Ніч у Херсоні не буває тихою
Серед тих, хто поки що не думає виїжджати з міста, сорокарічна Ольга Чернишова. Підрив Каховської ГЕС і постійні обстріли зруйнували бізнес її родини — невеличкий продуктовий магазин неподалік Річкового порту. Зараз там пошкоджена більшість будівель. Район — у «червоній зоні». Після втрати сімейної справи жінка влаштувалась на іншу роботу. Також вона допомагає херсонцям як волонтерка.
— Люди не виїжджають, бо хочуть залишатися в Херсоні, працювати тут, — говорить Ольга. — Бо дуже люблять своє місто. На тлі постійного стресу виникає прив’язаність до свого житла. Всі хочуть миру саме у своїй хаті, а не просто втекти туди, де спокійно. Люди розуміють: якщо вони виїдуть, їм, можливо, не буде куди повертатися. Багатьох кличуть родичі з інших міст. Але люди все одно відмовляються: в мене ж є своє! Хай у хаті буде холодно, але це моя квартира. А як виїду — що з нею станеться, розмародерять? Хай тоді мене вже поховають разом із домом. Вони самі не можуть захищати місто зі зброєю, але готові до останнього триматися за домівку.
Сили оборони визволили Херсон 11 листопада 2022 року. Відтоді російські війська перебувають у лічених кілометрах від обласного центру — за Дніпром — і цілодобово гатять по місту.
Зокрема майже щодня застосовують керовані авіабомби. За даними міської військової адміністрації, у 2024 році на території Херсонської громади ворожа армія випустила 52 КАБи, у 2025 році — 152. З початку 2026 року — вже близько 120.
Ніч у Херсоні не буває тихою. Херсонці навчились засинати під канонаду, а замість пташиного співу на світанку над спальними мікрорайонами чути настирливе дзижчання. Це російські безпілотники шукають своїх жертв — містян, які поспішають на роботу. Попри те, що п’ятдесят кілометрів херсонських вулиць уже накрили антидроновими сітками, оператори безпілотників знаходять, де пірнути під сітку, аби вбивати чи ранити цивільних.
Читайте такожЯ живу там, куди наближається фронт
На початку серпня світ побачив відео, на якому дрон переслідує торговця овочами на херсонському ринку «Три штики». 52-річний Юрій відчайдушно кружляв навколо свого робочого місця біля мікроавтобуса з помідорами й картоплею, ніби показуючи оператору безпілотника всю абсурдність атаки. Однак оператор свідомо атакував цивільного. За інформацією Сил оборони, на лівобережжі Херсонщини діють тренувальні центри російської елітної групи безпілотних систем «Рубікон». Полювання на цивільних — частина їхнього навчання. Російські дронарі, серед яких є відпущені з тюрми на війну злочинці, холоднокровно скеровують безпілотник на літню людину або дитину, яку добре бачать на екрані монітора.
Юрію — мешканцю Миколаєва, який приїхав у Херсон продавати овочі — пощастило: удар припав на автівку. Чоловіку посікло уламками ноги, але він вижив.
«Живемо, як ті зайчики»
Безпекова ситуація в Херсоні значно погіршилась із початку 2026 року. Вже у січні в «червону зону», до якої раніше належали тільки прибережні Дніпровський район і мікрорайон Корабел (або «Острів», бо розташований на острові), перейшла більша частина Центрального й Корабельного районів. Навесні ворог почав обстрілювати з артилерії до цього більш-менш спокійний спальний мікрорайон Шуменський, руйнуючи будинки й крамниці.
До кінця червня відносно найбезпечнішим вважався Таврійський мікрорайон. Тут працювали кілька супермаркетів, торгівельних центрів і ринків. За час великої війни сюди кілька разів долітали КАБи, але російські FPV-дрони — ні. Поодиноких «зайд» збивали вогневі групи.
Ситуація змінилась, коли росіяни почали застосовувати дрони на оптоволокні. Такий безпілотник несе на собі котушку з надзвичайно тонким оптичним кабелем, який вимотується, даючи при цьому оператору дрона якісний відеосигнал. На такий дрон не діють засоби радіоелектронної боротьби, а сягнути він може на відстань до тридцяти кілометрів. Зокрема долетіти до Таврійського. До того ж, дрони на оптоволокні можуть маневрувати низько над землею, не втрачаючи сигнал, і знаходити жертву навіть під деревами й навісами.
Тому з кожним днем у різних районах Херсона все частіше лунають постріли. Місцеві знають: це вогневі групи збивають дрони. В ОВА кажуть, що більшість ворожих дронів удається знешкодити. Та їх забагато, щоб збити всі.
