Ендрю Пітерс
Упродовж останніх 20 років, поки йшла війна в Афганістані та Іраку, тисячі американців бачили в себе на порозі вісників страшної новини – двох офіцерів у парадній формі, які приходили висловити співчуття і подяку родині загиблого солдата.
Щось схоже відбулося і з Джоном і Хізер Пітерсами, коли їм передали урну з прахом 28-річного сина Ендрю Пітерса – добровольця, який загинув у лютому в лавах Українського іноземного легіону. Однак їм висловили співчуття і подяку не американські офіцери і не уряд США, а офіцери з посольства України, які приїхали з Вашингтона до Маршфілда, що у штаті Вісконсин.
«Добре, що його останки тут, але з цим приходить усвідомлення, що він уже ніколи не повернеться додому», – каже батько Ендрю, дивлячись на урну з прахом сина.
Щойно закінчилися найдовші американські війни, багато ветеранів знову взялися за зброю, щоб боронити Україну від російської агресії. Вони поїхали як приватні особи, попри численні застереження адміністрації Байдена і Державного департаменту, які попереджали громадян США про смертельну небезпеку в разі перебування в Україні. Зараз відомо принаймні про 16 американців, які загинули на українських фронтах.
Немає точних даних про загальне число американців, які вирішили стати на захист України. Відомо лише про 20 тисяч американських добровольців, які висловили бажання вступити в Іноземний легіон.
Як багато інших добровольців, Ендрю був шокований стражданнями мирних українців і негайно відгукнувся на заклик президента Зеленського до ветеранів у всьому світі допомогти українцям дати відсіч агресору.
Батько Ендрю каже, що син дуже важко пристосовувався до цивільного життя у рідному Вісконсині після звільнення з армії. Сам Джон Пітерс також є ветераном Першої іракської війни. Спочатку він спробував відмовити сина від поїздки в Україну, потім захотів поїхати разом з ним. Але зрештою дійшов до висновку, що у свої 53 роки він буде тягарем і залишився вдома.
Джон не погодився з пропозицією своїх друзів додати ім'я Ендрю до місцевого меморіалу, бо він загинув не на службі за Америку. Натомість ушановуючи свого сина, установив прапор України у своєму домі поряд з американським і почепив ще один синьо-жовтий стяг на будинку.
Нік Меймер
45-річний Нік Меймер 20 років прослужив в американській армії в зелених беретах і працював в Іспанії вчителем англійської мови. Після початку російської агресії його моральний компас, як він сам казав, повів його до України.
Нік загинув під руїнами будинку поблизу Бахмута. Про його смерть стало відомо з відео керівника російських найманців Пригожина. У кадрі наближений до Путіна куратор «Вагнера» стояв біля тіла Меймера і показував його водійське посвідчення та картку ветерана армії США.
Україні вдалося отримати тіло Ніка, невдовзі його передадуть у США родині.
Купер Ендрюс
26-річний Купер Ендрюс, сержант морської піхоти США, загинув 19 квітня в районі Бахмута. За словами його матері, керований ідеєю боротьби з фашизмом, він перебував в Україні кілька місяців, головним принципом його життя було «Якщо не я, то хто?».
Мати згадує, що Купер відзначався загостреним відчуттям справедливості, його особливо обурило поліцейське свавілля і вбивство 12-річного Таміра Райса у 2014 році. Після загибелі Купера його родина зібрала 20 тисяч доларів пожертв, які підуть на благодійну допомогу.
Купер у підлітковому віці досяг звання орла-скаута в організації бойскаутів. Йому подобалася служба в морській піхоті, але обурювали там явні прояви расизму. Білі колеги називали його «чорним націоналістом» після того, як побачили в Купера книгу про Малколма Ікса – відомого афроамериканського діяча і проповідника.
Тільки в Україні Купер нарешті опинився в середовищі, про яке він сказав матері: «Ми тут усі брати». Зараз вона всіма способами добивається повернення тіла сина, яке планує поховати біля батька. У цій справі вона навіть зверталася за допомогою до української діаспори у своєму штаті Огайо і дуже розчарована пасивністю Державного департаменту. Хоча представники останнього на умовах анонімності кажуть, що роблять усе можливе для цього.
Грейді Курпасі
На початку травня у США прибули останки капітана морської піхоти 50-річного Грейді Курпасі.
Курпасі народився в Південній Кореї, його ще немовлям всиновила американська родина. Він пішов на військову службу відразу після терористичних атак 11 вересня, прослужив 20 років у морській піхоті і пішов у відставку лише в листопаді 2021 року. Грейді дуже недовго відпочивав і прибув в Україну як доброволець після початку російської агресії. Курпасі обороняв Київ, і у квітні його підрозділ перекинули на південний напрямок.
Його група під назвою «Команда Ворон» одержала наказ зайняти пункт спостереження. Курпасі разом з іншим добровольцем з Британії вийшов розвідати обстановку. Їхній товариш з Німеччини повідомив, що це було востаннє, коли чоловіків бачили живими.
Близький друг Курпасі Джордж Хіз розшукував і боровся за повернення тіла Грейді. Тільки завдяки неурядовим організаціям і волонтерам було встановлено місце загибелі Курпасі та знайдено частини його скелета, деякі особисті речі, які допомогли ідентифікувати тіло Грейді. Речі будуть передані майбутньому музею добровольців Іноземного легіону. На місці загибелі Грейді зібрали жменю зернин, які передали доньці героя.
Джордж Хіз зробив собі татуювання з іменами загиблих в Афганістані морських піхотинців. Тепер до нього буде додано ще одне – Грейді Курпасі.
Піт Рід
Піт Рід, колишній морський піхотинець, був медиком-волонтером і загинув 2 лютого від влучання російської ракети в його карету швидкої допомоги.
Алекс Поттер, удова Ріда, каже, що цей День пам’яті є особливо важким для неї. Вона познайомилася з Рідом 2016 року в Іраку, коли приїхала туди як журналістка, а Піт працював у гуманітарній місії. Він був двічі в Афганістані як піхотинець, а після служби працював у гуманітарних організаціях в Іраку, Сирії, Ємені та Польщі.
В Україні Піт був директором місцевого відділення Global Outreach Doctors, неурядової організації, яка скеровує групи медиків до районів, уражених конфліктами та голодом.
Алекс проживає в Анкориджі, на Алясці. Вона підтримує контакти з родиною Піта, але щоразу після візитів друзів залишається на самоті з особистим горем. Планує зустрітися з родичами Піта і розвіяти разом з ними його прах над місцевістю Беккет у Массачусетсі, де Рід колись був у дитячому таборі. «Ми просто зберемо родичів, кількох друзів і розвіємо Піта за вітром».
***
У День пам’яті президент Зеленський звернувся до американського народу і подякував США за допомогу, яку вони надають Україні.
«Від імені всіх українців я хотів би вшанувати мужність і самопожертву всіх американців, які стали на захист і продовжують захищати свободу. Ваша свобода встояла завдяки тим, хто за неї боровся. Наша свобода встоїть завдяки тим, хто за неї бореться», – сказав глава держави.
«Ми, українці, завжди будемо вдячні США і кожному американцю за надзвичайну підтримку, яка допомагає нам звести російську тиранію до тих, хто програв у боротьбі за свободу».