практичний та метафоричний виміри
● Суспільний договір має символічне значення і є ознакою стабільного суспільства. Він передбачає усвідомлену залученість суспільства у життя громади, довіру до правил і віру в ефективність дотримання цих правил.
● Суспільний договір не є сталим, він представляє собою певний динамічний баланс. Саме тому у суспільстві важливо обговорювати наріжні питання його інституціоналізації. . Зокрема, культурний код діючої влади безпосередньо впливає на матрицю суспільного договору.
● Суспільний договір не закріплений офіційно, він не є Конституцією, яка є одним з важливих, але не єдиним проявом такого договору.
● Варіації суспільного договору існують на рівні окремої громади, країни та групи країн, і вони повинні узгоджуватися між собою.
● Активне та рівноправне залучення сторін суспільного договору – бізнесу, держави та громадськості – утворюють тріаду, яка сприяє стабільності суспільства та його розвитку.
Теперішній стан суспільного договору
● Сьогодення можна розглядати як сукупність потреб окремих суспільних груп, а суспільний договір – відображає ці потреби та шляхи їх узгодження.
● Реформа децентралізації сприяє кращому розумінню того, що люди відіграють головну роль у формуванні політик.
● Інклюзивність суспільного договору є вимогою сьогодення для майбутнього. Інклюзивність необхідна для інтеграції всіх груп, згладжування конфліктів та підтримки солідарності українського суспільства.
● Українське суспільство консолідоване проти ворога. Втім, складно передбачити, якою буде Україна після перемоги, і це створює невизначеність пріоритетів подальшого розвитку. Важко планувати, які проєкти будуть актуальні після війни, оскільки вона дуже швидко змінює пріоритети і вимоги суспільства.
● Бізнес має відігравати значну роль у післявоєнній відбудові та майбутньому суспільному договорі; роль бізнесу у відновленні українського суспільства має бути оцінена належним чином, повинні створюватись відповідні умови для роботи економічних суб’єктів.
● Суспільний договір краще розглядати як плетіння соціальної тканини, що є постійним процесом, необхідним для зміцнення суспільства.
Трансформація суспільного договору та реакція на виклики
● Під час війни питання суспільного договору стає особливо актуальним, оскільки суспільство має потребу в об'єднанні задля забезпечення безпеки, справедливості, гідності, свободи та повноти розвитку.
● Важливо приділяти увагу векторам внутрішнього розвитку країни, як фундаменту національної стійкості.
● Подальша емансипація суспільства (як вивільнення творчого потенціалу окремих суспільних груп) є необхідною умовою його розвитку та становлення.
● Продовження збройного протистояння поляризує українське суспільство; небезпечною може стати ситуація, коли ті, хто є незгодними, сприймаються як противники або навіть вороги.
● Освіта є важливою, а освіченість є необхідною. Освіта має першочергове значення. Освіта перетворилася з предмету національного інтересу на предмет національної безпеки, оскільки вона визначає рівень розвитку суспільства і здатність країни впоратися з викликами.
● Зросла важливість громадянської освіти, щоби кожен українець і українка чітко розуміли свої права, обовʼязки та відповідальність. Не менш важливим є оволодіння громадянськими компетенціями, що підвищують стійкість української нації.
Обговорення відбувалося на основі Збірки есеїв провідних українських мислителів, яку впорядкував Інститут у рамках проєкту. Серед авторів текстів – Сергій Пролеєв, Вікторія Шамрай, Олеся Островська-Люта, Олег Хома, Володимир Єрмоленко, Вахтанґ Кебуладзе, Ярослав Грицак, Павло Шеремета, Сергій Корсунський та Всеволод Речицький.
Семінар модерували Денис Полтавець, директор програмного розвитку Аспен Інституту Київ, та Роман Кобець, науковий співробітник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
Аспен Інститут Київ запрошує долучатися до діалогу про майбутнє України та суспільний договір на різних майданчиках задля консолідації зусиль для розбудови та відновлення країни.
Проєкт «Суспільний договір для України» реалізується за підтримки NED (National Endowment for Democracy).