Як тільки столичний мер Віталій Кличко не тільки проявив співчуття, але й протягнув руку реальної допомого, погодивши зі своїм львівським колегою Андрієм Садовим прийом і переробку частини сміття на київському заводі «Енергія», мисливці за політичним піаром очорнили і цей людяний жест, приписавши керівникам міст таку собі політичну домовленість: переробка сміття в обмін на лояльність фракції «Самопоміч» до команди мера в Київраді.
Мало того, всю цю «концепцію» її творці, без сумніву, керуючись власними корисливими мотивами, підв’язали до надзвичайно дискусійного та гострого в столиці політичного питання – відновлення роботи районних у місті рад. Мовляв, тепер, коли «Самопоміч» і «Солідарність» голосуватимуть на сесіях Київради злагоджено, таке життєво необхідне для міста рішення як створення райрад у Києві точно не буде прийняте.
Так, в одній із публікацій на інтернет-порталі КиевVласть читаємо коментар «інформованого джерела в Київській міськдержадміністрації», який виглядає наступним чином: «Після того, як Кличко та Садовий домовилися про вивезення до Києва львівського сміття, фракція «Самопомочі» в Київраді не блокуватиме його засідання. Така політична ціна домовленості».
Також у статті зазначається, що «…тепер у Кличка і секретаря Київради Володимира Прокопіва є стійка депутатська більшість і це означає, що виборів до райрад Києва в найближчому майбутньому не буде».
Свою позицію, стосовно райрад у місті я висловлював неодноразово. Якщо коротко, вона полягає в тому, що я завжди вважав і вважаю себе прибічником функціонування райрад у столиці, бо ці інституції зроблять депутатів ближчими до виборців, проблеми яких вимагають оперативного вирішення. Проте я за розумний підхід в даному питанні – спочатку потрібно чітко визначити повноваження райрад, а вже потім їх обирати, а не лізти поперед батька в пекло. Детальніше про те, кому вигідно, щоб децентралізація в Києві пройшла поспішно, ви можете прочитати у моєму блозі «Чому Київрада ніяк не може запрацювати або Про особливості децентралізації влади у столиці».
Але зараз не про це.
Через львівське сміття на київському заводі у деяких мешканців міста почалася справжня паніка. Головними аргументами «проти» стало те, що нібито столицю перетворюють на глобальний смітник, а місцеві жителі буквально «задихаються» від смороду від спалювання сміття. Особливо передбачуване і те, що одним із палких критиків доброго жесту київського мера по відношенню до львів’ян є Борислав Береза – один із основних опонентів чинного мера на минулих виборчих перегонах. Думаю, коментарі тут зайві…
Але ж, виходячи з публікації з Андрія Садового в соціальній мережі Facebook, на київський завод тимчасово буде вивозитись всього 35% від львівського сміття.
«Ми досягли домовленості з Києвом про тимчасовий прийом твердих побутових відходів (ТПВ) на місцевий сміттєспалювальний завод ... Київ щодня виробляє 3000 тонн сміття, Львів - 650, з нього тільки близько 35% буде вивозитися в Київ, інші - на інші полігони. Я дякую меру Києва Віталію Кличку за простягнуту руку допомоги. Друзі пізнаються в біді», - написав 21 червня мер Львова.
А Віталій Кличко, тай, зрештою, фахівці запевняють, що на даний момент «Енергія» недогружена і легко впорається з додатковими відходами.
Тому, власне кажучи, яка різниця, яке сміття спалюється – київське, чи львівське? Крім того екологи повідомляють про відсутність будь-якої небезпеки з цього приводу.
Щодо політичних пліток, то про яке синхронне голосування в «Солідарності» і «Самопомочі» в Київраді йде мова? Адже зробивши нескладний аналіз статистики по голосуванню за останній час, легко переконатися, що це – абсолютна неправда.
Підсумовуючи, хочу наголосити, що метою даної публікації не є виправдання кого-небудь, чи навпаки – обливання брудом. Просто хочеться, аби політики перестали спекулювати на людському горі, гострих проблемах, які роздирають суспільство, життєво важливих і болючих для країни питаннях. Хочеться нагадати, що крім політичних рейтингів, влади та особистих вигод є ще й проста людська совість, толерантність, співчуття, взаємодопомога. Є ще мільйони українців, які чекають від політиків, яким вони віддали свої голоси, не постійної гризні між собою, а реального вирішення наболілих проблем.