Проблеми евакуації на НРК
На п’ятому році повномасштабної війни активність ворожих дронів як у повітрі, так і на землі — мова про так звані дрони-ждуни й мінування — унеможливила відносно стабільну евакуацію поранених транспортом, де одразу можуть надати необхідну допомогу потерпілому.
Тому роль транспорту порятунку все частіше відводять НРК. Але й вони недосконало закривають цю потребу. Перш за все це питання швидкості.
«Що таке НРК? Зазвичай це повільний засіб, середня швидкість якого не перевищує 7–10 кілометрів за годину. У кращому разі. І ледь не в кожному першому випадку евакуація перетворюється в багатогодинну операцію, коли побратими сивіють, у операторів болить від хвилювання серце, вони моляться всім богам, щоб розвідницькі дрони противника не помітили повзучу, як черепаха, енеркашку», — пояснював Ігор Луценко.
Друга слабка сторона — його вразливість до ворожих дронів.
«А скільки разів те НРК не може навіть доїхати до пораненого – його по дорозі розбирають ворожі FPV! А скільки разів НРК по дорозі б’ють уже з пораненим — і доїжджають назад лише фрагменти тіла? А скільки разів НРК підривається на дистанційно встановленій ворогом міні? А скільки (чи не найбільше!) разів НРК взагалі не доїжджає?» — казав військовослужбовець.
Яка загалом ситуація з евакуаційними НРК
Відповідно напрошується запитання: а що зі спеціалізованими евакуаційними наземними комплексами?
Нині є два концепти евакуації поранених: закрита евакуація і відкрита. І кожен має як переваги, так і недоліки, розповів Андрій (Лицар) Кушнєров, т.в.о. командира взводу управління НРК 108 окремого штурмового батальйону «Вовки да Вінчі».
«"Мауль" — це варіант закритої евакуації. Тут мінус у тому, що коли щось трапиться, людині складно буде вибратися з цієї капсули, але вона захищає від уламків. Контролювати ситуацію з повітря людина теж не може і повністю покладається на оператора самої НРК. Тож якщо відпадає зв’язок — не зможе перехопити контроль», — зазначив Андрій.
Головна перевага «Мауля» — швидкість. Він може досягати 60 км/год, бо працює на двигуні внутрішнього згоряння. А ще його колісна база створена на основі квадроцикла.
Другий варіант — приклад відкритого концепта — «Терміт», гусеничний, тож повільніший — до 15 км/год. Це модифікація логістичної платформи зі спеціальним модулем для медичної евакуації. Хоча висока швидкість — питання непросте в умовах бездоріжжя й нестабільного зв’язку, зауважив Кушнєров.
«"Терміт" повільніший, без підвіски, на гусениці, але відкритий. Людина лягає в таку ніби люльку, і її можна накрити балістичною ковдрою. І в цьому є свої плюси — людина може вибратися звідти в разі чого», — пояснив військовослужбовець.
Є ще засоби з капсульним підходом, як «Мауль», але вони досі в процесі розробки, зазначив Андрій.
«Дійти до серійного виробництва взагалі проблемно. Більшість українських виробників НРК — це рівень гаража. А компанії, здатні масштабувати рішення, уже починають думати над іншими модифікаціями. Просто евакуаційні модулі потребують складнішого RnD, комунікації з підрозділами. Це, скажімо так, наступний крок, до якого багато хто ще не дійшов», — розповів військовослужбовець.
Утім, на його думку, напрямок розвиватиметься, хоч і повільно, і за рік з’являться ще кілька гідних варіантів евакуаційних НРК, які наблизяться до розв'язання нинішніх проблем.
«Я був на нараді Сил безпілотних систем, коли СБС формували технічне завдання [для евакуаційних НРК]. І з боку Генштабу є увага», — зазначив Кушнєров.
Що військово-політичне керівництво знає про це, LB.ua підтвердив і співрозмовник в Офісі Президента.
«Питання регулярно обговорюють і в Міноборони, і в головнокомандувача. Це питання забезпечення підрозділів і надходження до них відповідних засобів», — пояснив він.
Судячи з відповіді, ставку роблять саме на наземні комплекси.
«Є потреба доопрацювати їх. НРК — це слушний напрямок. Питання — якими вони мають бути. Іншого варіанта поки не бачу», — сказав співрозмовник.
Андрій Кушнєров розповів: його підрозділ намагається боротися з ворожими дронами, «як і всі, комплексно».
«Десь піхота знищує, десь бомберами, скидами знищуємо. Десь ніяк, десь молимося. Проблеми з FPV не вирішено, так само і в противника. Поки якогось серйозного засобу протидії дронам немає. Є сіткомети, це більше для піхотного застосування. Хтось намагається кріпити їх на НРК. Але результат поки посередній», — пояснив військовослужбовець.
Щодо автоматичних турелей — це три етапи роботи: виявлення, супровід цілі й ураження.
«На всіх трьох етапах є проблеми, починаючи з того, щоб задетектити ту саму FPV на тлі посадки, а не чистого неба за гарної погоди. Це 50–100 метрів, і часу на реакцію дуже мало. У процесі ще декілька спроб вирішити цю історію, усі вони різної успішності», — зазначив Кушнєров.
