Продуктивність можлива лише за певних умов
Наша здатність діяти — це не те, що ми комусь винні або зобов’язані видавати, пояснює Уляна Ходорівська. Вона залежить від того, чи маємо ми можливість відновлюватися, відпочивати й набиратися сил.
Продуктивність можлива лише за певних умов: в одних обставинах ми можемо працювати ефективно, а в інших — ні.
«Ніхто не очікує від автомобіля, що він їхатиме без пального або під водою, якщо це не спеціально пристосована для таких умов машина. Автомобілю потрібне пальне, а також певні умови, щоб усі його деталі й механізми працювали як єдина система та давали результат. Ми влаштовані так само».
Нам потрібне своє «пальне»: їжа, сон, безпека, приємні події та відчуття. Завдяки цьому організм виробляє енергію, яку ми використовуємо для роботи. Не менш важливі й зовнішні обставини: правильно поставлені завдання, зрозумілі умови роботи та зацікавленість у тому, що ми робимо.
«Ми не можемо бути продуктивними незалежно від обставин. А обстріли — це радикальна небезпека для життя. Ідеться не лише про загрозу фізичному тілу, яке у стресі. Це також емоційна небезпека: ми боїмося, переживаємо, злимося, відчуваємо безсилля. Це велике когнітивне навантаження: ми думаємо, коли буде наступний обстріл, куди летить, що станеться далі, хвилюємося за майбутнє. Наша система не просто недоотримує відпочинку — вона ще й перебуває в умовах, які не дають їй нормально функціонувати», — пояснює Уляна Ходорівська.
То що тепер, нічого не робити?
Робити. Але враховувати, що день після обстрілу — це передусім день, коли потрібно займатися відновленням своєї продуктивності.
Не завжди є можливість не піти на роботу або відкласти важливі завдання. Проте можна скласти для себе список дій, які допоможуть трохи полегшити стан.
Варто розділити завдання на ті, які ви можете виконувати, і ті, від яких краще тимчасово відмовитися: «Наприклад, після обстрілів я ніколи не беруся за креативні завдання. Можу виконувати роботу, до якої звикла: консультувати клієнтів, вести групи, писати анонси чи тексти. Але придумувати нові групи або тренінги не буду. Не можу й не вимагатиму цього від себе».
Почуття провини може виникати тоді, коли очікуємо від себе звичної продуктивності за будь-яких умов. Може здаватися, що роботодавець найняв нас виконувати всі завдання й досягали результату незалежно від обставин.
Якщо у вас такі «налаштування», кар’єрна консультантка радить переглянути власне уявлення про те, за що саме нам платить роботодавець або клієнт: «Часто чую на консультаціях: "Роботодавця не цікавить, чи реалістичне завдання і в яких умовах я працюю. Його цікавить лише результат"». Спочатку варто перевірити, чи справді це вимога роботодавця, а не ваше переконання.
За словами Уляни Ходорівської, зовнішні обставини можуть впливати на нашу здатність працювати у звичному темпі, та це не робить нас менш відповідальними.
Що може допомогти:
- Перевірити власні переконання. Запитати себе: чи справді мені платять за те, щоб за будь-яких умов демонструвати результат? Якщо така вимога існує лише у власній голові, це може бути приводом переглянути завищені очікування щодо себе.
- Не сприймати перенесення дедлайну як безвідповідальність. «Щойно бачите, що не встигаєте, повідомте колегам: "Виникла накладка, не встигну до 20-го числа, зможу завершити до такого-то числа. Чи підходить вам такий термін?". Починаються перемовини. Можливо, до 20-го потрібно здати не всю роботу, а лише її частину». Саме така комунікація є відповідальною професійною позицією: не приховувати проблему, а завчасно повідомляти про неї та пропонувати варіанти рішення.
- Закладати запас часу. Обстріли можуть припасти саме на період, коли ви планували виконувати основну частину роботи.
- Мати два дедлайни. Якщо це можливо, домовляйтеся із замовником про один термін, а для себе встановлюйте раніший — внутрішній дедлайн. «Так у вас залишиться запас часу, якщо доведеться переносити виконання завдання. Не всі мають таку можливість, але це корисна практика».
Як організувати робочий день після обстрілів
Після ночі обстрілів передусім визначіть завдання, без яких робота не може рухатися й які критично важливо виконати саме сьогодні.
