Чому обрали Харківщину
На початку серпня 2022-го всі зусилля Збройних сил були зосереджені на Херсонському напрямку, де вже місяць тривала наступальна операція, хоч із затримками та складнощами.
«Мене викликав на зв'язок Президент України і запропонував підготувати наступальну операцію в районі Горлівки тими силами, які у нас – у "Хортиці" – були. А у нас їх і не було особливо», — розповів Сирський. Тоді Сили оборони вели важкі стримувальні бої на Бахмутському, Сіверському й Авдіївському напрямках.
Він запропонував спланувати інший напрямок, де прогнозований успіх був вищим. За розрахунками вийшло, що це Харківщина, район Балаклії, — там противник наступу не очікував.
При цьому в районі Ізюма було зосереджено 12 батальйонних тактичних груп противника, які раніше зазнали втрат і були відведені на перегрупування, а в Бєлгородській області ще 11 БТГр різного ступеня готовності.
Ударне угруповання склали три бригади: 92-га механізована, 25-та повітрянодесантна і 80-та десантно-штурмова. На їхнє зосередження та підготовку пішов місяць, бо батальйони були розкидані по різних ділянках фронту. Крім того, для підтримки дій цих бригад залучалися частини і підрозділи ГУР, ТРО, НГУ, національної поліції України.
«Підтримувати наступ не було чим»
Задум полягав у тому, щоб прорвати оборону й швидким просуванням, минаючи важкі бої за населені пункти, вийти до правого берега Осколу — приблизно 65-70 кілометрів. Планували звільнити 3 тисячі квадратних кілометрів і близько 120 населених пунктів.
Але на момент завершення передислокації 29 серпня забезпечення боєприпасами не було.
«Дзвонив президент і питав, чому не наступаєте. Так підтримувати наступ не було чим», — сказав Сирський. За його словами, артилерія тоді давала близько 80 % усього ураження, а снарядів бракувало настільки, що на 12-15 пострілів противника можна було відповісти одним.
Коли про це доповіли, президент поставив задачу знайти снаряди — доручив це тодішньому віцепрем'єру й міністру інфраструктури Олександру Кубракову.
Як дотримувався такий режим тиші
До підготовки операції допустили буквально п'ятьох офіцерів і генералів. Кожен командир отримував чітке завдання лише в момент, коли підрозділ уже висувався в район зосередження.
«Вони знали, що будуть проводити якісь наступальні дії, готувалися, але чітке завдання отримували, коли висувались у район», — пояснив генерал.
У перший день вдалося прорвати оборону й просунутися на 19 кілометрів, у другий — ще на 29, на третій день вийшли на берег Осколу. Коли стало зрозуміло, що противник відходить, 92-й бригаді поставили задачу рухатися на Куп'янськ, а на п'ятий день інша частина угруповання оточила Ізюм.
Серед операцій у межах загального наступу Сирський назвав захоплення 65-го арсеналу в Балаклії. Його вдалося взяти, не давши ворогові підірвати склади.
Досвід, що застосували у Курській операції
За словами генерала, досвід Харківської операції втілювали кілька разів, зокрема на Курщині у 2024 році.
«Всі ті ж принципи: просування на бронетехніці, минаючи опорні пункти, просуваючись у глибину», — сказав він. У відповідь противник був змушений кидати на цей напрямок найкращі частини — морську піхоту й повітрянодесантні війська, таким чином майже 70 тисяч особового складу було противником перекинуто з інших напрямків.
Незмінними залишаються чотири складові: обмежене коло людей, які планують, доведення завдань в останній момент, раптовість дій і повна тиша в медіа. Останню таку операцію, за його словами, провели у 2026 році на Олександрівському напрямку — з 29 січня, і керівництво держави вдалося переконати не висвітлювати її в ЗМІ.