Відтак під час евакуації поранених досі значну роль відіграють погодні умови: «Дощ, сніг, щоб ускладнити ворожим FPV можливість задетектити наземно-роботизований комплекс».
Місце бронетехніки
Ігор Луценко вважає, що українське військо має рухатися в бік броньованої техніки.
«Ідеальне евакуаційне авто або НРК — це гарно броньований автомобіль типу MRAP, з дистанційним або безпосереднім керуванням, з екранами захисту від кумулятивів, котрий може на собі везти важкі й потужні засоби радіоелектронної боротьби й активні засоби проти FPV. Котрий в нинішніх умовах, якщо повернеться як явище на поле бою, здатен зменшити втрати нашої піхоти і дронарів на першій лінії», — пояснив Луценко, зводячи висновки до підрахунків вартості техніки і втрати людей.
За його словами, інвестиція в таку техніку вигідна, «оскільки становить 30–50 % від очікуваних збитків бюджету внаслідок загибелі військовослужбовців». Водночас військовим бракує не те що бронетехніки, а й переобладнаних захистом від осколкових боєприпасів автівок другої свіжості.
Нагадаємо, із закупівлею бронетехніки цього року виникла затримка. Про це говорили самі виробники. А також Агентство оборонних закупівель, де зауважили, що техніку постачають, але ще за минулорічними контрактами.
Читайте такожБез броні. Чому українські виробники бронетехніки говорять про відсутність держзамовлень і що кажуть у МОУ
LB.ua звернувся в Міністерство оборони України із запитом про ситуацію з контрактуванням бронетехніки станом на серпень 2026 року. Там відповіли, що потребу формує Генштаб.
«Наразі до Переліку, доведеного до Агенції оборонних закупівель, включено бронемашини. Водночас деталізація щодо їхньої кількості та інших конкретних параметрів не розголошується, оскільки така інформація може бути використана ворогом», — зауважило МОУ.
На думку Луценка, потребу повинні визначати саме представники корпусів і доводити її напряму в Міністерство оборони.
«По суті так і відбувається, коли представники родів військ або навіть окремих частин напряму спілкуються з іноземними партнерами і ті їм купують необхідне. Українська держава ж тут менш ефективна в тому, щоб прислухатися до потреб підрозділів, котрі реально воюють», — пояснив Луценко в коментарі LB.ua.
Щодо іноземної допомоги, то залежить від підрозділу: «Тут лотерея — в когось є хист до дипломатичної роботи, а комусь начальник забороняє самостійну комунікацію з іноземними партнерами, тому все дуже по-різному».
До слова, у червні Третій армійський корпус отримав від Латвії комплект британської броньованої техніки CVR(T). Серед модифікованих машин і евакуаційний транспорт.
«Багато хто каже, що бронетехніка частково відійшла на другий план. Це неправда, її роль величезна, бо піхота в пішому порядку має більше шансів бути уражена, ніж на бронетехніці. Проблема української сторони якраз у тому, що в нас недостатньо бронетехніки нерадянського класу. Бо він уже повністю не відповідає реаліям війни», — зазначав Андрій Білецький, командир Третього корпусу.
Читайте також«Роль бронетехніки величезна». Третій армійський корпус отримав від Латвії комплект британської CVR(T). Як її застосовуватимуть
Які ж є рішення
Як зауважив у коментарі «Оборонці» начальник медичної служби Другого корпусу НГУ «Хартія» Богдан Корильчук, це питання насиченості підрозділів засобами.
«Я хочу мати в активі повільні електричні, але прогнозовані НРК типу "Тора", я хочу мати швидкі НРК типу "Мауль", я хочу мати багі. Нам потрібно достатньо медичних бронемашин для другого етапу евакуації, а зараз дефіцит — 80 %. Якщо збільшимо кількість НРК і броньовиків — збільшимо виживаність бійців на передовій на 30 % і скоротимо час евакуації до трьох годин замість восьми», — пояснював Корильчук.
Тетяна Чорновол, військовослужбовиця, громадська діячка, вважає, що необхідно створити штатні евакуаційні підрозділи в бригадах і забезпечити необхідним.
«Так, усі підрозділи бригади мають включатися в допомогу, але евакуаційні підрозділи повинні мати все своє в одній команді. Там мають бути найкращі водії із зарплатами, як у штурмовиків, але, крім цього, медики, пілоти, спеціалісти РЕБ, сапери (розміновувачі на БпЛА), а також профі: мисливці з дробовиком за дронами. Щодо техніки — не варто робити ставку на НРК, хоча теж має бути, але головний транспорт — невеликий швидкий бронемобіль з протимінним днищем», — пояснила вона в дописі.
Ігор Луценко вважає, що наразі ідеальних рішень немає.
«Щоб говорити предметно, це варто потестити, але, на мій погляд, те, що рухається по землі зараз, малоефективне. Так само все, що літає і велике, теж досить ризиковане», — зауважив він.
Про повітряну евакуацію він зазначив, що наразі такі засоби українського виробництва не представлені, як і не було прецедентів доставки пораненого за допомогою БпЛА.
«Моя думка: нам варто взагалі відмовитися від розміщення українських громадян у кілзоні, і це можна зробити за допомогою технічних засобів», — додав Луценко.