Кількома роками раніше здавалось, що максимальну порцію політичного гротеску ми отримали за часів правління Кучми. У критичні для держави моменти важко вірилось, що політичні збочення на цих землях зайдуть далі прихильності до Вітренко та «Фемен»… Хибні, навіть дещо наївні сподівання.
У пошуках кращої долі жителі цієї країни умудрились дійти до персонажів на кшталт Шарія, Ківи, Сивохо. У часі, коли ми залишаємось перед загрозою великого вторгнення, розніжений у своїх капсулах безпеки виборець, вирішив стати конструктором долі країни, аналізуючи все якраз із захищеного простору. Це незліченне братство об’єдналось навколо єдиної, панівної сьогодні стратегії розвитку країни – продукування і споглядання «відосіків».
Електоральні смаки українців виявились непередбачуваними настільки, що про це колись напишуть книги. Шкода, що там наш приклад буде не демонстрацією успіху, а засторогою для інших. Формат 2020 року - формат дешевої пародії на ефективні механізми управління, де відмінності між характерними ознаками політика і скомороха практично знівельовано. Це момент коли «айкоси» і «корабельні сосни» зайняли всі вільні місця в головах політичної еліти. Годі навіть сподіватися, що десь там, в кінці черги думок, буде невеличкий відсоток того, про що писав Сунь Цзи, Макіавеллі, Бжезинський – на цій вулиці їм точно не знайти «парковку».
Але навіть на абсолютно примітивному прикладі можна пояснити, де ми зараз знаходимось і скільки в цій ситуації драматизму. Для цього керівництву країни варто розпочати з елементарного – прочитати/згадати казку «Троє поросят». Думаю, цього буде більш ніж достатньо. Відомий твір чітко показує всі ризики та прорахунки в оборонній стратегії. У простій, доступній формі автор акцентує увагу на шкоді від недооцінювання ворога, зволіканні під час вирішення пріоритетних завдань і навіть контрзаходах під час відкритої агресії (за умови міцної лінії оборони), згадує критичні помилки, що мали невідворотне значення.
2/3 з числа поросят прийняли хибне рішення і будували кожен свою оселю із соломи та гілок – гарантований квиток на круїз у царство тиші і спокою. 1/3 – підійшла до питання більш фундаментально і завдяки цьому змогла зберегти цілісність власного особистого простору.
Спрощений до мінімуму приклад вказує на те, що буває, коли ти не помічаєш елементарних речей. А вони прямо під носом, за кількасот кілометрів від тиші державних дач, від метушні кортежів. Там досі ворог, навіть повертаючи тіла вже загиблих воїнів твоєї ж армії, забуває про елементарну честь та закони війни. Там досі ПТУРами «дістають» медиків, бо велика емблема хреста – чудова мішень і допомагає краще цілитись. Там мало хто рахує кількість «мінськів», бо кожен знає, чим закінчуються чергові переговори. Там подарований шеврон цінніший за подаровану посаду в якомусь ДП.
Тут все інакше. Тут балом править телевізор, точніше картонна коробка з-під телевізора, за допомогою якої ми сьогодні намагаємось стримати ворога. Обравши таку модель, не варто потім ображатись на вовка, який ближче до осені захоче поласувати свіжиною. Вовк – тварина, і серед хліба та видовищ завжди віддасть перевагу їжі.