ГлавнаяБлогиБлог Олега Петровця

Чому Київрада ніяк не може запрацювати або Про особливості децентралізації влади у столиці

Блокування трибун, чи демонстративна неучасть деяких обранців містян у пленарних засіданнях Київради уже увійшли в звичку, при чому – геть не здорову. Мешканці столиці, проблеми яких систематично не вирішуються, нарікають, зневажають, але вже ні чому не дивуються. Однак під час останньої сесії Київради 2 червня сталося дещо дійсно незвичне. Під стінами будівлі розтягнули політичні прапори та транспаранти в найкращих традиціях популізму, а деякі депутати замість того, щоб розпочати виконання своїх прямих обов’язків у сесійній залі, розпиналися перед ЗМІ, практично благаючи донести їх «демократичну» позицію до народу. Коли нарешті «демократична» позиція була озвучена, а люди під Київрадою позмотували реквізит, палкі спікери позаходили в залу, давши надію на те, що конструктивна робота все-таки розпочнеться. Однак, ця надія розвіялася майже моментально, коли депутати усіх фракцій за винятком «Солідарності» повитягали з системи для голосування свої реєстраційні картки. Таким чином робота Київради знову була паралізована, а надії киян – розбитими.

Фото: Георгій Ясинський

То в чому ж причина?

Не заглиблюючись в історію, перейдемо одразу до суті.

Своїм рішенням від 26 травня 2016 року депутати Київради фактично дали «зелене світло» райрадам у місті (рішення «Про звернення депутатів Київської міської ради до Центральної виборчої комісії»).

Проте, мотивуючи свої дії тим, що дане рішення було ухвалене без належного закріплення на законодавчому рівні компетенції районних у містах рад, вирішення питань бюджету, який має формувати районна у місті рада, питань власності і землі, якими мають розпоряджатися районні у містах ради, без уточнення виборчого законодавства стосовно виборів саме районних у містах рад та врегулювання існуючих на законодавчому рівні колізій, київський міський голова Віталій Кличко його призупинив його дію, внісши на повторний розгляд.

Цей факт став причиною практично оскаженіння частини депутатського корпусу, які у всі мікрофони, камери і диктофони кричали про блокування розвитку в Україні і навіть мало не про державну зраду.

Відповідно до їхніх аргументів, на депутата Київради припадає занадто багато населення і таким чином не відбувається ефективної співпраці. Крім того, згідно з проголошеним курсом на децентралізацію у всій країні, за їхньою логікою, райради у Києві повинні бути.

Крім того, «Солідарності», яка представлена в Київраді 52 депутатами, закидають блокування прийняття даного рішення через небажання ділитися владою з депутатами, які прийдуть на місця.

Що ж, звучить ніби логічно і переконливо. Але насправді все в цій аргументації гарненько «причесане» тільки зверху. Якщо провести навіть нескладний поверхневий аналіз, стає зрозуміло, як то кажуть, «ху із ху».

Отже, далі наведемо лише декілька аргументів того, чому зараз створення районних у місті рад не принесе користі ні киянам, ані країні в цілому.

Аргумент 1

При діючому законодавстві районні ради абсолютно неефективні, адже їх повноваження збігаються з повноваженнями Київради. Тобто, замість того, щоб боротися із бюрократією, в якій потопає держава, її пропонують помножити.

Аргумент 2

Утримання райрад – це досить немаленькі кошти, які в сьогоднішніх нелегких умовах в дефіциті. То чи варто їх витрачати на неефективну бюрократію?

Аргумент 3

Децентралізація і місцева демократія – це, звичайно добре їх потрібно неодмінно розвивати. Бо ж дійсно, тільки на місцях управління буде ефективним і тільки громада знає, що для неї краще. Проте ініціатива до об’єднання громади має йти знизу. Тільки тоді місцеве самоврядування буде дієвим. Крім того, як депутат-мажоритарник, я добре знаю, що питання утворення райрад зараз далеко не найгостріше для людей.

Аргумент 4

«Солідарність» звинувачують у небажанні ділитися владою. Та чи не прикривають гучними заявами про демократію та децентралізацію свої справжні владні амбіції ті, хто намагається «проштовхнути» рішення про райради на даному етапі, адже в наступні 4 роки після обрання складу цих органів, їх повноваження змінювати буде не правильно. А це - керування розміщенням МАФів, організація торгівлі на ринках тощо. Хіба не ласий шматочок для тих, хто не має бажаного представництва в парламенті і Київраді? Можливо варто по іншому подивитися на систематичне блокування Київради деякими депутатами, які таким чином намагаються дискредитувати Київраду та ефективність її роботи?

Аргумент 5

На нормативному рівні немає чітко прописаного механізму щодо бюджетів райрад, майна тощо. І коли одній райраді виділять коштів більше, ніж іншій, це неодмінно призведе до конфлікту райрад між собою і Київрадою.

Аргумент 6

На правовому рівні існує колізія норм законодавства щодо призначення/обрання голів районних адміністрацій. Закон «Про столицю України - місто-герой Київ» говорить, що головою районної адміністрації стає голова районної ради – депутат. Але чинний закон «Про державну службу» забороняє бути депутатом і головою адміністрації. Таким чином обрання райрад у Києві без усунення даної колізії стане причиною владного колапсу в місті-столиці країни, що знаходиться у стані війни. То чи не загроза це національній безпеці? Чи не привід для насмішок з боку агресора?

Досить?!!!

В кінці хочу наголосити, що завжди вважав і вважаю себе прибічником функціонування райрад у столиці, бо ці інституції зроблять депутатів ближчими до виборців, проблеми яких вимагають оперативного вирішення. Проте я за розумний підхід в даному питанні – спочатку потрібно чітко визначити повноваження райрад, а вже потім їх обирати, а не лізти поперед батька в пекло.

Олег Петровець Олег Петровець , Політичний експерт
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter