Тріумф лівих і хиткі позиції Макрона
Сказати вже зараз, яким буде новий склад французької Національної асамблеї неможливо. Для цього потрібно дочекатися наступної неділі. Річ у тому, що французи обирають 577 депутатів за мажоритарною системою в одномандатних округах. Лише якщо у першому турі кандидат набрав у себе в окрузі понад 50% голосів за умови явки у 25%, він/вона автоматично проходить до Асамблеї. В іншому випадку відбувається другий тур за участі кандидатів, що набрали найбільший відсоток голосів. Таких округів — більшість.
Результати першого туру вже проектують певну картину — політичній силі президента пророкують від 255 до 295 крісел у нижній палаті, в той час як коаліція лівих претендуватиме на 150-190 крісел. Жан-Люк Меланшон звернувся до французів з нотками розчулення і подякував за довіру. Цифра, яка неабияк тішить “нескорених” і їхніх партнерів по коаліції, — національний результат у 25,66% підтримки. Це майже стільки ж, скільки здобула партія Макрона (25,75%).
Однак, специфіка мажоритарної системи у тому, що великий відсоток не завжди означає багато крісел. Так, наприклад, найбільші міста, як-то Париж і Марсель, віддали багато голосів за силу Меланшона, однак партія Макрона ширше представлена по всій території Франції, а отже матиме більше крісел за рахунок маленьких округів, в яких живе менша кількість виборців.
Кожному другому французу начхати на вибори
52,5% французьких виборців не прийшли на дільниці. Явка стала найменшою за історію П’ятої Республіки, тобто з 1958 року. Одна з причин, на яку посилаються французи, пояснюючи бойкот дільниць, — відсутність виборчої кампанії. Дійсно, після другого туру президентських виборів у кінці квітня, уся увага була прикута до формування Макроном нового уряду, на що президент витратив майже чотири тижні. Таким чином на активну кампанію залишалося менше місяця.
Інша причина, через яку французи масово не пішли голосувати, — той факт, що кандидати не пропонують гідного розв’язання проблем, які непокоять населення. На першому місці у цьому довгому списку — купівельна спроможність, на другому — система охорони здоров’я і на третьому — клімат. Війна в Україні відкотилася аж на восьме місце.
Представники всіх партій висловили занепокоєння низькою явкою та закликали французів виправити ситуацію наступного тижня. Зокрема, збільшення інтересу виборців до голосування може піти на користь лівій коаліції. У великій кількості округів у другому турі відбудуться дуелі між представниками партії Макрона і командою Меланшона, отже розподілення крісел може суттєво змінитися.
То чи впаде уряд?
За прогнозами, ліві навряд зможуть отримати абсолютну більшість і привести Францію до коабітації – ситуації, коли ініціативи президента блокуватимуться без згоди партії – переможниці. Найбільш вірогідний сценарій — президентська відносна більшість.
Від Макрона без абсолютної більшості очікуватимуть розпуску уряду, однак він не зобов’язаний це роботи. Тобто Елізабет Борн може зберегти своє крісло, як це вже відбулося з 1988 по 1991 у випадку Мішеля Рокара, якого Франсуа Міттеран залишив на посаді очільника уряду попри втрату більшості в Асамблеї.
Керувати країною за такого розкладу складно, але можливо. Рокар проштовхнув 28 законів завдяки сумнозвісній у Франції статті 49-3, за якою уряд у випадку крайньої необхідності може обійтися без голосування у Національній асамблеї, аби втілити той чи інший проєкт. Звісно, такий недемократичний метод може вилитися для уряду меншості у вотум недовіри, якщо в парламенті набереться на це достатньо голосів.
За наступний тиждень партія Макрона має переконати виборців, що досі вагаються, у необхідності прийти на виборчу дільницю і віддати голос за президентську більшість. Тим часом сам лідер країни має присвятити тиждень міжнародним питанням. У вівторок і середу на французького президента чекають у Молдові та Румунії, а до кінця тижня, згідно з деякими джерелами, Макрон може доїхати й до України.