1.
На фоні музики і галасу специфічне дзижчання FPV-дронів. Змагання їхніх операторів уже розпочалося. Тут, на відміну від заїзду НРК, усе вимірюється навіть не хвилинами — секундами. Швидкість така, що не те що камерою складно впіймати дрон, а навіть відстежити поглядом.
Періодично звучать зауваження від ведучого: «Слухайте оголошення, на якому каналі літаємо». Дехто через неуважність навіть не стартує.
«Такі змагання корисні для взаємодії між військовими і виробниками. Минулого разу вони закритішими були: тільки бригади і виробники. Тут уже бачу багато різних учасників», — ділиться спостереженнями Крюк, побратим Чиполіно, який теж у команді НРК від К-2.
Цього разу серед учасників на FPV, крім військових, команди юнаків. Наприклад, переможцем у дисципліні «Перегони FPV-дронів з навантаженням» став 15-річний Назар Карманніков – McQueen.
Свої змагання і в молодших, але не на дронах — на запрограмованих роботах з конструктора серії Lego Mindstorms від клубу робототехніки. На невеликому полі учасники розміщують свої вироби, і ті змагаються, хто кого виштовхне з майданчика.
«Це клуб від школи. Обидва сини ходять, правда, в групі меншого простіші моделі конструктора, далі рівень ускладнюється», — ділиться тато переможця змагань.
На клуб, каже, сини пішли, бо підходило по їхньому вільному часу. Обом подобається, молодший нам сам це підтверджує. Щоправда, старша група зараз під питанням, бо можуть не набрати достатню кількість учасників — мало охочих, додає батько вихованців клубу.
2.
Після озвученої команди «старт!» 40 бортів НРК рушають. Втім початок вдалий не для всіх: три платформи перекидаються на першому ж повороті — за кілька метрів від стартової лінії. Не розрахували швидкість маневру.
«Великі амбіції», — жартівливо коментує Віталій, представник команди на майданчику, куди борти заїжджають на пітстоп.
У результаті одного учасника, чий борт перекинувся, дискваліфікували. Він порушив важливу умову — не торкатися НРК на трасі і не перевертати його власноруч.
«Після попередження він мав би піти думати, що може зробити. Навіть якщо іншого НРК немає, міг звернутися по допомогу. Тут є «Воля», «Тарган», можна було їх залучити. І інші учасники так і довбалися майже годину, але все ж перевернули свої борти», — зазначає Віталій.
У наметі операторів людно, у когось поряд пляшки «Прозорої», у когось банки енергетиків. Усі зосереджені на моніторах — відслідковують маршрут, показники своїх НРК і картинку, що бачить пілот.
«Трохи підвисає відео. Видно через те, що багато бортів на старлінку в одному місці зосереджені, поганий сигнал», — припускає пілот Окремої президентської бригади. Вони виступають з НРК «Воля-Е».
«Воля-Е» гусеничний, через це, зазначає його оператор, складно йти по асфальтованому відрізку маршруту (а це велика частина). Борт «веде» вбік, і складно набрати швидкість. «Колісним тут краще, вони легше розганяються і тому мають перевагу», — пояснює учасник.
Такої думки і Тихий, інструктор з НРК у 190 навчальному центрі. Їх на змаганнях представляє німецький борт Gereon RCS.
«Дорогий, але класний. Легко інтегрувати інший зв’язок. Зараз в основному використовуємо як логіста. Працюю з ним рік, і, на мою думку, у своєму класі він має найкращу прохідність. У сильні морози себе гарно показував, на повному бездоріжжі», — характеризує Тихий німецький НРК.
Борт команди К-2 на колесах, відповідно, має перевагу. Але зі швидкістю все одно нюанси.
«Нам спершу сказали, що будуть змагання з перешкодами, тому ми взяли «Таргана», бо він добре справляється з цим завданням. Знали б, що траса буде такою — вибрали б іншу платформу для швидкості», — ділиться Крюк.
