Напрямок, який обере наша держава, багато в чому символізуватиме успішність або ж провальність зовнішньої політики Брюсселю чи Москви. Для Російської Федерації Україна в Митному Союзі стане символом реінкарнації «єдиного і могучого…», відновлення якого, на думку кремлівських очільників, неможливе без участі нашої держави.
В свою чергу, Європейський Союз, після підписання Угоди про асоціацію з українською стороною зможе продемонструвати продовження свого розвитку. Адже, після низки економічних невдач на Півдні Європи, багато хто в політичних колах засумнівався щодо доцільності існування такого мультидержавного утворення на території Європи.
Така розстановка сил позитивно впливає на позиції України, адже зараз держава має всі шанси з розряду «прохачів» перейти в розряд «запрошених», що дає можливість не тільки виконувати умови партнерів по інтеграції, а й вимагати певні преференції, як в політичній, так і у фінансовій сферах.
Тому не дивно, що офіційний Київ з ситуації «між двох вогнів» плавно перейшов в ситуацію «між двох сейфів». Якщо проаналізувати інформаційні потоки останніх кількох тижнів, то в них, частіше ніж раніше, зустрічаються прості і зрозумілі всім слова: «кредит», «зниження цін на газ», «фінансова допомога»…
Стає зрозуміло, що останнім часом для офіційного Києва питання фінансово-економічної вигоди в рази перевищує політичну складову. І це не дивно, адже зараз українська економіка перебуває в хворобливому стані – рецесія, підсилена сповільненням темпів розвитку промисловості, а також низка невирішених проблем в соціальному секторі, змушують керівництво держави шукати зовнішні запозичення для покриття внутрішніх потреб, адже всередині країни «пошуки голки покращення в стозі негараздів вітчизняної економіки» не призвели до будь-яких відчутних позитивних результатів.
Не таємниця, що соціальні виплати, допомоги і пенсії є одним з тих основних фундаментів, на яких будувала свою передвиборчу кампанію Партія регіонів. Тому, якщо в один «прекрасний» день всі ці виплати перестануть потрапляти в гаманці потенційних виборців, то перемогти на президентських виборах 2015-го року будь-якому представнику від ПР буде неймовірно складно.
Президентська кампанія 2015 вже практично стартувала в Україні, а тому у Віктора Федоровича залишається все менше і менше часу на пошук зовнішніх запозичень…
Півцарства за кредит МВФ
В Європі вже давно прекрасно зрозуміли, що поняття «європейські цінності», всілякі «інституції прав та свобод», гучні заяви ОБСЄ – практично не діють на сьогоднішнє керівництво України. Скільки б Кокс з Кваснєвським не приїжджали в Харків, Київ чи Качанівку, і скільки б не розповідали про врегулювання політично-правової кризи в державі - жодних результатів це не дасть.
Саме тому останній візит єврокомісара з питань розширення та європейської політики сусідства Штефана Фюле та його заяви, зроблені в Києві, містили в собі значну економічну складову і одним з головних було питання фінансової допомоги від ЄС та поновлення кредитних потоків з МВФ.
610 мільйонів євро макроекономічної допомоги, які може отримати Україна від ЄС - вагомий аргумент для керівництва нашої країни, але для вирішення всіх нагальних питань його явно недостатньо, адже тільки на фінансування МВС в 2013 році з бюджету було спрямовано вдвічі більшу суму – 13,4 млрд. гривень.
Розуміючи апетити української політичної верхівки, Штефан Фюле у своєму виступі сказав, що ЄС підтримає Україну в діалозі з МВФ, від якого остання вже кілька років поспіль намагається «вирвати» кредит на суму $14,3 млрд. – до цих пір на даному шляху жодних успіхів України в переговорному процесі з кредитною установою помічено не було.
Враховуючи «позитивну динаміку» української економіки, європейська готовність допомогти з кредитними коштами може серйозно посприяти рішенню Києва та зробити останні кроки на шляху до підписання Угоди про асоціацію.
Президенту України залишається тільки продемонструвати готовність вирішити питання ув’язненої Тимошенко і зробити це потрібно максимально оперативно – подібно тому, як в парламенті приймався «євроінтеграційний» пакет. Інакше замість бажаного рятувального кредитного кругу, в Києва з’явиться шанс отримати веслом по голові.
