«В Україні наближаються президентські вибори, тобто дуже гаряча пора. Є пропозиція, щоб туди поїхав пан Ціхоцький, який є заступником міністра закордонних справ. Де факто, це посилення нашого політичного представництва», – зазначив наприкінці минулого року президент Польщі Анджей Дуда.
Експерт з Росії та безпекової політики
42-річний Бартош Ян Ціхоцький є фаховим істориком, випускником Інституту Історії Варшавського університету. Фахівець з «російського питання». Працював у Центрі KARTA, неурядовій організації, мета якої – документування новітньої історії Польщі та Центральної та Східної Європи та поширення знань про неї, державному Центрі східних досліджень, що займається моніторингом та аналізом політичної, економічної та соціальної ситуації в країнах Центральної, Північної та Східної Європи, на Балканах і на Кавказі, в Туреччині та Центральній Азії, Польському інститут міжнародних відносин при тамтешньому МЗС.
Ще одне важливе місце роботи нового посла – Бюро національної безпеки. Цей орган при президенті Польщі займається виконанням завдань у сфері безпеки і оборони, підготовкою стратегічних документів у сфері національної безпеки, моніторингом та оцінкою Збройних Сил Польщі, органів державної у сфері безпеки.
У 2015-2016 роках працював у посольстві Польщі в Москві, відповідав за двосторонні стосунки та контакти з медіа. Після повернення працював радником керівника Служби зовнішньої розвідки.
3 травня 2017 року Ціхоцький призначений заступником міністра закордонних справ, відповідальним за безпекову політику, та стосунки зі Східною Європою та США.
У лютому минулого року Бартош Ціхоцький був призначений відповідальним за діалог з Ізраїлем у конфліктній суперечці щодо польського Закону про Інститут національної пам’яті (У 2018 році в Польщі набув чинності закон, який вводить кримінальну відповідальність за публічне поширення ідей про вино польського народу чи держави або їх співучасті в злочинах, скоєних нацистами, або інших злочинах проти людства, – LB.ua). Втім, донині стосунки обох країн залишаються, м’яко кажучи, дуже прохолодними.
Погляди
Бартош Ціхоцький не є членом «Права і Справедливості», чинної польської партії влади, однак його погляди на стосунки між нашими країнами – цілком у руслі її ідеології. З одного боку – безумовна підтримка України у протистоянні з Росією, з іншого – категорична вимога до нашої держави зважати на позицію Польщі, формуючи свою політику у сфері національної пам’яті.
Про українсько-польські стосунки
«В польсько-українських відносинах кризи немає. Навіть у сфері історії ми спостерігаємо дуже гарне співробітництво між архівами, збереженням пам'яток, кладовищ тощо».
«У відносинах з Україною, на жаль, ми не маємо змоги відкласти вирішення проблем на майбутнє, всі вони вимагають термінового врегулювання, повної співпраці та зобов'язань обох сторін. Те, що відбувається в Україні – не тільки на фронті, а й у сфері державних реформ, державних фінансів або виборів наступного року – є визначальним для нас і для майбутньої європейського порядку»
Про підтримку України
«Якщо поглянути на співробітництво в галузі оборони, на нашу позицію щодо незаконної анексії Криму або агресії на Донбасі, а також на форуми ЄС і НАТО, то Польща є лідером проукраїнських ініціатив і постійно підтримує Київ».
«Польща, поряд з США, Великобританією та Канадою, є основою коаліції, що підтримує українські збройні сили, які захищають Європу від агресії Росії. Ракетний комплекс «Stokrotka» для ліквідації безпілотних літальних апаратів і легкоброньованих машин є унікальним прикладом співпраці оборонних галузей НАТО і країни-партнера, навчання на полігоні в Яворові під керівництвом польських інструкторів, постачання обладнання, зброї та боєприпасів – це буденність польсько-української співпраці»
Про українську політику національної пам’яті
«Ми засуджуємо політику ідентичності української держави, яка базується на міфах про УПА, Степана Бандеру та Романа Шухевича».