- Перенесіть усе, що не має жорсткого дедлайну, особливо завдання, які потребують високої концентрації, креативності та уваги до деталей: «Наприклад, якщо сьогодні був обстріл, але це останній день сплати податків і за прострочення передбачений штраф, доведеться сісти й сплатити їх сьогодні. Але якщо ви планували зробити це сьогодні, а до кінцевого терміну ще п’ять днів, від пересенення нічого критичного не станеться».
- Якщо виконання завдання залежить від інших людей, уточніть терміни.
- Залиште лише ті завдання, які можете виконати майже автоматично. Навіть рутинні завдання, які добре знаємо й зазвичай виконуємо без особливих зусиль, за можливості варто скоротити до найнеобхідніших.
За словами Уляни Ходорівської, якщо вимагати від себе тієї ж ефективності, що й за нормальних умов, а потім докоряти за невиконані завдання, це лише посилюватиме виснаження. У результаті продуктивність не зростатиме, навпаки — ставатиме ще менш стабільною.
Як відновлюватися, якщо немає можливості взяти вихідний
Якщо немає можливості зробити одну велику перерву в роботі, варто навчитися робити багато маленьких. Передусім важливо знаходити час на обідню перерву. Після роботи або під час обіду Ходорівська радить виходити на прогулянку хоча б на 15 хвилин.
Також виділяти час, коли ви не користуєтеся гаджетами: під час їжі не дивитися в телефон, на прогулянці не слухати подкасти, а просто пройтися парком чи вулицею.
Під час роботи бажано робити три-чотири десятихвилинні перерви. Наприклад, просто вийти надвір і подивитися на небо.
Увечері варто зменшувати навантаження й не намагатися виконати всі домашні справи одразу. Прибирання може почекати, а відпочинок потрібен уже зараз.
«Також намагаємося звільнити вихідні від непотрібних справ. Так, моя родина в якийсь день їстиме заморожену піцу, але я натомість відпочиватиму», — розповідає Уляна Ходорівська.
Окрему увагу консультантка радить приділяти базовим потребам організму: вчасно їсти, достатньо спати, дбати про тепло, за потреби звертатися до лікаря.
«Важливо стежити, щоб не було холодно: носити теплі шкарпетки, використовувати грілки. Навіть якщо в кімнаті холодно, наприклад +13 градусів, тепла ковдра та грілка допоможуть виспатися в теплі. Це дуже важлива частина відновлення. Навіть спальник і пляшка з гарячою водою можуть дати результат».
Не менш важливе регулярне харчування. «Мені колись сказали: "Я забуваю їсти". Але звідки тоді взяти сили? Потрібно почати їсти. Бажано здорову й водночас смачну їжу», — наголошує Уляна Ходорівська.
Вона пояснює: якщо регулярно приділяти увагу простим речам, уже за кілька тижнів можна помітити результат. Але не намагайтеся впровадити всі зміни одночасно. Якщо ресурсу вистачає лише на одну дію, почніть із неї.
Як говорити з керівником про робоче навантаження
Перед розмовою з керівником спочатку визначте, що можна змінити у власній організації роботи та побуті, щоб зменшити навантаження: «Наприклад, я живу на п'ятому поверсі "хрущовки". Маю два способи зробити нічні обстріли трохи безпечнішими для себе. Якщо мені не дуже страшно, звечора стелю в коридорі, щоб уночі не довелося сонною кудись переходити. Якщо мені дуже страшно, заздалегідь збираю сумки для виходу в метро й ставлю біля дверей. Мені не потрібно вночі збирати речі. Можу просто встати, взутися й вийти. У сумці є термос, вода, валер'янка, подушки, спальник, беруші».
Водночас багато залежить від керівника та його готовності враховувати обставини, у яких працюють співробітники: «Деякі самі розуміють ситуацію, особливо якщо також перебувають в Україні й живуть у таких же умовах. Інші можуть не хотіти або не вміти зрозуміти, наприклад, бо перебувають за кордоном або мають такий стиль управління, який не передбачає поступок працівникам».
Тому до розмови з керівником варто підготуватися. Уляна Ходорівська радить:
- Визначте пріоритетні для бізнесу завдання: які мають найбільшу цінність для компанії та які результати роботи найважливіше забезпечити.
- Запропонуйте зосередитися на головному.Інші завдання можна тимчасово відкласти або перерозподілити. Поясніть, що через обстріли та зниження власного ресурсу не можете виконувати все в попередньому темпі, а спроби одночасно охопити всі завдання можуть позначитися на якості роботи.