Кредитно-газова цукерка від Путіна
Всі добре пам’ятають кадри президентської кампанії 2004-го, на яких тоді ще кандидат в президенти Віктор Янукович пропонує цукерку Володимиру Путіну. Тоді російський президент не оцінив такий дружній жест...
Події останнього тижня дуже нагадують 2004-рік, тільки тепер в ролі цукерки виступає знижка на газ та чималий кредит від російських банківських установ.
Варто зазначити, що останнім часом тактика дій представників РФ по відношенню до України змінилась докорінно.
Якщо раніше методи «сприяння» західному напряму української зовнішньої політики зводилось до заборони ввезення тих чи інших товарів «made in Ukraine» або до банального блокування вітчизняної продукції на російських митницях, то зараз дії північних сусідів мало чим відрізняються від дій західних колег.
Достеменно невідомо, чи то образ Геннадія Онищенка перестав лякати вітчизняний бізнес, чи то в Москві нарешті зрозуміли, що фінансова складова в діалозі з українцями відіграє значно більшу роль, ніж цілий арсенал ідеологічних та цивілізаційних факторів, але те, що риторика російських колег стала набагато м’якшою – це незаперечний факт.
Так, нещодавно, російський інвестиційний банк Sberbank CIB надав Україні кредит в розмірі $750 млн., а «Газпром» зробив знижку на закачування газу в українські газосховища.
Ось як прокоментував ці події Володимир Путін, перебуваючи на саміті АТЕС в Індонезії:
«Наши банки 10 дней назад, конечно, не без моего ведома, оформили Украине очередной кредит 750 миллионов долларов. А «Газпром», тоже не без ведома российского руководства, пошёл на то, что помог Украине закачать необходимый газ в газовое хранилище со скидкой, по-моему, 260 долларов за 1 тысячу кубов. Примерно, я могу ошибиться в каких-то долларах, когда цена для Украины совсем недавно была 400, а сейчас она упала где-то 380–390…».
Цікаво, що реакція українських офіційних джерел на зниження ціни на газ та отримання кредиту від російських банківських установ була практично нульовою. Залишається тільки здогадуватись, чи в міністерствах та відомствах взагалі в курсі про такі дії північного сусіда?
Зараз українська влада діє по принципу «дають бери – б’ють тікай». Тому «цукерку» від Путіна в Януковича візьмуть з радістю. Ба навіть більше – попросять ще і ще. Але чи вдасться Російській Федерації такими діями змінити траєкторію руху України та повернути її в своє гравітаційне поле? Адже зараз розрахунки російської сторони є абсолютно правильними. Єдиним мінусом є те, що реалізовуватись такий сценарій почав досить пізно, та й заяви деяких російських чиновників, які передували останній «путінській відлизі», м’яко кажучи, не сприяли консолідації між двома країнами. Навпаки, посилення тиску на український бізнес та гострі політичні заяви деяких чиновників з РФ максимально посприяли прискоренню процесу євроінтеграції. Як би там не було, але навіть запізніла операція має шанси на успіх, якщо її виконавці роблять все правильно. Зміна тактики Кремля є позитивною і для української сторони, адже дає можливість, у випадку невдачі на європейському напрямі, різко розвернутися у напрямі Москви.
На фінішній прямій
Ще жодного разу з моменту набуття незалежності питання визначення головного зовнішньополітичного вектору не стояло так гостро перед керівництвом нашої країни. Порівняти масштабність сьогоднішніх подій можна хіба що з рішенням України позбутись свого ядерного потенціалу, яке зараз часто наштовхується на досить жорстку критику опонентів без’ядерного статусу нашої країни. Парадоксально, але саме Віктору Януковичу, президентський потенціал якого, на початку його кар’єри, викликав багато сумнівів в політичних колах України та світового товариства, доведеться остаточно визначитись з політичним курсом молодої держави та поставити крапку в 22-річному багатовекторному періоді країни.
Звичайно, не варто очікувати тільки на варіант обрання східного або ж західного вектору руху. Не виключено, що в силу багатьох обставин Україна залишиться після саміту у Вільнюсі на своїх позиціях. Але в такому випадку нульовий результат матиме чіткий мінусовий відтінок, а ми всі станемо свідками продовження «битви за Україну».