Десятки років у пошуках рішення
Ідея роботизувати деякі процеси у війську виникла ще багато років тому. Прадідів сучасних НРК використовували ще під час Другої світової війни. Наприклад, німецький Goliath на гусеничній основі міг перевозити приблизно 60 кг вибухової речовини, яку потім підривали разом із самим транспортом. Керували цим пристроєм дистанційно — за допомогою пульта, який був з’єднаний із самою машиною металевим кабелем завдовжки 650 м.
Великий поштовх у розвитку НРК стався під час воєн в Іраку та Афганістані. Тоді почали активно використовувати роботів-саперів. Один із найвідоміших — TALON. З 2000 року його використовували, зокрема, для знешкодження саморобних вибухових пристроїв і вибухонебезпечних предметів, а також розвідки, транспортування вантажів.
У 2008 році в Ізраїлі почали застосовувати свій НРК — GUARDIUM. За допомогою цього комплексу армія патрулювала й охороняла державний кордон.
Новий етап розвитку та застосування НРК розпочався під час російсько-української війни, особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Українська армія почала ширше застосовувати комплекси для виконання бойових, логістичних, евакуаційних та інших місій і пропонувати власні розробки.
НРК і російсько-українська війна
Перші українські рішення в галузі НРК почали з’являтися з 2014 року. Упродовж наступних років державні та приватні компанії створювали й випробовували комплекси різного призначення. Серед найвідоміших тогочасних розробок — РСВК-М «Мисливець». Спочатку це був стаціонарний дистанційно керований стрілецький комплекс, який потім дообладнали мобільною наземною платформою. Саму платформу згодом почали використовувати окремо, зокрема з логістичною метою.
Удосконалена версія НРК могла перевозити до 200 кг, розвивала швидкість до 10 км/год і мала батарею, яка давала змогу пройти з навантаженням щонайменше 10 км. Оператор керував НРК на відстані 1-3 кілометри.
У цей період наземні роботизовані комплекси розробляла й Росія. Зокрема, там з’явився бойовий НРК «Уран-9», призначений для розвідки та вогневої підтримки.
Утім, з обох сторін застосування НРК поки не було масовим. Розробки тестували та вдосконалювали, однак значне масштабування цього напряму відбулося вже після початку повномасштабної війни у 2022 році. Тоді розвиток роботизованих систем став українською відповіддю на масове застосування Росією розвідувальних і ударних дронів та створення так званої кілзони, що ускладнювало пересування біля лінії бойового зіткнення.
Кілзона та стрімкий розвиток НРК
З 2023 року росіяни почали нарощувати виробництво FPV-дронів і вдосконалювати свої безпілотні системи. Масове застосування ударних та розвідувальних БпЛА поступово сформувало кілзону поблизу лінії бойового зіткнення. Спочатку вона сягала кількох кілометрів, потім розширилася до 20. На деяких ділянках фронту навіть більші відстані стали територіями підвищеної небезпеки для військових.
«Коли росіяни почали активно застосовувати засоби БпЛА на фронті й коли почали розмивати передній край — це створило проблематику в евакуації, заході та виході з позицій і загалом у доставці будь-чого на лінію фронту. За фронтом відбувається цілодобовий контроль. На будь-яку дію створюється протидія або шукається рішення. Ним і став розвиток НРК в українській армії», — розповідає Олег Карпенко, заступник директора фонду «Повернись живим».
На початку повномасштабної війни розвиток НРК часто відбувався з ініціативи військових. Вони самостійно збирали й доопрацьовували платформи у прифронтових майстернях, використовуючи те, що було під рукою.
«Перший НРК у нас з’явився у 2024 році. Його робили у другому батальйоні безпілотних систем своїми силами. Взагалі це створювали наш інженер пан “Слива” і місцевий житель, який допомагав зварювати корпус. Цей робот тоді здійснив першу місію — виконав доставку вантажу на фронт. З того моменту ми і почали працювати з НРК», — ділиться «Велес», командир роти батальйону «Alter Ego» 93-ї ОМБр.
