Політичний контекст?
1 вересня 2022 року лідер керівної в Польщі партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський під час публікації довгоочікуваного звіту про втрати років нацистської окупації Німеччини оголосив про величезний позов. Провідний польський політик заявив, що уряд вимагатиме від Берліна еквівалент 1,3 трлн доларів репарацій за нацистське вторгнення під час Другої світової війни та окупацію країни.
Публікація звіту, над яким з 2017 року працювала команда з близько тридцяти експертів, стала центральною подією відзначення 83-х роковин з моменту війни, що почалася 1 вересня 1939 року вторгненням нацистської Німеччини на територію Польщі з подальшою п’ятирічною жорстокою окупацією країни. Польський уряд стверджує, що країна не отримала повної компенсації від сусідньої Німеччини, яка нині є одним з її головних партнерів у Європейському Союзі.
Уже 3 жовтня очільник МЗС Польщі Збіґнєв Рау підписав дипломатичну ноту про репарації. За його словами, парафована нота виражає переконання в тому, що сторони повинні вжити «негайних кроків до постійного, всеосяжного, остаточного, правового і матеріального вирішення питання про наслідки агресії та німецької окупації 1939-1945 років».
«Підписана сьогодні мною нота, що направлена до німецького МЗС, є вираженням мого бажання всебічно врегулювати питання наслідків німецької агресії та окупації під час Другої світової війни», — написав Рау у своєму Twitter.
За словами міністра, «таке регулювання дозволить польсько-німецьким відносинам базуватися на справедливості та правді і призведе до закриття болючих сторінок у минулому та забезпечить подальший розвиток двосторонніх відносин у дусі добросусідства та дружньої співпраці».
Постає логічне питання: чому ця ініціатива виникла саме зараз?
Видання Bloomberg зауважує: сума збитків, наведена у звіті, більш ніж удвічі перевищує ВВП Польщі і «відновлює напружені дебати про репарації». На думку аналітиків агентства, це відбувається в контексті загострення риторики польської влади щодо сусідньої країни.
Водночас, як стверджує лідер найбільшої опозиційної політсили Польщі Дональд Туск, вимога польського уряду є відволікальним маневром – насправді ж керівна польська еліта прагне посилити свої електоральні позиції.
«Тут не йдеться про жодні репарації з Німеччини, тут йдеться про політичну кампанію всередині країни. Лідер ПіС Ярослав Качинський не приховує, що під час цієї антинімецької кампанії хочуть відновити підтримку керівної партії», — пояснив лідер «Платформи» Туск.
«Це, безперечно, є послабленням позиції Польщі на європейській арені та пошуком ворога», — оцінила заяву про звернення по репарації колишня лідерка Партії зелених, членкиня парламентського комітету у закордонних справах Малгожата Трач.
На думку опозиції, тема німецьких компенсацій покликана відвернути увагу суспільства від реальних проблем. Зокрема таких, як: інфляція, проблеми з постачанням вугілля, висока вартість електроенергії, а також блокування Євросоюзом траншів.
З політиками погоджується директор варшавського офісу «European Council on Foreign Relations» Пьотр Бурас: «За рік до виборів у «Права і справедливості» залишається не так багато гарних варіантів, щоби підтримати свою популярність, тому вона мусить йти в політичний наступ і вказати на ворога — тут Німеччина є хорошим кандидатом».
А втім, однозначно говорити про заполітизованість питання навряд чи варто. Адже позиція тієї самої «Платформи» почала дещо змінюватися, коли згадали резолюцію Сейму від 2004 року, в якій звернено увагу на те, що Польща досі не отримала від Німеччини репарацій за Другу світову війну. Тоді «Громадянська платформа» підтримала резолюцію. Наразі ж політики цієї політсили стали більше приділяти уваги практичній стороні питання репарацій, не ставлячи під сумнів його правомірність.
Чи є шанси на прорив?
Хай там як, питання відшкодування залишається не вирішеним. Так, британські ЗМІ нагадали про масштаби шкоди, завданої Польщі Німеччиною. За різними оцінками, під час Другої світової війни загинуло шість мільйонів поляків, зокрема три мільйони польських євреїв, а столиця країни Варшава була зруйнованою після повстання 1944 року, під час якого було вбито майже 200 тис. цивільних.
