Команда 45 хвилин
На початку каденції Сергія Реброва збірну України називали командою другого тайму. Такий висновок зробили вболівальники й деякі ЗМІ після поєдинків кваліфікації до фінальної частини Чемпіонату Європи. «Cиньо-жовті» тоді здобули перемогу над Боснією й Ісландією, забиваючи голи у другій половині гри. Після цього подібний фінт вдався в матчі другого туру групового етапу Євро проти Словаччини: українці поступалися після першої 45-хвилинки, однак у другій частині гри змогли вирвати перемогу.
Здавалося, щоб стабілізувати гру, достатньо просто вмикатися з перших хвилин. Однак поєдинок проти Албанії показав, що проблема насправді криється в іншому. Українці провели якісний перший тайм, двічі розписавшись у воротах албанця Стракоші. За логікою попередніх зустрічей, у другому таймі підопічні Реброва мали б стерти суперника на порох. Натомість ситуація була дзеркальною: футболісти провели жахливий другий тайм, пропустили й ледь утримали необхідний результат.
Чому албанці змогли змінити свою гру і створили проблеми українцям? Тому що розпочали другий тайм з високого пресингу та забрали м’яч під свій контроль (67:33 у володінні м’ячем на користь балканців). Проблеми з грою під тиском — це головна причина вкрай блідого виступу національної команди у груповому етапі Ліги націй. На щастя, результат утримали, але тенденції лякають.
Якщо поглянути на поєдинок проти Грузії в п’ятому турі, то можна побачити, що саме проблеми з грою під тиском завадили українцям перемогти. У першому таймі Михайлові Мудрику вдалося відкрити рахунок завдяки індивідуальним діям, але вже у другій 45-хвилинці, коли натхненні грузини пішли вперед, захист не витримав.
Як протистояти тиску суперників? Є два варіанти
Якщо команда не може впоратися з постійним натиском на свої ворота, то достатньо просто забрати м’яч під свій контроль. Знову повертаємося до дилеми, чи варто українцям прищеплювати іспанський стиль, коли на провідні ролі в побудові гри виходять уміння грати з м’ячем і контролювати його. Щоб утілити в життя цю філософію, необхідно виховати плеяду нових футболістів, яким змалечку розповідатимуть про важливість індивідуальної майстерності. Інша річ, що результат потрібен уже сьогодні.
У складі національної команди вже є декілька гравців, які вирізняються з-поміж інших умінням контролювати м’яч під тиском. Звісно, мова про наших легіонерів, нинішніх і потенційних. Мудрик, Циганков, Забарний, Зінченко, Ярмолюк, Судаков, Шапаренко теоретично здатні, коли справа доходить до контролю, але проблема в тому, що всім одночасно на полі місця не вистачить. Ба більше, трикутники й квадрати під час володіння варто награвати на тренуваннях. Автор цього тексту свого часу роздратував екстренера збірної Олександра Петракова питанням про важливість філософії контролю м’яча, яку у збірній намагався нав’язати Андрій Шевченко. Попередник Сергія Реброва цю ідею відкинув, а сам він поки що намагається розв'язувати проблему іншими методами.
Ось ми й підходимо до ще однієї чарівної пігулки проти тиску суперника — якісного опорного півзахисника, який винятково відбиратиме м’яч. У поєдинку з Албанією ним був Іван Калюжний. За даними аналітичного порталу sofascore, він 13 разів боровся за позицію і в 7 випадках переміг. Окрім того, Іван зробив три виноси та ще три рази сфолив. Так, він не завжди встигав за суперником, але фактично кожного разу, коли з’являлася можливість, вступав у боротьбу. Гравці такого типу не лише нівелюють загрозу, а й збивають загальний атакувальний ритм суперника.
Водночас з лави запасних за цим стежив Володимир Бражко. Очевидно, більш різносторонній гравець, який за потенціалом може бути на голову вищим за Калюжного, але коли потрібно ламати гру, він розчиняється. Тож підходимо до того, з чого розпочинали: яку філософію сповідуватиме збірна України з футболу? На нашу думку, найкраще рішення — у балансі між контролем і жорсткою захисною роботою. Інша річ, що без мотивації всієї команди та лідерства окремих гравців на полі побудувати цілісну гру не вдасться. На щастя, у матчі з Албанією такий лідер знайшовся.
Зінченко — приклад професіонала, який грає серцем
Хоч в «Арсеналі» Сашкові зараз майже нічого не вдається, він стабільно приїжджає у збірну й чекає на свій шанс. У матчі проти албанців півзахисник сповна скористався ним. Зінченко вийшов у центрі поля й забив. Головне в моменті з голом те, як він і партнери по команді відсвяткували взяття воріт. Хлопці продемонстрували на камеру футболку з номером «1000» — нагадали всім, що повномасштабне вторгнення триває.
Окрім гола, Сашко також відзначився декількома якісними пасами, але найголовніше — він не вимикався з боротьби, створюючи постійний тиск на суперників у центрі поля. Звісно, йому не вистачає ігрової практики, тому на 90 хвилин сил забракло, але факт залишається фактом: із Зінченком на полі Україна перемагала з рахунком 2:0. Після його заміни (логічної!) пропустила гол. Очевидно, цій команді потрібен лідер на полі, з яким можна змінювати тактику й характер дій. У грі з албанцями Україна нічого не змінювала, але перемогла завдяки таким футболістам, як Зінченко. У ситуації з іншими, якіснішими суперниками голого ентузіазму окремих футболістів може не вистачити. Наприклад, у поєдинках за підвищення в Лігу А.
Потенційні суперники України у стикових матчах Ліги націй: Шотландія, Бельгія, Угорщина й Сербія. До поєдинку з котроюсь із цих збірних залишилося чотири місяці. Саме стільки має Сергій Ребров, щоб розв’язати проблеми у грі своєї команди.