На початкових етапах було важливо розв’язати низку технічних і практичних проблем, які безпосередньо впливали на роботу комплексів. Від цього залежало те, чи зможуть НРК в перспективі розвинутися до масштабу застосування повітряних дронів.
Перед виробниками та військовими стояли чотири основні виклики:
- Прохідність. НРК переважно доводиться рухатися бездоріжжям. Тож важливо, щоб комплекс міг подолати пересічену місцевість, багнюку, колії та підйоми й не застрягав на маршруті.
- Навантаження. НРК мають перевозити сотні кілограмів вантажу на передову — від їжі та води до спорядження й боєприпасів.
- Живлення. З розширенням кілзони засіб мав долати дедалі більші відстані — іноді десятки кілометрів. Тож виробникам слід було збільшувати запас ходу комплексів і передбачати потужніші батареї.
- Зв’язок. Керування мало залишатися стабільним на відстані й в умовах роботи засобів РЕБ. Не менш важливими були надійність і захищеність каналів зв'язку.
«У багатьох виробах навіть наразі не використовується Starlink — там є тільки їхній внутрішній зв’язок, яким можна користуватися лише за допомогою невеличкого пульта біля робота, на відстані до двох метрів. Такі НРК потрапляють у підрозділи, де вже власні інженери самостійно переробляють і встановлюють Starlink. Він дав змогу керувати роботом на відстані і спокійно їздити там, де є відкрите небо», — каже «Бустер», командир взводу роти наземних безпілотних систем 92-ї ОШБр.
Сучасні НРК можуть рухатися по бездоріжжю, перевозити сотні кілограмів і проїжджати десятки кілометрів. Водночас зв’язок досі залишається одним із важливих викликів. Окремі українські виробники вже розробляють власні рішення для зв’язку НРК. У перспективі це дасть змогу зменшити залежність від Starlink. Та поки ці розробки не набули широкого поширення, Starlink залишається одним з основних засобів зв’язку, які використовують для керування НРК на фронті.
Читайте також«Наш НРК готовий до всього, крім підриву». Великий заїзд на Кубку України з технологічного спорту
Від логістики до евакуації та бойових місій
Сьогодні напрям НРК називають одним із найдинамічніших серед оборонних технологій. Понад 280 українських компаній-виробників створюють нові платформи, покращують їхні функції та розширюють спектр застосування.
За даними системи DELTA, лише за серпень 2026 року за допомогою НРК виконали 25 143 логістичні й евакуаційні місії на передовій, а всього з початку року — приблизно 112 000 місій.
На озброєнні в Силах оборони зараз десятки НРК, більшість із яких призначена для логістики та евакуації. Серед них — TerMIT, «Тарган», «Рись PRO», «Воля Е», «Сімба» та інші. Вони здатні перевозити сотні кілограмів вантажу й долати десятки кілометрів на одному заряді. Наприклад, «Рись PRO» перевозить до 300 кг і має запас ходу до 40 км, який можна вдвічі збільшити за допомогою додаткових батарей. НРК доставляють на позиції боєприпаси, воду, їжу та спорядження, а на зворотному шляху можуть евакуювати поранених.
Якщо ж говорити про суто евакуаційні місії, то для них НРК поки застосовують далеко не по всій лінії фронту. Водночас є окремі ділянки, звідки через високий ризик для людей евакуювати поранених можна лише за допомогою НРК.
«З початку року ми змогли евакуювати за допомогою НРК понад 120 людей із місць, куди не змогла проїхати машина. Тому я переконаний, що використання НРК у війську — це дуже перспективний напрям», — розповідає «Бустер», командир взводу роти безпілотних наземних систем 92-ї ОШБр.
Власного робота для евакуації поранених розробили в Першому окремому медичному батальйоні. НРК «Мауль» створений на базі квадроцикла. Це повністю закритий колісний комплекс із двигуном внутрішнього згоряння та захищеною капсулою для пораненого. Така конструкція дає змогу евакуйовувати поранених і додатково захищати їх під час транспортування.
«Роботу людей ми перенесли на другий етап евакуації. Перший — це робота НРК: заїхати на лінію зіткнення та витягти пораненого. Другий — передати пораненого екіпажу медевака. Так ми зменшуємо ризик для водія, медика і санітара. А також зберігаємо життя пораненому, якого за інших обставин мали б виносити люди», — розповідає оператор НРК «Мауль» Першого окремого медичного батальйону з позивним «Міллер».
