У традиційному зверненні до послів наприкінці літа французький президент був однозначний: «Європа з 27 членів – це непросто. Коли нас стане 32 або 35, простіше не буде. Потрібна певна сміливість, щоб прийняти Європу різних швидкостей».
Коли Макрон каже про «різні швидкості», він має на увазі принцип, згідно з яким ЄС не чекає, поки країна-кандидат виконає всі вимоги та уніфікує свої системи під європейські, а натомість вступає та продовжує реформи вже у складі об’єднання. Цей підхід критикують за посилення політичної та економічної неоднорідності, але у випадку України, яка ще не задовольнила всі запити, Європа «кількох швидкостей» – це єдиний реалістичний сценарій.
Два виконані критерії із семи
Минулого тижня у промові про справи союзу очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн визнала, що Україна досягла «важливого прогресу», щоб відповідати вимогам ЄС для вступу, а саме розширення назвала «доповненням». «Майбутнє України – в ЄС», – чітко зафіксувала фон дер Ляєн і навіть наполягла на тому, що унія не повинна чекати на зміну хартій, аби отримати інструменти інтеграції нових членів.
У червні, коли ЄС дав проміжну оцінку виконання Україною вимог для вступу, йшлося про два критерії із семи, а саме – судову реформу та закон про медіа. «Хорошим» прогресом у Брюсселі назвали реформування Конституційного Суду, а от поступ у чотирьох інших пунктах (боротьба з корупцією, антиолігархічний закон, боротьба з відмиванням коштів і закон про нацменшини) охарактеризували як «частковий». У жовтні на саміті у Гранаді дії України знову розглядатимуть під лупою, і питання тепер у тому, наскільки поблажливим буде європейське «журі».
Міграційна криза перехоплює увагу
З тону і суті щорічного виступу очільниці Єврокомісії було помітно: на відміну від минулого року Україна не монополізує простір обговорень у Європі. Якщо у 2022-му Урсула фон дер Ляєн навіть на трибуну вийшла в жовто-блакитному костюмі та присвятила більшу частину промови російській агресії, цього разу до порядку денного додалися й інші нагальні внутрішні справи: екологічна політика, гендерні питання, промисловість, штучний інтелект і міграційна криза.
Минулого тижня очі європейських політиків були прикуті до Лампедузи, куди лише за добу прибули рекордні 7 тисяч мігрантів. У неділю Урсула фон дер Ляєн та італійська прем’єрка Джорджа Мелоні відвідали пункт прийому біженців на острові та презентували терміновий план дій з десяти пунктів, який, поміж іншого, передбачає ліпшу систему розподілу мігрантів по країнах ЄС, із чим уже не погодився Берлін і може не погодитися Париж, де якраз точаться дебати щодо міграційної політики.
Рекорд прибуття на Лампедузу може виявитися початком нової масштабної міграційної хвилі. Державні перевороти в шістьох африканських країнах за останні чотири роки примножують число тих, хто нелегально перетинає Середземне море на шляху до ЄС. Зазвичай одним з важливих бар’єрів виступала Лівія, яка перехоплювала більшу частину охочих дістатися Європи морем. Однак через масштабні повені, з якими зіштовхнулася країна і які забрали вже понад 11 тисяч життів, контроль над береговою лінією ослаб. Європа розраховує на допомогу Тунісу, який отримає фінансову поміч в обмін на пантрування берегової лінії. Словом, міграційна криза ризикує перебрати на себе вагому частку уваги й обговорень на саміті у Гранаді, тоді як війна, яку Росія веде проти України, та й вступ України до ЄС можуть відійти на другий план.
