Про масштабування
Що буде нам допомагати – це асиметричні, нестандартні рішення. А також побудова результативних управлінських систем. У нас переважно все працює на ручнику та ентузіазмі. І на окремих толкових управлінцях стратегічного рівня, яких об'єктивно на всю країну в секторі безпеки і оборони може кілька десятків. Всі один одного знаємо.
Щодо масштабування і співпраці з країнами Європи, я притримуюся тези, що Україна – це воля без економіки, а Європа – це економіка без волі. Нам потрібно витягувати їхній ресурс по максимуму в спільну безпеку, бо зараз ми для них виграємо час. І частина з них вже розуміє важливість реальних партнерства з українцями і тестування на нашому полі бою. Зрозуміло, що вони хочуть стрибати нам через голову, приїжджати своїми бізнесами, тестувати самостійно. І вони можуть багато чого робити самотужки. Тому що, будьмо відверті, наша miltech-галузь відсотків на 80+ побудована з лайна і палок. І якогось rocket science в нас дуже мало. Просто ми з дуже простих матеріалів, завдяки винахідливості наших бійців та інженерів реально створили безпрецедентний в світовій історії технологічний щит.
Чи можна його повторити? Можна. Тому нам треба шукати свою перевагу, в першу чергу, у нашому досвіді. Брати найкращі кейси, той же підрозділ Лазаря, СБС, підрозділи Мадяра, ЦСО Альфа, Вереса, Хартії, Рарог, Немезис і багатьох інших. Саме такі речі потрібно масштабувати і вкладати в них ресурс. А ми часто вкладаємо ресурс в те, що звично, “згідно відповідно, в межах і в спосіб”, тому що так треба. Тому що в багатьох тилових чиновників і командирів є страх нового і немає розуміння як будувати ефективні системи управління.
Про інженерне прогнозування
Ми з волонтерами ще в 2024 році казали президенту, що у нас найбільша технологічна війна, але немає інженерного прогнозування, ми не думаємо на кілька кроків уперед, нам завжди нав’язують гру. Відповідно ми постійно бредемо в тумані війни, отримуючи неочікуваний удар на кожному новому технологічному повороті. Замість того, щоб підняти умовний “дрон прогнозування” і подивитись з висоти, що буде через 6-12 місяців. Що нас чекає, до чого готуватись? Нещодавно це підтвердилось. У росіян реактивні Шахеди, у нас реактивна тільки реакція.
Президент тоді сказав, що інженерне прогнозування – це дійсно правильна історія, потім була публічно озвучена технологічна ставка. Але в результаті ідея з групами інженерного прогнозування була зґвалтована чиновниками ОП в неприродній спосіб. Ідею спустили на рівень виконавців. Виконавці перетворили це все на посиденьки у президента. І знову діди з якогось “Укроборонпрому” розкажуть на ставці, що їм треба ще більше наших податків на якусь хрінь і все це назвали технологічною ставкою. Це пройшло в медіа як важлива новина, але у реальності ніякого прогнозування не відбулося.
Читайте також«У нас поки немає рішення, що перестрибне “шахед”». Розмова з директором Фонду Притули про пошук засобів проти реактивних дронів
Але ми маємо конкретні перспективні домени війни: автономність роботів, радари, балістика, дешеві крилаті ракети, супутниковий звя'зок, електромагнітна зброя, я в неї особисто дуже вірю, вважаю, що це наступний етап. Тому що, коли ця вся автономна хрінь буде йти по землі, летіти в повітрі, плисти по морю, то мало що зможе це все знищити і зупинити.
І у нас на всю країну є умовно троє кращих фахівців по електромагнітній зброї, десять – по лазерній, дванадцять по автономних системах. Десь більше, але це точно не тисячі. Вибираємо собі, наприклад, топ-5 тем, збираємо цих 10 фахівців зі всієї країни, підтягуємо ще фахівців західного світу, проганяємо їх усіх через поліграфи, даємо цим людям доступ до всієї можливої розвідінформації, щоб доповіді ГУРу і СЗР лягали не в стіл, як часто це відбувається, а фахівці отримували інформацію про те, що росіяни десь там побудували логістичний ланцюжок, бо почали закуповувати ще в 2023-24 роках реактивні двигуни і тестувати. Ага, це може означати, що вони підуть в реактивні шахеди. Аналізуємо все колективним розумом кращих фахівців, складаємо ряд ознак в повну картину і маємо кілька найбільш ймовірних сценаріїв принаймні на рік вперед.
Таким чином ці умовні 12 кращих інженерів буквально раз на місяць приходять до президента і кажуть, що через півроку нас чекають умовні вогняні мечі. Це означає, що нам треба на платформі 9 і 3/4 поїхати в Хогвартс взяти з допомогою гобітів якусь спеціальну речовину з ока Саурона, яка дозволить нам створити компонент для вогняних щитів, які нас зможуть захистити. Таким чином ми точно виграємо півроку-рік часу. І тоді ворожі дрони на оптоволокні нас тоді не застануть зненацька, чи ті самі реактивні шахеди, чи багато чого іншого. І так держава отримує рекомендацію, куди спрямувати ресурс.
Тому що в момент, де вже масово летять реактивні Шахеди наші інженери в лихоманці шукають рішення і звісно знаходять. Однкак ці півроку гинуть люди і руйнується економіка. Так, ми знаходимо рішення, врешті решт, але ми кожен раз платимо дуже високу ціну за втрачений час. Цей час не дається нам просто так.
Ми не просто так говоримо про необхідність мати головного інженера чи конструктора. Хоча, на мою думку, це не може бути одна людина, бо одна людина не може знати все. Але це може бути група інженерів, які колективним розумом по своїх напрямках даватимуть керівництву України можливість заглянути за горизонт і побачити трошки далі в умовах обмеженого ресурсу, що буде, умовно, в жовтні 2027 року.
