За живою легендою готовий був піти народ, на неї покладали величезні сподівання в питанні звільнення полонених. І саме це Савченко поетично називала своєю місією.
У підсумку, як у приказці – маємо те, що маємо. Все у кращих традиціях українського популізму.
Бачите, і Конституція пані Савченко не подобається, і Президент – нероб, бо не погоджується йти на переговори з терористами, і у владі загалом «падлюки не вічні» та й вона сама, «якщо хочемо, буде президентом»…
А чи не забагато берете на себе, пані нардепе???
У підсумку, крім гучних, іноді – зовсім абсурдних заяв на численних прес-конференціях, інтерв’ю і т.п. Надія Савченко зважилася на «справжній політичний крок».
2 серпня вона оголосила голодування на знак протесту проти бездіяльності влади у питанні звільнення полонених, мовляв, голодувала у російській в’язниці, і тут голодувати буде. Мало того, вона закликала родичів українських заручників перейнятися її політичним настроєм і виходити з протестами 8 серпня на вулицю Банкову під АП.
Наслідок – у зазначеному місці в понеділок дійсно пройшов мітинг родичів українських заручників. Навіть вдалося переконати кількох жінок приєднатися до голодування.
Дійсно, питання полонених для всіх українців дуже болісне і важке і це зрозуміло. За офіційними даними, у в’язницях РФ утримуються 10 українських заручників, ще 109 людей перебувають у полоні на окупованих територіях.
Та яка реально користь у вирішенні цього питання від акції, організованої Надією Савченко? Чи може Путін, який вирішує в даній ситуації практично все, зжалиться над голодуючими і виснаженими матерями українських бранців?
Чи може український Президент впаде на коліна перед терористами і проситиме звільнити українців? І справа тут навіть не у тому, чи піде Порошенко на щось подібне, і чи доцільно це робити взагалі, а у реакції українських героїв, які ладні до скону гнити за російськими гратами, аби лише ті, хто вбивав на нашій землі, понесли справедливе покарання.
Так, 3 серпня звільнений ув'язнення в РФ Геннадій Афанасьєв прокоментував ініціативу Надії Савченко щодо ведення прямого діалогу з бойовиками та обміну членів незаконних збройних формувань на українських полонених так:
«Якби коли я був у в'язниці, хтось прийшов і запропонував мені відпустити всіх терористів, які вбивали наших героїв на сході України в обмін на всіх політв'язнів, - я попросив собі ще кілька років ув'язнення і заварити двері в камеру».
Тому, у ситуації, в якій зараз не живуть, а просто виживають українці, відверто грубими заявами і звинуваченнями нічим реально не допомогти. Для ще більшої дестабілізації ситуації в Україні - годиться, для дискредитації України в очах світової спільноти - годиться, для банального самопіару - годиться, для провокації соціально-політичних конфліктів - годиться, для сприяння черговим перевиборам з метою провести певних політиків у владу - годиться, для реальної допомоги у вирішенні проблеми полонених- НІ! Діючи так, як зараз діє нардеп Савченко, вона виглядає чиєю завгодно маріонеткою, ціллю якої є підтримування «постійного жару» в Україні, але аж ніяк не самостійним політичним гравцем, який працює на благо своєї країни.
І на фоні цього всього пані Савченко щиро дивується увазі експертів та ЗМІ до її персони, мовляв, «Українська правда» дозволяє собі оцінювати її заяви.
Так а чого Ви хотіли? Ви ж не тільки законний представник народу у парламенті, але й національний герой і символ, здатний надихати і вести за собою людей. Але це дуже велика відповідальність, і спитають у підсумку з Вас. Тому час би вже визначитись, на чиєму Ви боці, пані Савченко.