Оператори російських дронів постійно змінюють тактику нападів. Спочатку вони атакували здебільшого пішоходів та людей на велосипедах і мотоциклах. Потім до списку мішеней додалися автівки, здебільшого вантажні. А тепер ціллю ворога є будь-який транспорт, який їде чи стоїть. Ночами російські дрони випалюють автівки, кучно припарковані у дворах житлових будинків або на платних стоянках. У місті навіть стали з’являтися таблички з попередженням, де не варто паркувати автівку. Так мешканці багатоповерхівок намагаються вберегти вікна своїх помешкань від прильотів.
З новими викликами через атаки російських дронів стикаються водії маршруток. Ворог мало не щодня б’є по громадському транспорту та зупинках. За даними Херсонської МВА, пошкоджені вже 18 автобусів та 45 тролейбусів, повністю знищені 4 автобуси й 32 тролейбуси. Троє водіїв громадського транспорту загинули.
Шістдесятивосьмирічна Ольга пішки прийшла з «червоної зони» у Таврійський мікрорайон, де волонтери реєструють херсонців на отримання гуманітарної допомоги. На маршрутку жінка сісти не ризикнула.
— Не знаю, скільки кілометрів, але дуже довго йшла сюди. Можна було б постояти, дочекатися маршрутку, кудись доїхати, але дуже страшно. Бо вони б’ють по маршрутках і по зупинках. Живемо, як ті зайчики: бігаємо під дронами. А виходу немає в нас: пенсія маленька, ціни самі знаєте які. От і ходимо, шукаємо, де що дають, — розповідає Ольга.
З огляду на те, що громадського транспорту в Херсоні стало набагато менше, тут є попит на таксі. Але водії не приховують: працювати складно. Просто везти пасажирів з одного району в інший — вже великі шанси втратити авто, а то й загинути. Коли дрон скидає вибуховий заряд на машину, місце водія найнебезпечніше — саме на нього націлена атака. Та часто потерпають і пасажири.
— Так і працюємо, — розповідає таксист Анатолій. — Намагаємось не їхати, а «пролітати». Довозимо людей, куди можемо, а далі вони перебіжками, щоб під дрон не потрапити. А ми — по газах.
Анатолій каже, що поїздки стали коротшими, а розцінки зросли. Люди й самі дають більше грошей, ніж просить водій, бо розуміють, яка це ризикована робота.
— На мікрорайон Житлоселище ніхто з таксистів їхати не хоче. Там пекло — б’ють безперестанку, — розповідає таксист. — Днями я бачив, як горіла автівка на стоянці. Гади вистежили і вдарили. І це не «червона зона». Небезпечно всюди — не вгадаєш, як його вберегтися.
Читайте такожДовезти й вивезти. Старший технік роти Сєвєр із Сіверськодонецька про українську броню, екстремальну евакуацію і виживання
Житлові будинки під ударом
Ще одна розвага російських дронарів — залітати через вікна й балкони у квартири на верхніх поверхах будинків, несучи вибухівку або пляшку з запалювальною сумішшю. Якщо багатоповерхівка в «червоній зоні», пожежники навряд чи зможуть приїхати — надто небезпечно. Пожежа з однієї квартири перекидається на інші, а ворог скеровує на будинок все нові дрони. За одну-дві доби багатоповерхівка вигоряє і стає непридатною до життя. Часто гинуть люди.
Показове спалення мешканців росіяни влаштували на початку червня у багатоповерхівці на проспекті Текстильників у «червоній зоні». За ніч будинок із чотирма під’їздами атакували десятки дронів. Мешканці намагались гасити пожежі вогненасниками, але цього виявилось недостатньо. Понад сімдесят квартир вигоріли дотла. Для шести літніх людей охоплені вогнем помешкання стали пасткою — вони згоріли заживо.
— Ми були готові, що наш будинок може згоріти, бо ж самі розумієте, який у нас небезпечний район. Запаслися двадцятьма вогненасниками. Та не були готові до сімдесяти дронів, — розповідає Ольга Трифонова, голова ОСББ спаленої багатоповерхівки. — Полум’я швидко відрізало доступ до верхніх квартир. Туди неможливо було дістатися, й там погоріли наші люди.
За даними Херсонської МВА, у прибережній зоні громади російськими дронами та КАБами повністю знищено понад десять багатоповерхівок. Пошкоджених — багато; точну кількість влада не називає, бо частину будинків не може оглянути комісія. Це надто небезпечно.
