Можливо, ця кримінальна справа не набула б резонансу, якби 1 червня не оприлюднили відео злочину з бодикамери поліцейського. До слова, стражів порядку на місце злочину викликав брат індуса, який заявив про напад на ґрунті расизму. На записі видно, що після розмови з Дігвою поліцейські підійшли до чоловіка, який лежав на землі. Той повторював: «Мене вдарили ножем, я не можу дихати». Але стражі правопорядку повірили не йому, а словам нападника, який вдавав із себе жертву расизму. Тож вони закували Новака в кайданки й зачитали йому права. Один поліцейський засумнівався, що хлопець каже правду про загрозу для свого життя словами: «Я так не думаю, хлопче». За кілька хвилин 18-річний студент помер.
2020 року у США чорношкірий Джордж Флойд, людина з кримінальним минулим, яка вживала наркотики, теж промовляв фразу «я не можу дихати», коли його затримали поліцейські після спроби чинити опір. Відео його смерті спровокувало масштабні акції проти расизму, які в багатьох містах переросли в масові заворушення та погроми. За різними даними, лише страхові втрати від мародерства і підпалів становили від одного до двох мільярдів доларів. Були спроби підпалів і штурмів поліцейських дільниць, декотрі успішні. Під гарячу руку потрапили пам’ятники й монументи історичним діячам, яких звинуватили в расизмі й імперіалізмі.
Великого поширення набув ритуал ставання на коліно. Він вийшов за межі спортивних змагань і поширився на публічну сферу. Клякали поліцейські, політики, мери, сенатори і конгресмени, міністри і лідери думок. Під тиском протестувальників влада в деяких штатах і містах скоротила фінансування поліції та обмежила практику застосування задушливих прийомів. Також особливої популярності набула культура скасування, коли великі бренди й медіа змінювали назви і логотипи, які вважали расистськими. А великі корпорації виділяли мільярди доларів на підтримку програм DEI.
Чорний американець Джордж Флойд вмить став іконою сучасних радикальних лівих і символом руху Black Lives Metter. А його історія опинилася в центрі уваги всіх світових медіа. Зовсім по-іншому розвивалися події навколо вбивства білого Генрі Новака, яке медіа тривалий час узагалі ігнорували.
Знадобилося пів року, щоб резонансний злочин і негідна поведінка поліції нарешті привернули увагу журналістів. Жахливе вбивство, про яке шість місяців майже ніхто не знав, вмить стало топтемою для обговорень у Великобританії. Сумна і несправедлива історія Генрі Новака, а також упередженість поведінки поліцейських нарешті потрапили у провідні медіа. А також спровокували хвилю масового обурення в британському суспільстві.
2 червня, наступного дня після вироку вбивці, який отримав довічний термін ув’язнення з можливістю вийти на волю через 21 рік, до поліцейської дільниці в Саутгемптоні прийшов обурений натовп. Люди вигукували гасла проти поліції та звинувачували її в расизмі. Демонстрація переросла в сутички.
Родина Генрі Новака закликала не використовувати смерть сина для розпалювання ненависті і розколу в суспільстві. Але батько вбитого, виступаючи після оголошення вироку, заявив, що Генрі не мав померти. А поведінку поліції назвав принизливою і нелюдською. Він підкреслив контраст у ставленні: вбивця отримав гідність і повагу, тоді як його невинного сина взяли у кайданки. Марк Новак закликав уряд розглядати злочини з використанням ножів як надзвичайну ситуацію національного масштабу.
Коли справа Генрі Новака набула розголосу, її почали активно коментувати провідні британські політики. Лейбористський прем’єр-міністр Кір Стармер сказав, що як батько 17-річного сина відчув себе зле, коли побачив дії поліції, які заслуговують на належне розслідування. Але додав, що немає виправдання для насильства й розколу.
Очільниця Консервативної партії Кемі Баденок зауважила, що провокувати суспільний гнів — це неправильна реакція на вбивство Генрі Новака. Так вона натякнула на Найджела Фараджа. І закликала перестати використовувати расу як критерій для визначення законів. Водночас розкритикувала згубну політику ідентичності, посилену рухом Black Lives Matter. І резонно зауважила: чому зараз Кір Стармер та інші лейбористи не стають на коліна за Генрі Новака, як вони раніше ставали за Джорджа Флойда?
Очільник ліберальних демократів Ед Дейві заявив, що вбивство Генрі Новака було жахливим. Надто через дії поліції. Він сподівається, що незалежне розслідування допоможе встановити, чому правоохоронці зробили таку помилку.
Натомість лідер правої Reform UK Найджел Фарадж назвав справу доказом існування дворівневої поліції. Це формулювання означає, що британська правоохоронна система поблажливіше ставиться до злочинів представників расових й етнічних меншин, тоді як права корінного населення не захищені однаковою мірою. І закликав до холодної люті. Його колега по партії Роберт Дженрік додав, що поліцейського, який одягав кайданки на Генрі Новака, мають притягнути до кримінальної відповідальності. На його думку, панівна антирасистська догма, яка пронизує правоохоронні структури, змусила поліцію повірити нападнику, а не жертві.
Безперечно, праві політики Великобританії спробують максимально скористатися з провалу поліції. Вони отримали наочне підтвердження тези про те, що британська правоохоронна система зламалася і функціонує неналежно. Усе це лише ускладнить хитке становище уряду Кіра Стармера, який і так має безліч проблем.
Резонанс від убивства Новака і відверто нікчемної поведінки поліції, яка повірила голослівним заявам про расизм, може вийти далеко за межі Сполученого Королівства. Активно трагічну смерть Генрі Новака коментував Ілон Маск, який підтримує думку, що британець став жертвою «антибілого расизму». А французький ультраправий політик Ерік Земмур назвав злочин алегорією того, що переживає весь Захід, коли «злочинець-емігрант захищений релігією антирасизму, яка паралізує уряди й поліцію».
У західному світі накопичилася значна недовіра до еліт, а також роздратування наслідками масової міграції і культивуванням комплексу провини білих за всі гріхи минулого. Упереджені дії британської поліції в цьому випадку дійсно можна трактувати як прояв зворотного расизму. Коли білі винні за замовчуванням, тоді як злочинна поведінка представників інших рас і етнічних меншин не отримує належної жорсткої реакції. Безперечно, праві сили спробують використати цей жахливий злочин як аргумент у своїх дискусіях з ідейними опонентами. Зрештою, вони мають з кого брати приклад.