- Обговоріть конкретні зміни в організації роботи.Це може бути гнучкий графік, перенесення дедлайнів, менша кількість зустрічей або можливість тимчасово працювати дистанційно — залежно від ситуації.
Така розмова має бути не лише про те, що вам важко. Важливо пояснити, як за нинішніх обставин можна зберегти якість роботи та уникнути помилок. Для цього слід аргументувати пропозиції конкретними наслідками для робочого процесу. Наприклад, можна запропонувати зробити середу днем без зустрічей, щоб зосередитися на важливих завданнях.
Або – домовитися про невелике збільшення терміну виконання завдання для клієнта, щоб мати час перечитати звіти свіжим поглядом. Через стрес може погіршуватися увага, тому додатковий час на перевірку допоможе зменшити ризик помилок і зберегти якість результату.
Керівник може не погодитися на такі зміни. Тоді доведеться шукати інші рішення: повторно обговорювати умови роботи, шукати можливості перерозподілити навантаження або, зрештою, замислитися над зміною місця роботи.
Що можна очікувати від роботодавця
Чи можна домовитися про все? Можливо, але не всі домовленості будуть раціональними й корисними, зауважує Уляна Ходорівська.
Вона радить не очікувати від роботодавця обов'язкового співчуття чи особливого ставлення. Керівник може дякувати за роботу в складних умовах, а може сприймати її як належне.
Варто зосередитися на конкретних умовах, необхідних для виконання роботи. Наприклад, якщо вам потрібен зворотний зв'язок, просіть не просто похвалити вас, а дати розгорнуту оцінку результатів: пояснити, що вдалося добре, а над чим ще варто попрацювати.
Так само важливо правильно аргументувати прохання про зменшення навантаження. Якщо звернутися до керівника лише зі словами «Мені важко», у відповідь можна почути: «Усім зараз важко». Тому слід будувати розмову навколо професійних обов'язків і якості роботи: «В умовах, у яких ми зараз працюємо, я не можу як професіонал узяти на себе відповідальність за виконання цих завдань у тому ж темпі, що й раніше. Щоб забезпечити якість роботи, мені потрібні такі-то умови. Якщо ж ви очікуєте, що я працюватиму в попередньому режимі, це може призвести до помилок. Тому пропоную тимчасово запровадити такі правила й подивитися, як вони працюватимуть».
Як підтримати виснаженого колегу
- Почніть із запитання до себе — чи є у мене сили підтримувати колегу? «Якщо сил немає, не змушуйте себе. Ви маєте право не підтримувати інших, якщо самі виснажені».
- Якщо сили є: чи просив колега про підтримку? Якщо ні, не потрібно її нав'язувати. Можливо, людина не хоче, щоб їй допомагали.
- Якщо є сили й колега звернувся по допомогу, визначте її обсяг і власні межі.Наприклад: «Сьогодні я допоможу тобі підготувати презентацію, але наступного разу вже не зможу»: «Бувають ситуації, коли людина поступово перекладає свої обов'язки на інших. Вона демонструє, як їй важко, ми співчуваємо й беремося допомагати. Але зрештою ця допомога стає безмежною». Така поведінка не обов'язково є свідомою. Людина може несвідомо перекладати свої обов'язки на колег.
Коли варто змінювати роботу
Тоді, коли на нинішньому місці роботи ваші потреби радикально не задовольняються, каже Уляна Ходорівська. Слід оцінити свою професійну ситуацію через просту вправу.
Випишіть в один стовпчик усе, що отримуєте від роботи: зарплату, навіть якщо вона менша, ніж хотілося б, стабільність, соціальні гарантії, комфортні умови чи відчуття безпеки.
В іншому стовпчику зазначте потреби, які залишаються незадоволеними. Наприклад, ви працюєте в холодному приміщенні або маєте надмірне навантаження: «Подивіться на ці списки й запитайте себе: чи настільки порушився баланс між тим, що я отримую, і тим, чого мені не вистачає, що вже час докладати зусиль для пошуку нової роботи? Чи є в мене зараз сили шукати нову роботу?».
Якщо нинішня робота більше не задовольняє важливих потреб, але ви поки не маєте ресурсу шукати іншу, не обов'язково звільнятися негайно: «Якщо поки що немає сил, спробуйте за можливості скоротити своє навантаження на нинішньому місці роботи настільки, наскільки це реально. Навіть на 5% — уже допоможе. Відновіть сили, а потім починайте шукати нову роботу».
Ми уже готуємо другу частину розмови про роботу в умовах постійних обстрілів та відключень – з перспективи керівників та роботодавців.