Але відомо, що станом на серпень 2026 року заяву на отримання компенсації за зруйноване житло до Херсонської міськради подали дві з половиною тисячі власників будинків і квартир. 529 заявникам виділили компенсацію на загальну суму близько 900 мільйонів гривень. Нові заяви надходять постійно, адже росіяни руйнують будинки щодня.
За даними міської військової адміністрації, з 21 листопада 2022 року в Херсонській громаді зафіксували близько 45 тисяч влучань російських боєприпасів. Через російські атаки загинули 670 херсонців, зокрема шестеро дітей. Поранені 5855, з них понад двісті дітей.
«Завтра піду на ринок, хоч і страшно»
Навчальний рік для херсонських дітей знов розпочався у дистанційному форматі, адже безпекова ситуація не дозволяє іншого варіанту. За межами громади вчаться 17 тисяч школярів. На території Херсона та передмість вже не залишилося цілих закладів освіти, медицини та критичної інфраструктури. Пошкоджено 171, повністю зруйновано 9 шкіл і дитсадків. З медичних закладів пошкоджено 51, знищено три, зокрема Херсонський регіональний онкологічний центр.
Росіяни весь час руйнують інфраструктуру, яка забезпечує містян водою, газом, теплом і електроенергією. Кілька тижнів тому ударами КАБів ворог знеструмив велику частину міста. В окремих районах світла немає досі, у решті громади електроенергію подають погодинно.
— Проблеми зі світлом серйозні, — розповідає волонтерка Тетяна Ахтеменко. — У деяких районах його нема вже понад десять днів, у деяких воно з’являється й одразу зникає. Щойно світло зникло, нема й інтернету, і мобільного зв’язку. Люди рятуються генераторами. Місто гуде. Підприємці намагаються працювати.
Це ще один звук, що став звичним для херсонців, — гул генераторів, через який не чути дзижчання дронів.
Місцева жителька Вікторія ще донедавна готувала їжу для людей, які мешкають у «червоній зоні» біля Дніпра. Світла там немає давно. Тож гарячі пиріжки, які передавали волонтери, могли полегшити чиєсь життя. Але тепер готувати неможливо, бо немає світла у самих волонтерів. Неможливо й закупити продукти, які потрібно зберігати в холоді: холодильники не працюють.
Читайте такожВлад Маховський, волонтер-евакуаційник: «Спочатку сидять через корову, а потім вже ні їх, ні корову ніхто не забере»
— Громадська організація видала людям із прибережної зони сухпайки на десять днів. А вони в мене запитують: а далі що? Я не знаю, що відповісти. Нема зв’язку, буду шукати як додзвонитись і з’ясувати, чи можуть для них ще щось дати, — говорить Вікторія.
Розповідає, як чоловік із прибережного району пришкандибав до волонтерів на двох палицях і попросив бодай якоїсь їжі для собак. Але дати йому було нíчого.
— Завтра піду на ринок, хоч і страшно, бо дрони пасуть, — каже волонтерка. — Пошукаю для тварин якісь м’ясні обрізки, може, хтось продає. Але знову ж таки, світла немає — де його все зберігати?
Щодня в Херсоні більшає зачинених крамниць. Підприємці пояснюють: завозити товари у місто все важче, на кожному кроці на автівки й людей чатують російські дрони.
— Розмовляла з дівчиною, яка живе на Таврійському. Вона сказала, що в них місцеві магазинчики порожні — ані молочних продуктів, ані хліба. Нема як завезти, бо б’ють по транспорту. Сусідка, яка там працювала, каже, що хазяйка закриває магазин, бо всі постачальники відмовляються завозити продукцію, — розповідає волонтерка Вікторія.
Росіяни добивають бізнес, який залишився в Херсоні. Нещодавно зруйнували великий торговельний центр і культову кав’ярню «11.11», названу на честь дня визволення міста від російських загарбників. Херсонці переймаються, аби з міста не виїхала мережа супермаркетів АТБ: плітки про закриття вже у вересні й без того нечисельних магазинів розганяють у соцмережах російські пропагандистів. Компанія чуток не коментує, але з новин відомо, що в серпні зачинили супермаркет у небезпечній зоні біля Дніпровського ринку. Також цього літа ворожий дрон влучив у вантажівку з товаром біля супермаркету у мікрорайоні Таврійському, а в ще одному магазині безпілотник пробив дах. Тоді був поранений одинадцятирічний хлопчик. Втім третього вересня компанія заявила, що припиняти роботу в місті не планує: «АТБ не йде з Херсона. Магазини мережі, які мають можливістьпрацювати та забезпечувати належний рівень безпеки для покупців іспівробітників, продовжують свою роботу».
