Військовий переворот у цій країні пояснюють тим, що повалений президент не зміг упоратися з посиленням активності ісламістських збройних формувань і військові вирішили покласти край цій безпорадності і твердою рукою навести лад. Проте з'явилася й інформація, що організатор перевороту, підполковник Поль-Анрі Дамімба, пропонував президенту Марку Каборе звернутися до «вагнерівців» ще до виступу військових, щоб вони допомогли навести порядок. А коли стало відомо про захоплення влади, до військових Буркіна-Фасо звернулася з пропозиціями про допомогу Співдружність офіцерів за міжнародну безпеку, яка є політичним прикриттям «Вагнера».
У листі Співдружності розповідається, як російська приватна військова компанія, яку у світі вважають аватаром російських спецслужб, наводить порядок в інших африканських країнах. Тож не виключено, що дії ісламістів у Буркіна-Фасо були інспіровані саме для того, щоб до країни прийшов «Вагнер».
Якщо влада Буркіна-Фасо відгукнеться на пропозицію російських диверсантів і «вимоги народу», ця країна приєднається до кількох держав Африки, де «Вагнер» почувається як удома. Це насамперед Центральноафриканська Республіка, у якій найманці успішно втручаються в управління країною, Малі, куди росіяни прийшли після недавнього воєнного перевороту, Лівія та Судан. І це зовсім не кінець російських амбіцій.
Російський підприємець Євген Пригожин – так званий «кухар Путіна», який завзято заперечує зв'язок з «Вагнером», виступив зі спеціальною заявою, в якій вітає державний переворот у Буркіна-Фасо та говорить про початок «нової ери деколонізації Африки». Пригожин стверджує, що на континенті знову «настав час полковників» і називає президента ЦАР Арканжа Туадеру та військових правителів Малі, Гвінеї та Буркіна-Фасо представниками «нового визвольного руху». І – підсумковий пасаж – «Володимир Путін теж був полковником, коли почав процес відтворення Великої держави». Це щоб ні в кого взагалі не залишалося сумнівів, чиї вуха стирчать з африканської кризи.
Західні аналітики часто дивуються, навіщо Росії все це взагалі треба? Так, звичайно, Радянський Союз активно цікавився Африкою, теж брав участь у дестабілізації континенту; інформацію про те, що відбувалося, збирали не лише дипломати, а й розвідники. У 1990-ті роки я випадково познайомився з чоловіком, що очолював бюро Агенції преси «Новини» (зараз всю цю організацію очолює Дмитро Кисельов) в Уагадугу. Але ж Росія – не Радянський Союз!
Проте це із західної точки зору. Путін бачить у відновленні російського впливу в Африці частину своєї стратегії реанімації імперії, хай навіть можливості не ті. Так, у Буркіна-Фасо особливо нема чим поживитися, зате можна обмежити вплив Франції, спецназ якої розміщується саме в Буркіна-Фасо і територія якої є важливою частиною організації антитерористичної операції в регіоні. І це «ключик» до французького президента Емманюеля Макрона, який не зацікавлений у прямій конфронтації з Кремлем багато в чому через небажання зіткнутися з протидією в Африці.
У Москві можуть розраховувати, що в обмін на обережність Росії в таких країнах, як Буркіна-Фасо, Франція займе «конструктивнішу» позицію в «нормандському форматі» і підтримає російську ідею про прямі переговори Києва з представниками маріонеткових адміністрацій окупованих територій. Невипадково чутку про можливість домовленостей щодо таких переговорів росіяни запустили напередодні останньої зустрічі радників лідерів країн «нормандського формату» саме з посиланням на Єлисейський палац.
Отже, російський прапор у руках учасників акції протесту в Уагадугу – це ще один доказ того, що Росія веде в Африці складну гру з прицілом на Європу. І, можливо, сама генерує нестабільність, з якою потім бореться – улюблений прийом російських спецслужб. Перетворення з «Верхньої Вольти з ракетами» на «Верхню Вольту з найманцями» пройшло успішно.