Завдана шкода, варто визнати, чимала. А отже, виникає ще одне логічне питання: чи реально Варшаві отримати грошову компенсацію від Берліна? Думки з цього приводу різняться.
Німеччина стверджує, що компенсація була виплачена народам Східного блоку в післявоєнні роки. Також позиція Берліна полягає в тому, що угода про припинення війни була укладена і що ФРН не погоджуватиметься на подальші претензії за цим мирним договором, у якому все врегульовано.
«Польща давно, у 1953 році, відмовилася від будь-яких подальших репарацій і неодноразово це підтверджувала», — повідомило МЗС Німеччини.
Відмову сплати компенсацій підтвердила й очільниця МЗС ФРН Анналена Бербок, заявивши, що питання воєнних репарацій є закритим.
На переконання аналітиків Bloomberg, правові перспективи отримання компенсації від Берліна є мізерними. Видання нагадує, що Греція висунула подібні претензії до Німеччини, претендуючи на 269 млрд євро, на що у відповідь отримала від німецької влади відмову.
Німецька влада роками говорить одне й те саме: це продумана тактика, адже Німеччина, як правило, не хоче сплачувати будь-кому репарації, оскільки це створить прецедент, що спонукатиме інших висувати подібні претензії.
Однак Варшава не здається: вона відкидає заяву тодішніх комуністичних лідерів, зроблену під тиском СРСР (який хотів звільнити Східну Німеччину від усіх зобов’язань) про відмову від претензій до Берліна.
Тож лідер ПіС Ярослав Качиньський наполягає на продовженні боротьби. Він негайно відреагував на заяву німецької міністерки, дорікнувши, що Німеччина виплатила компенсацію Намібії, яка у 1884-1915 роках була німецькою колонією. Натомість Польща отримала відмову.
Торкнувся питання репарацій і прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, який рішуче підтримав звернення партії. Він переконаний, що Польща отримає від Німеччини репарації, «хоча це станеться нескоро, а шлях до їх отримання буде довгим і вибоїстим».
«Цей процес може розтягнутися на покоління, особливо це стосується погашення окремих внесків, тому що сума дійсно велика», — заявив Моравецький.
Представники опозиційного табору також вірять у можливість отримання компенсації за нацистські злочини. Однак, на думку деяких з них, немає іншого способу врегулювання питання репарацій, окрім дипломатії.
«Гучних вигуків недостатньо, потрібен лише широкий дипломатичний наступ, а поки що, попри заяви, уряд нічого не зробив у цьому питанні», — вважає член комітету в закордонних справах Роберт Тишкевич.
Подібну думку висловив й заступник голови комітету в закордонних справах Павел Коваль. За його словами, для того, щоб не було так само, як зі Смоленською катастрофою, потрібно вимагати, щоб питання було «належним чином опрацьовано і підзвітне уряду».
Більш категорично мислить британський депутат польського походження Даніель Кавчинський. На його думку, оскільки німці не хочуть говорити про відшкодування збитків, завданих під час Другої світової війни, Польща повинна подати на них позов до міжнародного суду. І чим серйозніше польська влада підійде до питання репарацій, виділяючи відповідні ресурси на адвокатів, тим швидше це буде вирішено.
«Час спливає, відчайдушно спливає, тому що те покоління німців і поляків, яке краще усвідомлює цей борг, аніж наше покоління, відходить. Вважаю, що польський уряд має піти до міжнародного трибуналу і перед ним пред’явити позов проти Німеччини. Тому що абсолютно зрозуміло, що німці не терпітимуть жодних дискусій на цю тему, користуючись угодою, підписаною у 1953 році Берутом, який не мав легітимності представляти польський народ», — заявив Кавчинський.
Мабуть, лише час покаже, чи зможе Польща отримати компенсації від Німеччини за наслідки Другої світової війни. А проте, для України врегулювання цього спору репарацій є дуже цікавим з огляду на те, що, як і свого часу Польща, вона потерпає від зовнішньої військової агресії. Адже збитків від злочинних дій Росії вже завдано чимало. І польсько-німецький прецедент може бути корисним для майбутніх вимог Києва на адресу Москви.