Без інженерного прогнозування, і я як завжди відповідаю за свої слова, ми про*бемо війну. Рано чи пізно. При тому, що нам протистоять максимально серйозні імперії, цілі об'єднані військово-промислові комплекси країн-гігантів.
На короткій дистанції ми пробіжимо ще якийсь час. Але на довгій дистанції у нас закінчиться ресурс по одній простій причині – Росія може йти ва-банк. Вони готові платити будь-яку ціну. У них мобілізаційний ресурс 20 млн. А нас тут всіх із вами трохи більше 20 млн. Математика просто не б'ється. Ніяк. Плюс вони залучають багато найманців.
Інженерне прогнозування – це наше все. Я не просто так повторюю це у всіх кабінетах вже п'ятий рік. Моя єдина надія вже зараз на те, що самі виробники з державною позицією, це організують. Бо скільки я не повторюю цю історію на всіх можливих рівнях, вона, на жаль, чомусь не взлітає. А тут потрібен просто здоровий менеджмент. Тоді ми побачимо технологічне майбутнє і будемо готові до будь яких кроків ворога.
Читайте такожСкільки інженерів в Україні і яка ситуація по регіонах. Що показав проєкт від Lobby X «Країна інженерів»
Про когнітивні технології
І останнє – когнітивні технології. Я вірю в це так, як 12 років тому, у вересні 2014-го, повірила в дрони. Тоді в дрони вірили кілька десятків людей на всю країну, нас було вкрай мало. Зараз в дрони вірять мільярди людей по всьому світу. Історія підтвердила, що ми були праві. Ми, люди, теж якоюсь мірою роботи, ми програмовані системи: програмуємося не тільки самостійно, а й колективом інших роботів. Те, що ми нещодавно побачили на Петропавлівській Борщагівці, – це саме та історія. Це програмування на розколи, атомізацію, зневіру і зрештою капітуляцію. І таких історій ставатиме все більше.
Росіяни вкладають мільярди в те, щоб нас перепрограмувати, стерти українську ідентичність і підмінити її іншою. Бо в кожному з нас, крім ідентичності співгромадян, є десятки інших: ідентичність мами, доньки, бізнесмена, волонтера, історика за освітою, футбольного фаната. Ці ідентичності завжди між собою змагаються: вибираючи між своєю дитиною і країною, я виберу дитину. Росіяни намагатимуться депріоритизувати українську ідентичність до нуля. В епоху штучного інтелекту це легко: ми віддаємо про себе стільки інформації в соцмережах, а кожен, хто працював із технологіями, знає – чим більше ти знаєш про систему, тим легше її зламати. Найлегше хакнути людину, ми взламуємось так само як і будь яка система.
Когнітивні технології важливіші за дрони. Бо дрон – це інструмент, довга палка: у палеоліті ми вбивали одне одного палками й камінням, зараз дронами і ракетами. Важлива не сама палка, а хто ухвалює рішення як застосувати ці дрони. А когнітив – це не тимчасова психологічна операція, це те, що працює місяцями, а то й роками. Важливе програмне забезпечення нас - умовно кажучи роботів природніх, які приймають рішення по застосування роботів штучних.
І якщо говорити про те, що ми втратили за цей час – ми втрачаємо найважливіше, що тільки може бути під час війни – людей. Бо найцінніша валюта – це не дрони, це людська довіра. І вона девальвується, коли ми бачимо всі ці Карфагени, цих прокурорів, мурчиків, Мідасів, ми перестаємо один одному довіряти. Феноменом 2022 року була колосальна взаємна довіра. Саме тому люди стояли сотнями тисяч в чергах під військомати, буквально тижнями чекали щоб піти захищати свій народ. А коли сьогодні люди бачать таку фігню, у них опускаються руки. І тоді росіяни отримують те, що їм потрібно. Вони не можуть продавити нас на фронті, але суспільство починає колапсувати: капсулюватися всередині, розколюватися, і ми перестаємо взагалі довіряти один одному і хотіти щось разом робити.
Я дуже люблю українців і завжди вражаюся своєму богоспасенному народу. Багато країн ЄС, напевне, вибачте, обісралися би від самої думки, що на них напала ядерна імперія, підкріплена Китаєм, Північною Кореєю, Іраном, Білорусією та іншими проксі союзниками. Просто сама думка призвела би до поразки. Українці ж – нація абсолютно безтурботних філософів, які в будь-якій незрозумілій ситуації щось придумають. І це насправді добре, бо дає можливість зберігати бойовий дух.
Важливо розумітиміти: щоб залишатися ефективними, важливо підтримувати результативні благодійні фонди, бо з часом ми всі втомлюємося, ресурс падає, а це означає, що кожна гривня має застосовуватися максимально ефективно. Мені особисто неважливо, чи ви підтримуєте наш Dignitas, чи Притулу, чи Стерненка, чи «Повернись живим» — ми між собою всі знайомі, всі співпрацюємо. Підтримуйте, але слідкуйте за використанням кожної гривні, бо український феномен ефективності саме в тому, що громадянське суспільство й благодійні фонди дають гнучкість і максимальний ефект на кожну вкладену гривню — і дуже швидко.
А ще вдячність, коли зовсім важко — пам’ятайте, ви не одні — навколо мільйони таких самих, втомлених, вигорівших, але рідних людей. Вони вам вдячні, що ми всі ці страшні роки тримаємось разом. Буде ще дуже важко, але ми встоїмо.
Читайте такожПрисутня. Етика незворотнього: нариси про нову антропологію відповідальності