В одному з перших пунктів Стратегічного звіту Франція нагадує, що залишається єдиною в ЄС ядерною державою і саме на цьому ґрунтується її стратегія стримування. Водночас жодних ілюзій країна не має: “досі відносно стримана ядерна багатополярність може набути дерегульованої форми”. У документі Париж звинувачує Москву в “маніпуляції” і “баналізації” ядерної загрози, що для Франції є “неприпустимим”. Одним словом, французів не влаштовує те, що Путін вдається до ядерних погроз. Утім себе Париж вважає захищеним.
Якщо раніше Росія надавала перевагу політиці дезінформації та інформаційній війні, сьогодні до неї додалися повномасштабні військові дії, за допомогою яких країна прагне досягнути своїх імперіалістичних цілей. Франція має бути готовою до довготривалої конфронтації, яка може набути різних форм і поширитися на низку регіонів. Так, у звіті вказуються Середземномор'я, Чорне море, Балтійський регіон, Балкани, Північна Атлантика, а також Африка та Близький Схід.
Франція буде готовою до війни… у 2030 році
Географічним масштабом російської загрози обґрунтовується необхідність Франції до 2030 року мати “військові можливості, що дозволять вступити у конфлікт високої інтенсивності”. Акцент на даті – 2030 (!). Що відбудеться, якщо війна підповзе впритул до французьких кордонів раніше або набуде форми “атак дронів”, від яких, за словами Макрона, “Європа більше не захищена”, у звіті не пояснюють.
Цілий параграф у документі присвячено Африці. І тут теж суперечлива стратегія. З одного боку, пояснюється, що опосередкований конфлікт Росії і Франції вже розгортається в низці колишніх зон французького впливу на Африканському континенті через застосування Кремлем найманців і спроб налаштувати місцеве населення та владу проти “колективного Заходу”. Однак у цей самий час у Стратегічному звіті закріплено, як це було заплановано ще торік, згортання операції “Бархан”, у рамках якої 5500 французьких солдатів допомагали країнам регіону Сахель боротися з терористичними угрупованнями.
У Буркіна-Фасо, Нігері і Чаді досі залишається 3000 французьких військових, однак їхня робота буде “партнерського” і “логістичного” характеру. З часом вони мають повернутися додому. Залишивши вільний простір для діяльності ПВК “Вагнер”, яка за останні 5 років невпинно розширювала свою присутність в Африці? Хай там як, а в документі збройне формування згадується лише раз.
Закріпити французькі інтереси в Індокитаї
У Стратегічному звіті не оминули і Китай, “боротьба за світове лідерство” якого зі Сполученими Штатами підштовхує комуністичний режим країни наполягати на дискурсі “Західний світ проти всіх”. Така риторика бентежить Францію. І не лише риторика. У документі згадується “модернізація китайської військової машини”, а також “збільшення ядерного арсеналу”, які, у поєднанні з “російською поведінкою”, можуть поставити хрест на політиці стримування.
Франція, відповідно, намагатиметься налагодити відносини з Китаєм, а найголовніше – в Азійському регіоні. Саме тому після саміту країн G20, що розпочинається у вівторок на Балі, Емманюель Макрон продовжить азійське турне участю в саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. Франція стане першою європейською країною, запрошеною до участі в зустрічі, а це вже неабияка дипломатична перемога французького президента. “Це запрошення – історичне визнання французьких індо-тихоокеанських інтересів”, – похвалив себе перед подорожжю Макрон.
Франція завмерла в сірій зоні між усвідомленням ризиків, що зростають, втратою ілюзій про реальні наміри Москви та повільною реалізацією своїх військових амбіцій. Тим часом Емманюель Макрон не втрачає віри в дипломатію, однак, на відміну від першого півріччя війни, вона зосереджена на Китаї, а не Кремлі.