Візит з політичними наслідками
Ніщо не віщувало проблем, коли президент України Володимир Зеленський перебував у парламенті Канади: спершу його промова, тоді спікера Палати громад Ентоні Рота. Усе змінила офіційна церемонія, що включала вшанування 98-річного Ярослава Гуньки, якого Рота назвав «українським і канадським героєм, який воював проти радянської влади під час Другої світової війни». Члени парламенту від усіх партій піднялися, щоб аплодувати Гуньці.
Пізніше в медіа оприлюднили інформацію про його приналежність до 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина». Росіяни та їхні проксі на Заході миттю підхопили: мовляв, Зеленський і його західні партнери оваціями вітали «нациста».
Насправді питання дискусійне, переконані українські історики, оскільки дивізія СС «Галичина» ніколи не була засуджена — ані на Нюрнберзькому процесі, ані будь-яким іншим трибуналом – і доказів зворотного не знайдено. Ба більше, немає свідчень, що саме українські дивізійники вчиняли воєнні злочини.
Однак застаріле бачення подій, здебільшого сформоване під впливом радянської політики та історичної науки, зіграло свою деконструктивну роль. Так, спершу відреагували кілька єврейських організацій, які засудили членів парламенту за те, що вони вітали Гуньку. Зокрема, Центр вивчення Голокосту «Друзі Симона Візенталя» опублікував заяву, в якій сказано, що підрозділ «несе відповідальність за масові вбивства невинних мирних жителів із неймовірною жорстокістю та злістю».
Коли ж скандал вийшов на міжнародний рівень, спікер Рота перепросив за помилку, заявивши, що лише він відповідальний за запрошення гостя. «Мені дуже прикро, що я образив багатьох своїм жестом», – сказав Рота.
Однак це не загасило пожежі. Лідер Нової демократичної партії Пітер Джуліан і провідник Квебекського блоку Ів-Франсуа Бланшет закликали Рота піти у відставку. Відреагував прем’єр-міністр Джастін Трюдо: його «глибоко збентежила» помилка спікера. Він зазначив, що інцидент є «жахливим порушенням» пам’яті мільйонів людей, які загинули під час Голокосту, і наголосив, що саме Рота несе «виключну відповідальність».
В результаті тиску з боку всіх партій 26 вересня Ентоні Рота подав у відставку.
Українські офіційні особи скандалу не коментували, і спрацювало правило: не говориш ти – говорять про тебе. Хоч варто було б згадати про трагічну історію Другої світової, в якій українці опинялися в арміях чужих держав, а зараз натомість воюють у власній – щоб ніколи більше не опинятися в ситуації початку – середини ХХ століття.
«Подарунок» під вибори?
Скандал не вичерпано, оскільки галас здійняли ще й поляки. Спершу ситуацію прокоментував посол Польщі в Канаді Вітольд Дзельський. «Посилаючись на коментарі ЗМІ щодо візиту президента України до парламенту Канади, хочу повідомити, що посольство Республіки Польща завжди реагує на чутливі питання на основі детального аналізу», – написав дипломат у соцмережі X (раніше Twitter).
Через кілька годин, вочевидь, порадившись із Варшавою, посол опублікував більш жорсткий пост. Він підкреслив, що канадський парламент вшанував оплесками людину, «відповідальну за вбивство тисяч поляків і євреїв», а також зазначив, що Польща, яка є великим союзником України, «ніколи не погодиться вибілювати таких негідників».
09/22 🇨🇦&🇺🇦 leadership at @OurCommons cheered a member of Waffen-SS Galizien, notorious #UA military formation of #WW2 responsible for murdering thousands of Poles & Jews.
— Witold Dzielski (@WitoldDzielski) September 24, 2023
🇵🇱 best ally 🇺🇦 has, will never agree on whitewashing such villains! As 🇵🇱 Amb. to 🇨🇦 I expect an apology. pic.twitter.com/j6EkVWGg1d
Трохи згодом з’явилася реакція польського уряду. Так, заступник міністра закордонних справ Аркадіуш Мулярчик назвав подію ганебною. «Це ганьба, що урядовці канадського парламенту не знали історичних фактів про Ваффен-СС. Це чітко показує, що існує велика прогалина у знаннях про Другу світову війну», – заявив Мулярчик.
Та в найгостріше відреагував міністр освіти і науки Пшемислав Чарнек, який заявив про можливу екстрадицію Ярослава Гуньки. «З огляду на скандальні події в канадському парламенті, пов’язані з ушануванням у присутності президента Зеленського члена злочинного нацистського формування СС "Галичина", я вжив заходів щодо можливої екстрадиції цієї людини до Польщі».
Окрім того, він опублікував на ім’я президента Інституту національної пам’яті Польщі доктора Кароля Навроцького листа, в якому терміново закликав з'ясувати, чи Гунька «розшукується за злочини проти польського народу та поляків єврейського походження».
Вірогідно, ситуація може виявитися зручною для польських правих, оскільки чинна влада неодноразово використовувала історію як зручний інструмент. Так, як це було, наприклад, з Волинською трагедією, яку на законодавчому рівні Сейм назвав «геноцидом», чи в контексті вимоги репарацій від Німеччини за агресію Другої світової війни.
Реакція польської влади не дивує. 15 жовтня відбудуться парламентські вибори. І роздмухування нового скандалу, де хоч і не прямо, але все ж фігурує українське питання, могло б зіграти на руку владній партії «Право і справедливість», якій у потилицю дихає головний суперник – «Громадянська платформа» Дональда Туска.
Чи стане ця історія зручним аргументом у руках учасників польських перегонів? Не факт. Але й виключати не можна, тому Україні слід бути готовою.
На радість Кремлю
Не секрет, що підтримувані путінським режимом ЗМІ протягом усієї війни ретранслюють пропагандистську риторику на основі неправдивих тверджень про те, що Україною керують неонацисти. Вочевидь, Москва не могла знехтувати ситуацією з Ярославом Гунькою.
«Оплески Володимира Зеленського фашистам підтверджують нацистську ідеологію Києва», – заявив речник Кремля Дмитро Пєсков. Він закликав Канаду «передати Ярослава Гуньку правосуддю або тим, хто хоче справедливості».
Імовірно, російські пропагандисти далі використовуватимуть цей епізод. Не виключено, що й сама історія виникла не випадково – хтось же порадив керівникам канадського парламенту саме Ярослава Гуньку. І цей хтось не міг не розуміти, який шквал емоцій спричинять аплодисменти ветеранові дивізії СС «Галичина».
Хай там як, важливо, щоб Україна тримала удар і не дозволяла зацікавленим силам спекулювати на цьому питанні, адже головне завдання – не допустити шкоди національним інтересам.