«Ми також ставимо запитання про випадки прославляння за участю українських державних службовців збройних формувань, які співпрацюють з Третім рейхом. Це не просто польська проблема у відносинах з Україною. Це ситуація, яка ставить Україну в конфронтацію з цивілізованим світом. Ми не вибираємо за українців їх історію та їх героїв. Але це вибір української сторони, який стосується наративу про «польську окупацію» або прославляння УПА, у якому немає місця для правди про Волинську трагедію, заводить Україну в суперечку, якої ми не хочемо».
«Відкидання Україною накинутою ззовні радянської ідентичності відбулося з запізненням. Пам’ятники Леніна і червоні зірки почали падати аж у відповідь на російську агресію у 2014 році»
Про Небесну Сотню
«Вони померли, тому що мріяли про демократичну Україну в Європі. Вони також є героями для нас, ми також носимо жалобу по них».
Про українських трудових мігрантів
«У Польщі він живе – працює і навчається – від одного до двох мільйонів українців. У 2017 році, за оцінками Національного банку Польщі, українці, які тут працюють, передали додому 12 мільярдів злотих. Це 3-4% ВВП України! У складній економічній ситуації в Україні роль цих коштів, які потрапили безпосередньо в кишені громадян України, можна порівняти лише з планом Маршалла щодо відновлення Західної Європи після Другої світової війни».
Заочний конфлікт з Клімкіним
Рік тому Бартош Ціхоцький досить недипломатично висловився про шефа українського МЗС Павла Клімкіна, коментуючи його статтю у виданні «Rzeczpospolita», в якій український міністр, зокрема, зазначив: «Якщо будь-який польський політик продовжуватиме наполягати на забороні вшанування Степана Бандери і УПА в Україні, наша відповідь буде такою: почати з самого себе, припинити культивувати пам'ять про Юзефа Пілсудського, який проводив брутальну політику пацифікації в Галичині, чи Армії Крайової, чиї підрозділи здійснювали кроваві акції проти жителів українських сіл».
Ціхоцький заявив, що це «певний рівень історичної безграмотності, з яким важко дискутувати». І додав: «Українська сторона саботує і зводить нанівець пропозиції про співпрацю з нашого боку». Мовляв, «ми їм газ, а вони нам – демонстрацію під прапорами Степана Бандери у Львові під гаслом «Львів, а не для поляків».
Впливова «Gazeta Wyborcza», коментуючи призначення Бартоша Ціхоцького, писала, що його попередник – Ян Пєкло – втратив посаду через надмірні «проукраїнські симпатії», в яких його звинуватили консерватори з «Права і Справедливості». «Він говорив про Волинську трагедію як про «епізод братовбивчої боротьби», всупереч риториці правих, зазначав, що під час Другої Речі Посполитої поляки ставилися до українців як до громадян другого сорту, а українські націоналісти також грали і позитивну роль», – зазначало видання. Бартош Ціхоцький, судячи з його публічної риторики, таких помилок не робитиме.
Разом з тим, було б помилкою сприймати його як типового правого «яструба» з «Права і Справедливості» – освіта історика і тривалий досвід дослідника пострадянського простору дозволяють йому дивитися на наші проблеми і наші спільні проблеми значно більш системно і глибоко. У будь-якому разі, Ціхоцький буде непростим і не надто комфортним партнером для українського МЗС і до цього слід готуватися.
В МЗС України спокійно сприйняли призначення Бартоша Ціхотського. За інформацією LB.ua, польський дипломат щвидко і без зволікань отримав агреман від української сторони. Відповідно уже 12 березня Ціхоцький вручив копії вірчих грамот заступнику глави МЗС України Василю Боднару.
Таке сприяння Ціхотському, незважаючи на його попередню жорстку риторику щодо окремих питань україно-польських відносин, високопоставлений співробітник українського МЗС пояснив LB.ua тим, що Київ зацікавлений в нормалізації стосунків з Польщею. "У нас багато хто переоцінює роль посла в двосторонньому діалозі між країнами", додав співрозмовник LB.ua. За його словами, діалог між Києвом і Варшавою йде не на рівні послів, а на рівні керівництва обох держав.