«У нас НРК готова до всього, крім підриву», — каже Чиполіно.
«Так, якщо тільки потім ефпевешникам не поставлять другу задачу після змагань», — сміється Крюк.
3.
Через пару годин після старту на майданчик пітстопу потроху прибувають борти. Хтось змінити акумулятори, хтось перевірити платформу, колеса або гусіні.
На фоні невеличких НРК поважно заїжджає «Протектор», позаду якого причіп з навантаженим іншим «Протектором».
«Демонструють здібності борта», — пояснює Старк, засновник Школи НРК Третього армійського корпусу.
На тему «Протектора» продовжує: «Це може бути хороший засіб підвозу вантажу чи іншого НРК до точок вивантаження, не на передній край, бо він велика ціль для дронів. Заміна пікапам, які зараз треба прибирати, бо ними вже ризиковано виконувати логістику через безпілотники противника».
Команда Школи НРК Третього корпусу теж бере участь у змаганнях, теж на «Таргані», долучилися в останню чергу, каже Старк.
«Звернувся виробник, попросив узяти участь. А взагалі по-різному долучаються до змагань: і підрозділи самостійно, і навчальні центри — взяли інструкторів, пару засобів і поїхали ганяти», — розповідає він.
Відгук від учасників, каже Старк, різний. Одні зазначають, що незрозуміло, яка практична мета 8-годинного заїзду, інші, навпаки, зацікавлено сприйняли завдання.
«Хороший захід. Усі команди молодці. Дуже правильне рішення зробити пітстоп-зону», — додає він.
Водночас з побажань, засоби варто все ж ділити за категоріями, бо брали участь дрони різних вагових категорій, з різними характеристиками.
«І варто долучати військових експертів НРК підрозділів до формування формату й правил змагань, щоб це було наближено до бойових, не тільки за критерієм, хто швидший. Наприклад, один робот може їхати повільніше, але доставити на передові позиції вдвічі більше ваги, ніж інший швидший засіб», — пояснює своє бачення Старк.
На його думку, також варто до суддівства і підрахунку результатів залучати військових з бойових підрозділів НРК.
Загалом про наземні дрони всі співрозмовники зазначають, що напрямок зараз розвивається дуже стрімко: засоби вдосконалюють, з’являються нові варіанти, модулі.
«Це досі нова технологія, і пік її розвитку ще попереду. Зараз багато спроможностей, щоб її вдосконалювати: заряд батарей, зв’язок, вантажопідйомність і пішло далі», — пояснює Чиполіно з К-2.
Крюк окремо відначає і розвиток модулів — його бригада однією з перших протестувала в бойових умовах ШІ-турель для знищення ворожих дронів. Каже, варіант уже робочий, а не просто тестовий.
Тихий з 190 навчального центру зазначає, що порівняно з минулим роком розвиток стрімкий.
«Наприклад, якщо ще рік тому показники дальності були 10–20 км, то зараз деякі НРК закривають на штатних акумуляторах 40–50 км. Тобто розвиток колосальний», — пояснює він.
***
Увечері оголосили переможців заїзду: перше місце взяв пілот «Ювелір», команда 153 навчального центру підготовки снайперів (борт Varkhan), друге – «Будда», команда VARAN 4 (Ratel-X), третє – «Серж», команда Сталева кров (TerMIT 2.0), четверте – «КАБ», команда VARAN 1 (ТАНЧИК GEN 2).
«Тихий» підсумовує – вирішальною стала швидкість бортів.
Були НРК, які раніше вибули зі змагань з різних причин: перестав працювати звʼязок, перевертались, злітала гусінь.
«Деяким командам (як наприклад моїй) не вистачило трохи часу, щоб пройти більше кіл, через піт-стопи, тривалість яких теж враховувалася в загальний час», – пояснює «Тихий».
Їхній борт пройшов 17 кіл, близько 60 кілометрів. Найбільша кількість кіл, яку проїхали переможці за вісім годин змагань, двадцять.