«Зрозуміло, ми робимо поправку на технологізацію, на те, що дрони фактично диктують і контролюють обстановку і на землі, і в повітрі. Але основний принцип залишається», — зазначив Сирський.
Про один із головних викликів сьогодні – ворожу балістику
Головним питанням захисту цивільного населення й інфраструктури генерал назвав організацію ППО. За його словами, ситуація з ракетами від партнерів для Patriot складна, і єдиний вихід — власний антибалістичний комплекс.
«Створення вітчизняної ракети для боротьби з ворожими літаками і крилатими ракетами вже на завершальній стадії. Питання буквально місяць-два, вже йдуть останні випробування, зазначив він.
Наступний крок — реактивні дрони. Тут, за його словами, затримується закупівля легкомоторної авіації, здатної з ними боротися: Міноборони рішення ухвалює, процес зрушився з місця. Потрібна також велика кількість ПЗРК як відносно дешевого способу боротьби з дронами й модернізація звичайних засобів ураження.
Про роль та ефективність бронетехніки та за яких умов
Наразі, за оцінкою генерала Сирського, у змаганні засобів нападу й захисту перемагають дрони. Але обидві сторони працюють над комплексами активного захисту бронетехніки, і останні українські розробки показали результат: від 60 до 80 відсотків FPV-дронів збивалися засобами активного захисту бронетехніки.
«Коли ці заходи будуть доведені до повного вдосконалення, тоді знову питання використання бронетехніки стане актуальним і тоді зміняться темпи наступу», — сказав генерал.
Про штурмові війська
Штурмові війська, за словами Олександра Сирського, майже третій рік доводять свою ефективність. Особливо там, де ситуація складна: забезпечують наступальні дії і запобігають втраті території.
Головне, що вони розвантажили десантно-штурмові війська, вважає він. «Раніше тільки ДШВ виконували ці дії, і фактично ними, особливо у перший і другий рік війни, закривалися всі проблемні ділянки», — сказав генерал. Зараз, вважає, такої ситуації немає.
Саме тоді й розробили концепцію розвитку штурмових військ. За два місяці до ухвалення відповідних рішень щодо управління цими військами було анонсовано створення Об’єднаних сил швидкого реагування, які мали вирішити проблеми штурмових військ.
Проблема, за словами Сирського, у тому, що це величезна кількість полків і батальйонів, людей, техніки й озброєння, якими треба системно займатися. Але формально перебуваючи в складі Сухопутних військ, ці частини були фактично замкнуті на постійну участь в активних бойових діях.
«Жодна частина не була виведена на відновлення боєздатності, а якщо частина була виведена, то половина її виконувала бойове завдання», — зазначив він.
Роботизація і роль людини
Роботизацію Олександр Сирський назвав тенденцією, яка поширюватиметься на всі сфери. В перспективі, піхотинець отримуватиме додаткові засоби механізації: екзоскелети, механічні або електричні; війська насичуватимуться різними типами НРК, зокрема гуманоїдними й вантажними на чотирьох кінцівках.
Але людина залишиться. Як приклад він навів прогноз американців із 90-х: у 2020 році 70 % бойової авіації мали бути безпілотними, а вона й досі пілотована.
Щодо штучного інтелекту він розвивається стрімко, використовується і в зброї, і в плануванні операцій. «Задача — не втратити контроль над ним», — наголосив Сирський.
Як змінилася співпраця з партнерами
«Наприкінці 25-го і на початку 26-го року всі представники Збройних сил країн-партнерів, у тому числі Британія, Франція, інші країни, визнали, що їм треба в нас вчитися вже», — сказав Олександр Сирський. Якщо раніше вони навчали українських військових, то тепер приїжджають вивчати наш досвід.
Роль України він назвав визначальною: поки Сили оборони стримують ворога, Росія не може розпочати агресію проти країн Альянсу. Розвіддані свідчать, що вона до цього готується, але, маючи такі втрати на фронті, залишається питання – чи буде вона до цього готова.
