Команда 45 хвилин
На початку каденції Сергія Реброва збірну України називали командою другого тайму. Такий висновок зробили вболівальники й деякі ЗМІ після поєдинків кваліфікації до фінальної частини Чемпіонату Європи. «Cиньо-жовті» тоді здобули перемогу над Боснією й Ісландією, забиваючи голи у другій половині гри. Після цього подібний фінт вдалося виконати у матчі другого туру групового етапу Євро проти Словаччини: українці поступалися після першої 45-хвилинки, однак у другій частині гри змогли вирвати перемогу.
Здавалося, що для стабілізації гри достатньо просто вмикатися з перших хвилин матчів. Однак, поєдинок проти Албанії показав, що проблема насправді криється в іншому. Українці провели якісний перший тайм, двічі розписавшись у воротах албанця Стракоші. За логікою попередніх зустрічей у другому таймі підопічні Реброва мали б стерти суперника в пил. Водночас ситуація була дзеркальною. Наші футболісти провели жахливий другий тайм, пропустили та ледь втримали необхідний результат.
Чому албанці змогли змінити свою гру та створили українцям проблеми? Тому що розпочали другу половину гри із високого пресингу та забрали м’яч під свій контроль (67:33 у володінні м’ячем на користь балканців у другому таймі). Проблеми з грою під тиском – це головна причина вкрай блідого виступу національної команди у груповому етапі Ліги націй. На щастя, результат втримати вдалося, але тенденції лякають.
Якщо поглянути на поєдинок проти Грузії у п’ятому турі, то можна побачити, що саме проблеми з грою під тиском завадили українцям перемогти. У першому таймі Михайлу Мудрику вдалося відкрити рахунок завдяки індивідуальним діям, але вже у другій 45-хвилинці, коли натхненні грузини пішли вперед, захист не витримав.
Як протистояти тиску суперників? Є два варіанти
Якщо команда не може впоратися з постійним натиском на свої ворота, то достатньо просто забрати м’яч під свій контроль. Знову повертаємося до дилеми, чи варто українцям прищеплювати іспанський стиль, коли на провідні ролі у побудові гри виходять вміння грати з м’ячем та контролювати його. Щоб утілити в життя цю філософію, необхідно виховати плеяду нових футболістів, яким з малечку розповідатимуть про важливість індивідуальної майстерності. Інша річ, що результат потрібен уже сьогодні.
У складі національної команди вже є декілька гравців, які вирізняються з-поміж інших вмінням контролювати м’яч під тиском. Звісно, мова про наших легіонерів, нинішніх і потенційних. Мудрик, Циганков, Забарний, Зінченко, Ярмолюк, Судаков, Шапаренко у теорії здатні робити різницю, коли справа доходить до контролю, але проблема в тому, що усім одночасно на полі місця не вистачить. Ба більше, трикутники й квадрати під час володіння варто награвати на тренуваннях. Автор цього тексту свого часу роздратував екстренера збірної Олександра Петракова питанням про важливість філософії контролю м’яча, яку у збірній намагався нав’язати Андрій Шевченко. Попередник Сергія Реброва цю ідею відкинув, а нинішній тренер поки намагається розв'язувати проблему іншими методами.
Ось ми й підходимо до ще однієї чарівної пігулки проти тиску суперника, а саме – якісного опорного півзахисника, який займатиметься винятково відбором м’яча. У поєдинку з Албанією таким був Іван Калюжний. За даними аналітичного порталу sofascore, він 13 разів вступав у боротьбу за позицію і переміг у таких дуелях у 7 випадках. Окрім того, Іван зробив три виноси та ще три рази сфолив. Так, він не завжди встигав за суперником, але фактично кожного разу, коли з’являлася можливість, вступав у боротьбу. Гравці такого типу не лише нівелюють загрозу, а й збивають загальний атакувальний ритм суперника.
Водночас з лави для запасних за цим стежив Володимир Бражко. Очевидно, більш різносторонній гравець, який за потенціалом може бути на голову вище за Калюжного, але у моментах, коли потрібно ламати гру, він розчиняється. У підсумку підходимо до того, з чого розпочинали: яку філософію сповідуватиме збірна України з футболу? На нашу думку, найкраще рішення полягає у балансі між контролем і жорсткою захисною роботою. Інша справа, що без мотивації усієї команди та лідерства окремих гравців на полі побудувати цілісну гру не вдасться. На щастя, у матчі з Албанією такий лідер знайшовся.
Зінченко – приклад професіонала, який грає серцем
Хоч в «Арсеналі» майже нічого зараз Сашкові не вдається, він стабільно приїжджає у збірну та чекає на свій шанс. У матчі проти албанців півзахисник сповна ним скористався. Зінченко вийшов у центрі поля і забив. Головне у моменті з голом те, як він і партнери по команді відсвяткували взяття воріт. Хлопці продемонстрували на камеру футболку з номером «1000», нагадуючи усім, що повномасштабне вторгнення триває.
Окрім гола, Сашко також відзначився декількома якісними пасами, але найголовніше – він не вимикався з боротьби, створюючи постійний тиск на суперників у центрі поля. Звісно, йому не вистачає ігрової практики, тому на 90 хвилин сил не вистачило, але факт залишається фактом: із Зінченком на полі Україна перемагала з рахунком 2:0. Після його заміни (логічної!) національна команда пропустила гол. Очевидно, цій команді потрібен лідер на полі, за наявності якого можна змінювати тактику та характер гри. У грі з албанцями Україна нічого не змінювала, але перемогла завдяки таким гравцям як Зінченко. У ситуації з іншими, якіснішими суперниками, голого ентузіазму окремих футболістів може не вистачити. Наприклад, у поєдинках за підвищення у Лігу А.
Потенційні суперники України у стикових матчах Ліги націй: Шотландія, Бельгія, Угорщина й Сербія. До поєдинку з однією з цих збірних залишилося 4 місяці. Саме стільки має Сергій Ребров, щоб розв’язати проблеми у грі своєї команди.