«Добре, що ми виїхали, бо там суцільне пекло»
Фронтове місто постало перед викликом: як пережити зиму? 27 серпня Херсонську теплоелектроцентраль «добили». Після повторних ударів шахедами й КАБами місцева влада заявила, що опалювальний сезон неможливий.
Минулої зими, після перших ударів по ТЕЦ, місто вже лишалось без тепла. Проте тоді було світло, й люди рятувались електричними обігрівачами. Оскільки зараз частина міста без електрики, прогнозувати покращення на зиму складно. Влада називає одним із виходів встановлення модульних котелень.
— Ми починали підготовку до опалювального сезону, коли ще не закінчився минулий. Проводили децентралізацію опалення. Планували розташовувати на різних локаціях блочно-модульні котельні, які забезпечуватимуть мешканців теплом, якщо ТЕЦ не зможе працювати, — коментує заступник міського голови Херсона Віталій Петрик. — Маємо розуміти, що комунікації збудовані у шістдесятих роках, тому все дуже непросто. Але ми працюємо. Забезпечуємо генераторами об’єкти критичної інфраструктури. Робимо все можливе.
Евакуацію з «червоної зони» громади оголосили давно. Частина жителів виїхала за допомогою поліції й волонтерів, частина — залишається. Чимало херсонців переїхало в умовно безпечніші райони, перетворившись на переселенців у власному місті. Одна з них — Світлана з селища Східного, яка вже другий рік мешкає в шелтері. Про виїзд із свого району жінці згадувати боляче.
— Будинок, де я прожила все життя, пошкоджений. У районі дуже небезпечно, — каже вона. — Перед нашим виїздом небо було все сіре від диму. Світла не було вже пів року. Потім перебили газову трубу, в ній шуміло. Люди її перемотали. Ми не спали всю ніч, а вранці викликали поліцію і нас евакуювали. Їхали дуже швидко, бо навколо вибухало. Спочатку нас привезли в поліклініку, потім волонтери забрали сюди. Добре, що ми виїхали, бо там суцільне пекло.
Читайте також«Ти не молишся, не сподіваєшся, ти просто робиш цю важку роботу». Історія водія рефрижератора місії «На щиті»
Є чимало випадків, коли люди повертаються у свої будинки й квартири в найнебезпечніших районах міста. Дорогу здолати щастить не всім, адже росіяни дистанційно мінують вулиці — є небезпека наступити на протипіхотну міну. Також тут більше, ніж в інших районах, полюють на людей ворожі дронарі.
Чому повертаються? Кажуть, що не мають за що жити в інших регіонах: орендувати житло дорого, виплати для переселенців мізерні, а часом і взагалі неможливо отримати підтримку від держави.
«Їм що, здати дитину в інтернат і кота в притулок?»
Проблеми виникають і в людей, які виїжджають зараз, після заклику місцевої влади евакуюватись.
Волонтерка Тетяна Ахтеменко переповідає історію своєї знайомої, яка вирушила до сусіднього обласного центру — Миколаєва:
— Треба поселити херсонців із дитиною й котом. І виявляється, що людям із малечею і тваринами майже не здають житло. То що їм, здати дитину в інтернат і кота в притулок, щоб їх взяли на квартиру? Куди людям їхати? У їхній район КАБи десять разів прилітали! А дитині треба до школи, бо скільки можна навчатись дистанційно?
Тетяна каже, що багато її знайомих шукають житло в інших регіонах, щоб виїхати з Херсона, але здебільшого або не можуть знайти, або наражаються на захмарні ціни.
— Тому й не виїжджають: нема куди. Є якийсь відсоток, який не хоче виїжджати. Але якби людям дали нормальні умови, вони б не сиділи під обстрілами, — стверджує Тетяна.
Тим часом влада Херсонщини обіцяє людям, які виїжджають, допомогу з облаштуванням на новому місці. Минулого тижні з робочим візитом у Херсоні був міністр у справах громад, територій і переселенців Віталій Безгін. Говорили зокрема про евакуацію.
Читайте такожВелике (не)розселення. Де починають нове життя евакуйовані літні люди
— Опрацьовуємо варіант із поселенням у пансіонатах та інших місцях розміщення в безпечних регіонах, — заявив голова Херсонської ОВА Олександр Прокудін. — Там будуть комфортні умови для життя протягом певного часу. За цей час людям допоможуть знайти роботу, влаштувати дітей до шкіл і дитсадків, адаптуватись та інтегруватись у новій громаді.
Він додав, що в ОВА розуміють «серйозне фінансове навантаження», яке тягне за собою переїзд, і шукають можливості підтримати людей, аби вони мали чим платити за житло.
