Про історію ленд-лізу
Про програму ленд-лізу, яку організував уряд США для допомоги країнам-союзникам у протидії гітлерівській Німеччині під час Другої світової війни, майже не написано у вітчизняних підручниках з історії. Ця ініціатива президента Рузвельта згадується побіжно, попри те, що саме вона врятувала і Британію, і Радянський Союз, і Китай від поразки.
У радянські часи про ленд-ліз майже не розповідали, а якщо й говорив хтось, то негативно, наголошуючи, що СРСР є головним переможцем у війні, що він самотужки зміг відродити економіку і побудувати під час гарячої фази протистояння тисячі танків, сотні літаків, а головне – десятки потрібних оборонних заводів.
Усе це було брехнею. Правда ж полягає у тому, що якби не ленд-ліз, Британія остаточно програла б битву за Атлантику, її економіка була б знищена і країна могла б постати перед загрозою нацистської окупації. Якби не ленд-ліз, Японія змогла б повністю знищити слабку армію Китаю. І якби не указ Рузвельта, СРСР програв би війну, бо вже у 1942 році, коли було погоджено з Москвою цю ініціативу, більш ніж третина радянського населення перебувала в зоні окупації, ВВП країни знизився утричі, а величезна кількість оборонних підприємств була або знищена, або захоплена нацистами.
Якось ніхто в Москві від завершення Другої світової не згадував про прохання Сталіна до президента США у 1941 році – терміново створити другий фронт і «забезпечити Радянському Союзу 30 тисяч тонн алюмінію на початок жовтня 1941 року та щомісячну мінімальну допомогу в кількості 400 літаків і 500 танків (малих або середніх). Без цих двох видів допомоги Радянський Союз або зазнає поразки, або буде ослаблений до того, що надовго втратить здатність надавати допомогу союзникам своїми активними діями на фронті боротьби з гітлеризмом».
Сполучені Штати відповіли на це прохання, надавши за весь час війни більш ніж 11 млрд доларів, які пішли в першу чергу на постачання озброєння та необхідної для оборонної справи сировини.
Один короткий приклад: на початок війни СРСР мав більш ніж 26 тисяч літаків, протягом війни союзники окремо надали Москві ще понад 8 тисяч.
Саме завдяки ленд-лізу СРСР, Британія та інші учасники антигітлерівської коаліції змогли перемогти нацистську Німеччину.
Умови позики
Перше. Радянському Союзу, як і багатьом учасникам програми ленд-лізу, надавався безвідсотковий кредит з довготерміновою відстрочкою, причому перші виплати Москва розпочала лише у 1972 році, а завершила вже задовго після розпаду СРСР.
Друге. Гроші поверталися лише за вцілілу техніку, якої залишилося доволі мало. Москва до того ж списала більшу її частину.
Третє. Під оплату обов’язково підпадали товари цивільного призначення: залізничний транспорт, електростанції, пароплави, вантажівки й інше обладнання.
Четверте. США передавали не лише гроші та озброєння, а й кольорові метали, устаткування для заводів, рейки та потяги, сільськогосподарський транспорт, пальне, продовольство, медичне обладнання та медикаменти.
П’яте. Запроваджувався ленд-ліз у відповідь – СРСР мав надати доступ США до технології виробництва пороху для снарядів систем залпового вогню («катюш»). Деякі інші держави оформлювали дозвіл на встановлення американських баз на своїх територіях.
Ленд-ліз для України
Минулого тижня Сенат США схвалив законопроєкт «Ukraine Democracy Defense Lend-Lease Act of 2022», іншими словами – окрему програму ленд-лізу для України. Показово, що ця законодавча ініціатива, яка має двопартійну підтримку, була зареєстрована ще 19 лютого 2022 року – до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави.
Нинішня програма ленд-лізу, яку запропонували сенатори від Демократичної та Республіканської партій, має кілька важливих нюансів.
По-перше, США можуть надавати Україні в оренду або за безготівковим кредитом будь-яке оборонне озброєння чи засоби, зокрема й необхідні для його створення. Це доволі широкі рамки, які можуть включати не лише літаки, танки, артилерію чи шоломи, а й необхідне устаткування для оборонного виробництва.
По-друге, відповідну поміч, і це слід зрозуміти, зможе отримувати не лише Україна, а й інші держави Східної Європи, яким потенційно загрожує російська агресія. Наразі це вже відбувається: окремі країни надають нам радянську зброю, а самі отримують сучасні американські аналоги.
По-третє, оренда або кредит мають довготерміновий характер, більш ніж п’ять років, які зазвичай передбачають експортні процедури США.
По-четверте, передбачається, що уряд Сполучених Штатів може не повертати надане озброєння в будь-який зручний для себе час.
По-п’яте, Україна не повинна буде оплачувати всі додаткові витрати, яких зазнано протягом експлуатації озброєння чи оборонних засобів.
Шосте. Кінцеве рішення про передачу Україні зброї ухвалюватиме виключно президент Байден, більше не буде жодних бюрократичних процедур. Сам Київ надсилатиме відповідні пропозиції.
До слова, це не означає, що Вашингтон надішле потрібні нам літаки, бо завше є винятки чи обмеження. Так само і під час Другої світової США відмовилися надавати СРСР новітні бомбардувальники та не збиралися розкривати секрети ядерної зброї. Бо вже тоді було розуміння неминучості конфлікту.
Сьоме, найважливіше – у преамбулі до законопроєкту вказано, що вищевказані процедури діятимуть не просто до завершення війни з Росією, а допоки не припиниться воєнний конфлікт, що розпочався з анексії Росією Криму та Донбасу. Можна припустити, що йдеться про повне звільнення всієї території нашої держави.
Наразі дуже важливо зрозуміти не лише символічність такого кроку, а й його суть: Сполучені Штати ухвалювали закон про ленд-ліз у 1941-1942 роках, бо вважали, що це є захистом їхньої національної безпеки. Нині схожий процес щодо України також засвідчує, що Конгрес США та, вірогідно, адміністрація Байдена сприймають напад Росії на нашу державу не просто як акт агресії, а й як загрозу своїй оборонній системі.