НРК «Мауль» уже ефективно працюють на передовій. За допомогою таких комплексів у батальйоні здійснили сотні евакуацій поранених. «Мауль» може долати десятки кілометрів і розвивати максимальну швидкість до 72 км/год.
Читайте такожУ Першому медбаті розкрили статистику евакуацій НРК «Мауль»: понад половина місій були успішними
НРК не виконує евакуацію абсолютно автономно й без участі людини. За кожною евакуаційною місією стоїть команда військових, які залучені до неї дистанційно. Це оператор НРК і його помічник, черговий зміни; фахівець, який стежить за повітряною обстановкою; медик, що дистанційно супроводжує пораненого, фахівець із розвідданих і зв’язківець. Також є спеціалісти, що обслуговують, ремонтують НРК і готують їх до наступних місій.
Окрім логістичних та евакуаційних, на фронті використовують бойові НРК, зокрема оснащені дистанційно керованими модулями озброєння. Один із випадків застосування такого НРК — відбиття російських штурмів поблизу Костянтинівки бійцями батальйону безпілотних систем «Alter Ego» 93-ї ОМБр.
«Прийшла інформація, що в село зайшли росіяни. Ми почали проводити зачистку за допомогою НРК. Робот заїжджав на подвір’я і зачищав ділянки. Технологічно все вийшло, бо дрони з неба все підсвічували. А згодом ще й “Вампіри” та FPV усе зачищали додатково. Ця місія унікальна, бо працювали лише НРК та повітряні дрони», — пригадує «Велес», командир роти батальйону «Alter Ego».
Деяким підрозділам вдається ефективно відбивати ворожі атаки та стримувати наступальні дії на своїх ділянках фронту за допомогою бойових модулів. Така практика стає дедалі поширенішою.
Читайте також«Хай усі НРК, котрі хочуть узяти на озброєння, передають нам». Один день у місці, де навчають пілотів наземних дронів
Роботизація «нуля» за допомогою НРК
Наразі повністю замінити людей на передньому краї неможливо. Але частину завдань, під час виконання яких військові ризикують життям, уже можуть виконувати роботизовані комплекси. Зокрема, логістичні й евакуаційні місії, для яких потрібно долати небезпечні ділянки переднього краю.
«Коли ми говоримо про роботизацію війська, то це передусім про те, аби замінити там, де це можливо, функції людини на функції робота. Ми щиро віримо в цю ідею. Саме тому запускаємо проєкт RoboBro, суть якого на першому етапі — врятувати 1000 життів військових», — каже Олег Карпенко.
Упродовж років фонд «Повернись живим» точково закривав потреби військових у наземних роботизованих комплексах. Наприкінці вересня «Повернись живим» запустив проєкт із роботизації «нуля» RoboBro, щоб виокремити НРК в окремий напрям своєї роботи.
До проєкту вже долучилися сім підрозділів Сил оборони України. Фонд допомагатиме розбудовувати спроможності підрозділів і забезпечуватиме їх усією необхідною інфраструктурою для здійснення логістичних та евакуаційних місій. Зокрема, військові отримуватимуть НРК та їхні складники, засоби зв’язку та РЕБ, транспорт тощо.
Надалі проєкт трансформуватиметься відповідно до потреб війська. Та наразі головна мета застосування НРК — рятувати найцінніше: людські життя.
Якщо на початку російсько-української війни НРК на фронті були поодинокими експериментами, то сьогодні вони допомагають військовим здійснювати десятки тисяч місій щомісяця. Наступний етап — подальше масштабування використання НРК у війську, напрацювання досвіду роботи з різними комплексами та розширення переліку завдань, які вони можуть виконувати. І схоже, що зараз НРК поступово проходять той самий шлях, який свого часу пройшли безпілотники, — від окремих технологічних рішень до невіддільної частини сучасної війни.
Читайте такожВивезти пораненого з кілзони. Як із цим справляються підрозділи, які є варіанти і що думає військово-політичне керівництво